WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

Супроводжуючи потерпілого до транспорту, однією рукою беруть його за руку, іншою підтримують під пахву з цього ж боку або кладуть руку потерпілого собі на шию і захоплюють китицю своєю рукою, іншою рукою охоплюють за талію.

Якщо потерпілий не може пересуватися навіть за допомогою сторонніх, його кладуть на ноші і переносять у салон санітарної машини. Ноші ставлять поряд з потерпілим. У разі можливості доступу до потерпілого, ті, хто надають допомогу, встають з одного боку на однойменне коліно; один підводить руку під голову, шию та спину, інший – під крижі і гомілки. Піднімати треба рівномірно, без поштовхів. Третій, який допомагає, підсовує ноші, утримуючи їх за середину, і злегка підіймає їх край зі свого боку. Потерпілого переносять головою до заднього люка санітарної машини. Несіть, ідучи не в ногу, короткими кроками, злегка згинаючи ноги в колінах.

Під час спускання сходами або з гори потерпілого переносять ногами вперед, при цьому той, хто йде попереду, підіймає ноші якомога вище, а той, хто позаду, максимально опускає їх, щоб зберегти горизонтальне положення потерпілого.

Піднімаючись сходами або на гору, потерпілого переносять головою вперед (виключаючи випадки з ушкодженням нижніх кінцівок), зберігаючи горизонтальне положення нош (дії, зворотні спуску).

Якщо потерпілого переносить одна людина, то праву руку підводить під сідниці, ліву – під його спину і несе поперед себе. Якщо потерпілого переносять двоє, то вони стають по обидва боки на коліно, щоближче до голови потерпілого, підводять одну руку під його спину, другу – під сідниці, піднімають і йдуть, крокуючи не в ногу. Укладаючи на ноші, стають по обидва боки і спочатку опускають сідниці, після цього – спину і голову потерпілого.

Якщо потерпілого, залежно від його стану, можна перенести сидячи, то роблять "складний замок": той, хто надає допомогу, охоплює правою рукою своє ліве передпліччя, а лівою – передпліччя другого помічника, потерпілого садять на руки, а він обіймає тих, хто несе, за шию.

Перекладаючи потерпілого з нош на ноші, їх розташовують поруч з порожніми, рятівники стають з боку порожніх нош і перекладають потерпілого, обережно підтягуючи його до себе.

4. Окремі питання деяких невідкладних станів

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

Травматичний шок – це стан, що виникає в результаті важкої травми, гостро розвивається, характеризується прогресивним порушенням діяльності всіх систем організму, загрожує життю.

Діагностика – ґрунтується на визначенні характеру травми, величини крововтрати та порушення кровообігу і дихання.

Еректильна фаза шоку.

Характеризується помірним психомоторним збудженням потерпілого, блідістю шкірних покривів, потовиділенням, тахікардією, артеріальний тиск може бути нормальним. Дана фаза є короткочасною, швидкоплинною, спостерігається у 15-20% потерпілих. У більшості випадків потерпілий потрапляє до лікувального закладу у наступній (торпідній) фазі.

Торпідна фаза шоку має три ступені.

Шок першого ступеня. Легка загальмованість. Бліда, холодна шкіра. Позитивний симптом "блідої плями". АТ – 90-100 мм рт. ст., ЧСС – до 100 за 1 хв. Прискорене дихання. Величина крововтрати – 15-25% кількості циркулюючої крові (750-1250 мл).

Шок другого ступеня. Загальмованість. Шкіра бліда, холодна, мармурове забарвлення. Холодні кінцівки. Зниження діурезу. АТ – 80 мм рт. ст., ЧСС – до 110-120 за 1 хв. Величина крововтрати – 25-35% (1250-1750 мл).

Шок третього ступеня. Виражена загальна загальмованість, апатія, байдужість до оточуючих. Холодна із землистим забарвленням шкіра. Загострені риси обличчя. анурія. АТ – 60 мм рт. ст. і нижче. Діастолічний АТ не визначається ЧСС – до 130-140 за 1 хв. Величина крововтрати – до 50% (2500 мл). Величина крововтрати визначається також за індексом Альговера або враховуючи характер травми (поранення).

Основою гемодинамічних порушень при шоку є гостра криза кровообігу на рівні мікроциркуляції. У відповідь на травму в організмі виникає масивний викид катехоламінів. Під їх впливом наступає спазм як прекапілярних, так і посткапілярних сфінктерів, що веде до відкриття артеріовенозних шунтів і скидання "артеріалізованої крові" в венозну систему (фаза централізації). Ціною погіршення місцевої тканинної перфузії створюється тимчасова можливість покращити кровообіг в "центральних органах" (головний мозок, серце). Однак, в цій фазі серце працює в несприятливих умовах, так як воно працює проти звужених судин.

Надалі під дією місцевої ішемії, яка виникає внаслідок неадекватної перфузії тканин і ацидозу, наступає розслаблення прекапілярних сфінктерів, які в цих умовах втрачаюють чутливість до впливу навіть високих доз адреналіну. В цей же період виникають серйозні якісні зміни в характері самого капілярного кровотоку (фаза децентралізації). Під впливом місцевої гістамінемії підвищується проникливість капілярів і рідка частина крові виходить із сусіднього русла в оточуючі тканини, що веде до погіршення реологічних властивостей крові, підвищення її в'язкості. При цьому сповільнюється кровообіг, виникає Сладж-синдром, підвищується агрегація тромбоцитів, з викидом біологічно активних речовин (тромбоксан, ФАТ).

Розлади мікроциркуляції несуть для організму досить важкі наслідки, так як загальна довжина капілярів людини має 60-80 тис. Кілометрів, при цьому загальна площа поверхні капілярів становить близько 1000 м2.

Порушення мікроциркуляції призводить до порушення функції клітин. У клітинах зменшується енерготворення, порушуються функції клітинних мембран, внаслідок чого специфічні функції органів знижуються або припиняються. Особливо чутливі до шоку легені, нирки, печінка. Функціональні розлади цих органів позначаються як "шокова легеня", "шокова нирка", "шокова печінка". Назовні шокові зміни об'єднуються терміном "синдром поліорганної недостатності" – це є основна причина загибелі від шоку в пізні його періоди.

Основні напрямки протишокової терапії

  1. Відновлення ОЦК. Має головне значення у комплексі протишокових заходів. Відновлення ОЦК веде до збільшення венозного повернення до серця, підвищення АТ та збільшення хвилинного об'єму, що, у свою чергу, покращує тканинний кровоток на рівні капілярів – головної ланки дії шоку, постачання клітин киснем і енергією та усунення продуктів метаболізму.

Оптимальних результатів в лікуванні шоку можна досягти, якщо інфузія починається на догоспітальному етапі.

При виборі трансфузійних середовищ перевагу надають плазмозамінним рідинам:

а) середньомолекулярним (поліглюкіну, гідроксиетилкрохмалю), які швидко та протягом тривалого часу впливають на збільшення ОЦК і покращують центральну гемодинаміку (перфузійний тиск, серцевий викид);

б) низькомолекулярним (реополіглюкіну, реоглюману), які сприяють дезагрегації формених елементів і розрідженню крові, покращенню мікроциркуляції (останні призначають обережно при наявності кровотечі).

Вони доповнюються введенням кристалоїдів, які досить часто призначають на догоспітальному етапі.

  1. Інгаляція кисню для поліпшення оксигенації крові в легенях і кращої оксигенації тканин з відновленням обміну речовин у тканинах, зменшенням метаболічного ацидозу і нормалізацією капілярного кровообігу.

  2. Знеболення. Досягається введенням анальгетиків (омнопон або промедол 1-2 мл 2% розчину), які можуть доповнюватись нейролептиками за умови виповнення дефіциту ОЦК (дроперидол 2-3 мл 0,25% розчину), транквілізаторами сібазон, реланіум, седуксен).

В останні роки широко призначають кетамін (у випадку підвищення тиску в малому колі кровообігу, що можна визначити по пульсуючих шийних венах і високому ЦВТ, кетамін протипоказаний).

  1. Припинення кровотечі – основа сучасного лікування травматичного шоку, який розвинувся на фоні кровотечі.

  2. Корекція ацидозу.

  3. Вплив на тонус периферичних судин. Пам'ятаючи, що основна мета лікування шоку – це нормалізація мікроциркуляції, слід обережно ставитися до застосування -адреноміметиків (адреналіну, норадреналіну, мезатону, ефедрину), оскільки вони підсилюють спазм периферичних судин і підвищують АТ, зменшуючи мікроциркуляцію в шокових органах. Рекомендують використовувати -адреноміметики – допамін, а також ізадрин, які збільшують серцевий викид і ЧСС, не підвищуючи периферичного опору.

Якщо периферичний опір підвищений (ознаки порушення капілярного кровотоку шкіри, зниження діурезу), на фоні продовження інфузійної терапії застосовують судинорозширюючі засоби (глюкозо-новокаїнова суміш – нарівно 5% розчин глюкози і 0,25% розчин новокаїну в/в краплинно, повільно!, дроперідол по 2 мл або еуфілін 2,4% розчин по 5 мл, но-шпа по 2 мл на фізіологічному розчині NaCl 400 мл в/в краплинно).

  1. Використання стероїдних гормонів. Ці препарати збільшують хвилинний об'єм серця і сприяють підйому АТ, не звужуючи при цьому судин. Вони стабілізують клітинні мембрани і внутрішньоклітинні утворення. Найчастіше на догоспітальному етапі призначають преднізолон (90-150 мг), гідрокортизон (100-200 мг) в/в крапельно або в/в струминно.

Програми інфузійної терапії потерпілих з важкою травмою та шоком залежно від

обсягів крововтрати та часу, необхідного для транспортування до госпіталю

Час транспортування потерпілого, хв.

Обсяг крововтрати, мл

до 100

1000-2000

понад 2000

5-10

0,9% розчин натрію хлориду – 500-800 мл

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 100-200 мл/хв до появи реєстрації АТ

5,8-7,0% розчин натрію хлориду – 200 мл + колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 100-200 мл/хв до появи реєстрації АТ

10-12

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан) – 500 мл + 0,9% розчин натрію хлориду – 500 мл

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 100-200 мл/хв до появи реєстрації АТ + 0,9% розчин натрію хлориду – 500 мл

5,8-7,0% розчин натрію хлориду – 200 мл + колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 200-500 мл/хв до появи реєстрації АТ + 0,9% розчин натрію хлориду – 1000 мл

20-30

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан) – 500 мл + 0,9% розчин натрію хлориду – 800 мл

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 100-200 мл/хв до появи реєстрації АТ + 0,9% розчин натрію хлориду – 800 мл

5,8-7,0% розчин натрію хлориду – 200 мл + колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 200-500 мл/хв до появи реєстрації АТ + 0,9% розчин натрію хлориду – 1000-200 мл

30-60

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан) – 500 мл + 0,9% розчин натрію хлориду – 1000 мл

Колоїдні розчини (поліглюкін, рефортан), введення з швидкістю 100-200 мл/хв до появи реєстрації АТ + 0,9% розчин натрію хлориду – 2000 мл

Loading...

 
 

Цікаве