WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

Організація і заходи кваліфікованої та спеціалізованої медичної допо-моги населенню, яке потерпіло внаслідок аварій, катастроф і стихійних лих - Лекція

Підгрунтям медичного сортування є три головні сортувальні ознаки: небезпека для оточуючих, лікувальна ознака, евакуаційна ознака.

За ознакою небезпечності для оточуючих потерпілих ділять на такі групи:

    • особи, які потребують санітарної або спеціальної обробки;

    • особи, які підлягають тимчасовій ізоляції;

    • особи, які не потребують спеціальної (санітарної) обробки.

Лікувальна ознака – ступінь потреби потерпілих у медичній допомозі, черговість та місце її надання. За ступенем потреби у медичній допомозі виділяють такі групи потерпілих:

    • особи, яким необхідна невідкладна медична допомога;

    • особи, яким допомога може бути відстрочена;

    • особи, які перебувають у термінальному стані і потребують симптоматичної медичної допомоги.

Евакуаційна ознака визначається необхідністю евакуації, чергою евакуації, видом транспорту та положенням потерпілого у транспорті. Виходячи з цього, потерпілих поділяють на такі групи:

    • особи, які підлягають евакуації в інші територіальні, регіональні ЛПЗ з урахуванням евакуаційного призначення, черги, способу евакуації (сидячи, лежачи), виду транспорту;

    • особи, які можуть залишатися у цьому ЛПЗ (за важкістю стану) тимчасово або до кінцевого результату лікування;

    • особи, які підлягають поверненню за місцем проживання (розселення) для амбулаторно-поліклінічного лікування або медичного нагляду.

У приймальних відділеннях ЛПЗ для проведення медичного сортування формуються сортувальні бригади. Оптимальний склад лікарської сортувальної бригади такий: лікар, фельдшер (медична сестра), медична сестра, два реєстратори, ланка носильників (чотири особи). Сортування звичайно грунтується на даних зовнішнього огляду потерпілих, їх опитуванні, ознайомленні з медичною документацією (якщо вона є), без використання трудомістких методів обстеження.

Медичний персонал сортувальної бригади спочатку проводить вибіркове сортування з метою виявлення уражених, небезпечних для оточуючих, та тих, хто насамперед потребує медичної допомоги (наявність зовнішньої кровотечі, асфіксії, породіллі, діти та ін.). Після вибіркового методу сортування персонал бригади переходить до "конвеєрного" огляду потерпілих. Одночасно оглядають двох осіб: біля одного з них знаходиться лікар, медична сестра та реєстратор; біля іншого – фельдшер (медична сестра)та реєстратор. Прийнявши сортувальне рішення щодо першого потерпілого, лікар переходить до другого, отримує від фельдшера інформацію, за необхідності додатково оглядає потерпілого. Потім, прийнявши сортувальне рішення щодо другого потерпілого, лікар переходить до третього, отримує від медичної сестри інформацію про його стан, у разі необхідності доповнює її ще й особистим оглядом, приймає рішення. Фельдшер разом з реєстратором у цей час оглядають четвертого потерпілого, і таким чином продовжується процес медичного сортування. За необхідності потерпілим надається медична допомога. Результати сортування фіксуються сортувальними марками, на основі яких носильники реалізують сортувальні рішення лікаря. Враховуючи нерівномірність надходження потерпілих, за наявності значної їх кількості формуються додаткові сортувальні бригади із інших відділень лікарні.

Одна сортувальна бригада за 1 годину роботи може розсортувати від 20 до 40 потерпілих травматологічного профілю або уражених СДОР з наданням невідкладної медичної допомоги.

3. Евакуація уражених

Під цим терміном розуміють систему заходів щодо евакуації із зони катастрофи потерпілих, які потребують медичної допомоги та лікування за її межами. Медична евакуація починається з організованого винесення, виведення та вивезення потерпілих із зони катастрофи і завершується доставкою потерпілих до ЛПЗ. Таким чином, медична евакуація забезпечує своєчасність надання медичної допомоги потерпілим та об'єднує розрізнені за місцем і часом лікувально-евакуаційні заходи в єдиний цілісний процес.

Медична евакуація проводиться за принципом "на себе" – автотранспортом швидкої медичної допомоги, ЛПЗ, спеціальних транспортних формувань тощо. У разі великої кількості потерпілих та нестачі спеціального медичного транспорту, не виключена евакуація "від себе" транспортом об'єкта (підприємства), а також транспортом рятувальних загонів тощо. Залежно від обставин, для евакуації потерпілих може використовуватися спеціальний, пристосований та непристосований автомобільний, залізничний, водний та авіаційний транспорт. Якщо не вистачає спеціального транспорту, можна використовувати транспорт народного господарства, обладнаний спеціальними або підручними пристосуваннями для евакуації важкоуражених (обладнання універсальними санітарними пристосуваннями для встановлення нош УСП-Г, додавання у кузов автомашин баласту, який поліпшує амортизацію, покриття кузовів тентами та інші заходи). Найзручнішими для евакуації потерпілих є автобуси, оснащені типовим санітарним обладнанням (ТСО) для встановлення нош.

Під час евакуації важливо правильно розмістити потерпілих у санітарному транспорті. Важкоуражених розташовують на ношах у передніх секціях і не вище другого ярусу. Головний кінець нош повинен бути повернутий у бік кабіни і бути на 10-15 см вищим, ніж ножний, щоб зменшити повздовжнє зміщення потерпілих під час руху транспорту.

Потерпілі, які можуть сидіти, розміщуються в останню чергу на відкидних сидіннях, дерев'яних лавках або дошках, укріплених між боковими бортами кузова автомобіля.

Потерпілі, які перебувають у стані психічного збудження, під час евакуації фіксуються до нош лямками. Їм вводять заспокійливі препарати. Іноді за таким потерпілим закріплюються супроводжуючі із числа медичного персоналу або легкопотерпілих.

Як показує досвід роботи у ДСМК, у зонах катастроф найскладнішим етапом є евакуація (винесення, вивезення) потерпілих через завали, вогнища пожеж та інші перешкоди. Якщо немає можливості наблизити транспортні засоби до місць знаходження потерпілих, організується їх винесення на ношах, лямках або саморобних засобах до місць можливого завантаження у транспорт.

В умовах масових втрат населення особливого значення набуває евакуаційно-транспортне сортування.

Евакуація з осередків хімічного, бактеріологічного та радіаційного зараження організовується на загальних принципах, але з урахуванням певних особливостей.

Основна маса важкоуражених СДОР потребує надання першої лікарської допомоги неподалік від осередку ураження та виведення їх з нетранспортабельного стану з наступною евакуацією у найближчий ЛПЗ. Евакуацію до ЛПЗ уражених задушливими СДОР бажано провести у перші 3 години після ураження (небезпека розвитку набряку легенів). Усіх уражених задушливими СДОР, незалежно від ступеня важкості їх стану, евакуювати потрібно на ношах.

Евакуація хворих з осередків особливо небезпечних інфекцій (ОНІ) залежно від обставин суттєво обмежується або взагалі припиняється. У разі необхідності проведення евакуації з метою недопущення поширення інфекції на шляхах евакуації необхідно суворо дотримувати протиепідемічного режиму. З цією метою визначаються спеціальні шляхи евакуації, забороняється зупинка у населених пунктах у разі перетинання їх. Транспортні засоби, що перевозять хворих з осередків ОНІ, повинні мати запас дезинфікуючих засобів, ємкості для збору виділень хворого. Супроводжуючий персонал повинен користуватися захисним одягом відповідно до певної інфекції.

Під час евакуації потерпілих із зони радіоактивного забруднення необхідно організувати своєчасне та якісне їх сортування, надання невідкладної допомоги (у разі блювання, колапсу та інших проявів радіаційного ушкодження), проведення санітарної обробки (за показаннями) з наступною евакуацією у спеціальні стаціонари.

Способи доставки потерпілих до транспорту

Основна умова визволення потерпілих з-під завалів і під час транспортних катастроф – не допустити додаткового травмування.

Витягуючи потерпілого з-під завалу, рятівник з боку спини підводить свої руки під його пахви, охоплює китицями передпліччя і витягує потерпілого.

Перед витягуванням потерпілого з аварійного автомобіля його кладуть горизонтально на сидіння, а ноші встановлюють як продовження сидіння для утворення прямолінійної осі: голова-шия-грудна клітка. Це пов'язано з тим, що під час транспортних аварій часто зустрічаються переломи шийного відділу хребта. У такому разі витягують потерпілого два-три рятівники за голову і скручений одяг або за голову і тулуб.

Loading...

 
 

Цікаве