WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Поведінка людей у надзвичайних ситуаціях. Медична допомога при психоемо-ційних розладах - Лекція

Поведінка людей у надзвичайних ситуаціях. Медична допомога при психоемо-ційних розладах - Лекція

5-а стадія відновлення – починалась з 12-го дня після НС. Найчіткіше проявлялась в поведінкових реакціях: активізувалось міжособове спілкування, нормалізовувалось емоційне забарвлення мови та мімічних реакцій. Обстеження потерпілих і ліквідаторів дозволило виявити транзиторні психопатологічні синдроми. У 12% потерпілих відмічались порушення сну, немотивованих страхів, повторних жахливих сновидінь, нав'язливих станів, маячно-галюцинаторних реакцій, ознаки астеноневротичних реакцій в поєднанні з психосоматичними порушеннями діяльності ШКТ, серцево-судинної, імунної та ендокринної систем відзначались у 75% потерпілих.

Панічні прояви

Паніка – це почуття страху, що охопило групу людей, що потім передається оточуючим і переростає в некерований процес. У людей різко підвищується емоційність сприйняття подій які відбуваються навколо, знижується їх відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінювати своє поводження, правильно осмислити реальну обстановку. У такій атмосфері досить тільки одному висловити або виявити бажання утекти з району надзвичайної події, як людська маса починає сліпо наслідувати їй.

Проявові паніки сприяє відсутність своєчасної і достовірної інформації. Цей недолік відразу ж заповнюється слухами, пересудами і розповідями "очевидців".

Як показує досвід ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф - це результат не тільки непоінформованості, але і низкою підготовки людей до дій у надзвичайних ситуаціях, відсутність психологічного загартування. Серед людей завжди найдеться слабка особистість-панікер. Йому навіть незначна небезпека представляється перебільшеної, величезної. Реальність витісняється плодами уяви. Приводом для паніки може служити крайнє стомлення людей, коли вони довгий час залишаються в бездіяльності, неведенні, напруженому чеканні, загроза особистому життю. Чималу роль грає сильно знижений тонус свідомої активності. Він робить людину нездатним до правильного поводження в критичній ситуації. Підвищена ж емоційна збудливість і активізація уяви стимулюють імпульсивні, нераціональні дії. Частіше це трапляється при несподіваному і раптовому настанні небезпеки.

До виникнення страху і паніки можуть привести: відсутність організованості і порядку, ослаблення керівництва, втрата керування, недовіра між людьми, погані взаємини, роз'єднаність колективу.

У будь-якому випадку індивідуальний страх первинний, він є передумовою, підґрунтям для групового страху, для паніки і залежить від емоційної сприйнятливості, особистої стійкості; колектив обійнятий панікою, власне кажучи перестає бути колективом і втрачає його ознаки.

Дії при виникненні паніки

Найкращий засіб боротьби з панічними настроями - це достовірна, переконлива і досить повна інформація населення про те, що трапилося, нагадування про правила поведінки і періодичні розповіді про заходи, які починають проводити, які очікуються. Треба із самого початку надзвичайної ситуації розповісти людям усю правду про те, що сталося. Інформація повинна періодично повторюватися, нарощуватися.

Необхідно не тільки розповідати про хід рятувальних робіт і давати роз'яснення, а обов'язково звертатися до них із проханнями, втягувати їх у загальну справу ліквідації наслідків стихійного лиха або аварії. Кожна людина повинна почувати себе причетним до цих важливих подій.

Якщо паніка виникла, то її потрібно негайно і рішуче припинити, чим раніш, тим краще, поки вона носить ще поверхневий характер і не охопила великі маси людей і може піддатися ліквідації. Для цього в першу чергу варто відвернути, хоча б на нетривалий час увагу людей від джерела страху або збудника паніки. Дати можливість людям хоч на мить позбутися страху і спробувати взяти керування на себе. Постаратися переключити увагу людей від дій "лідера" панікерів на людину, яка „тверезо" і реально мислить, яка веде себе холоднокровно. Тут повинні знайти місце владні і голосні команди людей з вольовим характером. Як тільки це відбудеться, треба всіх негайно втягнути в боротьбу з небезпекою, її наслідками. Звичайно, коли проходить перше почуття страху, у більшості людей у такій ситуації спостерігається підвищена активність, прагнення як би загладити свою провину. Це і варто використовувати для залучення усіх до рятувальних робіт, доручивши кожному конкретну ділянку.

Коли паніка охопила значну кількість людей, тоді їх необхідно якомога раніше розділити на більш дрібні групи, з кожної з яких справитися буде значно легше.

І ще одна важлива деталь - це постійне спілкування керівників усіх рангів місцевої адміністрації, керівництва, відомих і шановних людей з населенням того району, міста, колектива, де відбулися стихійні лиха, аварії чи катастрофи.

Бесіди з людьми, роз'яснення обстановки, грамотні розпорядження, підтримка порядку і, нарешті, особисті приклади мужності в критичних ситуаціях роблять часом вирішальний вплив на поводження людей, на їхню активність і стійкість у надзвичайних ситуаціях.

Постравматичні стресові розлади у дітей.

Будь які катастрофи, землетруси і т.п., не тільки забирають життя дорослих людей. Якщо згадати, що підчас землетрусу у Вірменії загинуло 27 тисяч чоловік, але й залишилось 9500 дітей, які втратили батьків. Окремі діти бачили ровесників, привалених цементними блоками. Ці діти, як свідки, пізніше неодноразово в думках повертались до пережитого.

Діапазон поведінки дітей в Н.С. дуже широкий.

Характерні два типи:

  • регресивний (діти горнуться до батьків, плаксиві, капризні);

  • агресивний тип по відношенню до всіх оточуючих, включаючи і батьків.

Із патологічних реакцій характерні – головні болі, функціональні порушення зору, слуху, сну, свербіння шкіри, відсутність апетиту, нудота, нетримання сечі та ін.

У випадках, коли у дітей ці зміни стійкі, діти стають замкнутими, з'являються нудота, блювоти, проноси.

Психоневрологічні розлади при НС

Негативні наслідки Н.С. зв'язані не тільки із ураженням специфічними фізичними факторами, але із супутніми психотравматичними обставинами. Це називається стресовими ситуаціями:

  • безпосередня загроза життю;

  • вплив загрози на її реалізацію;

  • інші фруструючі ситуації (емоціональної, соціальної, сенсорної, рухової).

Ці ситуації зв'язані із змінами умов життя, розлукою із близькими, рідними, втратою роботи, місця проживання, навчання. Переживання про свої неприємні відчуття, втрата фізіологічних функцій.

Із патологічних невротичних станів розрізняємо:

  1. Аферектично-шокові реакції.

  2. Затяжні реакції у вигляді психогенної депресії, шизофренічних реакцій, астенічного синдрому, істеричних реакцій, епілептиформні припадки та ін.

У окремих потерпілих спостерігалися розлади свідомості, емоцій, галюцинації, манії, психомоторне збудження, ступор.

Явища психопатології можуть бути перехідні або хронічні. Вони можуть бути також і наслідком органічних уражень головного мозку.

Стресові психотравматичні фактори вступають в дію іноді в перші години або на 3-4 добу, рідше – на 12-14 день. На фоні баченого і пережитого та перевтоми і виснаження організму накопичується психоемоційний потенціал, знижується працездатність, з'являються психологічні зриви і психопатологічні реакції.

Наприклад в Спітаці, де були груди домовин, руїни, понівечені трупи, збуджені горем юрби людей, які розмовляють на чужій мові (синдром "мовної ізоляції"), навіть у рятувальників.

Перераховані вище психопатологічні явища можуть виникати через рік і пізніше.

Періоди психогенних порушень.

У вивчені психічних розладів виділяють три періоди розвитку:

1й – гострий період (фаза ізоляції). Він характеризується загрозою життю, яка виникла раптово не тільки для потерпілого, а також і життю близьких людей. Цей період триває від початку впливу катастрофи до організації рятувальних робіт (хвилини, години). Екстремальна ситуація в цей період зворушує головним чином вітальні інстинкти в самозбереження і веде до розвитку неспецифічних психогенних реакцій, основу яких складає страх.

2й – період (фаза рятування), який розвивається при розгортанні рятувальних робіт, так зване "нормальне життя" в екстремальних умовах.

В цей час формується психічна дезадаптація і психогенні розлади. Мають значення особливості людей, які потерпіли, усвідомлення того, що обставини, які відбулись, не являються життєвонебезпечними. Виникають нові стресові ситуації, зв'язані із втратою рідних, роз'єднанням сім'ї, втратою будинку, роботи і т.п.

Важливим елементом цього періоду являється очікування повторних катастроф, С.Л., розбіжність із результатами рятувальних робіт та необхідність ідентифікації рідних та близьких, що загинули.

Психоемоційна напруга даного періоду закінчується підвищеною втомою і "демобілізацією" із астено-депресивними проявами.

Особливе місце займають психічні розлади у осіб, які одночасно отримали травми і поранення.

Loading...

 
 

Цікаве