WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Нестійкий санітарно-епідеміологічний стан: з'явилися окремі інфекційні захворювання, що не реєструвалися раніше, або виникли групові захворювання, які не мають тенденції до подальшого поширення.

Неблагополучний санітарно-епідеміологічний стан: виникли групові інфекційні захворювання, які мають тенденцію до подальшого поширення серед населення, або спостерігаються поодинокі випадки захворювання на ОНІ.

Надзвичайний санітарно-епідеміологічний стан: виникла епідемія або групові захворювання на ОНІ.

3. Організація режимно-обмежувальних заходів у епідемічних осередках

До режимно-обмежувальних заходів належать карантин таобсервація.

Під цими термінами слід розуміти систему державних заходів, яка включає режимні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні та лікувально-профілактичні заходи, котрі спрямовані на локалізацію епідемічних осередків.

Карантин запроваджується рішенням надзвичайної протиепідемічної комісії (НПК). Він запроваджується у разі виникнення захворювань на "карантинні" ("конвенційні") інфекції (чума, холера, віспа натуральна, жовта гарячка) або у разі появи масових захворювань на інші ОНІ: меліоїдоз, сап, сибірку, висипний тиф, орнітоз, туляремію, більшість геморагічних гарячок тощо.

До числа особливо небезпечних інфекцій, крім "карантинних", віднесено більше сотні різних інфекційних захворювань. Існує два підходи до визначення поняття "особливо небезпечні інфекції". Відповідно до першого підходу, до ОНІ належать інфекційні хвороби, які здатні до епідемічного поширення з охопленням великої кількості людей та (або) мають вкрай важкий перебіг і спричиняють високу летальність або інвалідність хворого.

Інший підхід до включення у групу ОНІ грунтується на потенційній небезпечності збудника певної інфекції: патогенності, механізму та шляхах передачі, наявності та доступності ефективних засобів і методів профілактики й лікування.

Відповідно до цих критеріїв, усі збудники (мікроорганізми) діляться на чотири групи патогенності.

Збудники першої групи являють собою високу як індивідуальну, так і суспільну небезпеку. Вони спроможні зумовити важкі хвороби людей і (або) тварин, що не піддаються лікуванню і можуть легко поширюватися поміж людьми або передаватися від тварин безпосередньо чи опосередковано (чума, віспа натуральна, геморагічні гарячки).

Збудники другої групи являють собою високу індивідуальну, але низьку суспільну небезпеку. Вони здатні зумовити важкі інфекційні хвороби, але не можуть поширюватися від однієї людини до іншої, або ж щодо них є ефективні засоби профілактики та лікування (бруцельоз, туляремія, гістоплазмоз тощо).

Збудники третьої групи являють собою помірну індивідуальну та обмежену суспільну небезпеку (черевний тиф, вірусний гепатит В тощо).

Збудники четвертої групи являють собою низьку індивідуальну та суспільну небезпеку.

З урахуванням вищезазначених критеріїв особливо небезпечними інфекціями називаються ті інфекційні захворювання, збудники яких віднесені до першої та другої груп патогенності.

Застосування карантину супроводжується введенням режиму обсервації на всіх суміжних із зоною карантину адміністративних територіях. Режим обсервації запроваджується також у разі виникнення захворювань на малоконтагіозні інфекційні хвороби.

Введення карантину передбачає:

      • озброєну охорону (оточення) осередку, тобто всіх населених пунктів та всієї зони карантину;

      • суворий контроль за в'їздом та виїздом населення, вивезенням майна із зони карантину;

      • заборону проїзду через зону карантину автотранспорту та зупинок залізничного і водного транспорту у разі транзитного проїзду поза спеціально визначеними місцями;

      • організацію обсерваторів та проведення обсервації осіб, які знаходяться в осередку та вибувають за його межі;

      • обмеження спілкування між окремими групами населення4

      • встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торговельної мережі та підприємств громадського харчування, об'єктів народного господарства залежно від епідеміологічного стану, але такого, що забезпечує їх безперервне функціонування;

      • забезпечення населення продуктами харчування та промисловими товарами першої необхідності з дотриманням вимог протиепідемічного режиму;

      • встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних закладів;

      • виконання заходів знезараження навколишнього середовища, виробленої промислової продукції та санітарної обробки населення;

      • переведення усіх об'єктів харчової промисловості на спеціальний технологічний режим роботи, який гарантує нешкідливість виробленої продукції;

      • здійснення екстреної та специфічної профілактики;

      • якнайшвидше активне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляцію та госпіталізацію;

      • контроль за суворим виконанням правил карантину;

      • проведення санітарно-просвітницької роботи.

У разі запровадження обсервації передбачається:

        • обмеження в'їзду, виїзду та транзитного проїзду всіх видів транспорту через територію, на якій впроваджено обсервацію;

        • проведення знезаражування об'єктів навколишнього середовища;

        • якнайактивніше раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація;

        • запровадження екстреної та специфічної профілактики;

        • здійснення, за показаннями, санітарної обробки ураженого населення;

        • посилення медичного контролю за виконанням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

        • посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю щодо зараженості сільськогосподарських тварин та продуктів тваринництва;

        • запровадження протиепідемічного режиму роботи медичних закладів.

Оточення осередку організовується шляхом встановлення внутрішніх та зовнішніх постів. Внутрішню охорону забезпечують працівники органів Міністерства внутрішніх справ, які встановлюють пости на основних транспортних магістралях та пости охорони при медичних закладах.

Зовнішнє оточення меж карантинної зони здійснюють війська МВС або загальновійськові частини Міністерства оборони, що розташовані поза зоною карантину.

Для контролю входу людей, в'їзду транспорту, завезення продуктів, за виїздом з карантинної зони на залізничних вокзалах, автомагістралях, у морських та річкових портах, аеропортах службою зовнішнього оточення виставляються КПП, у складі яких силами та засобами органів охорони здоров'я розгортаються СКП. На СКП покладено:

  • перевірку посвідчень щодо проходження обсервації;

  • перевірку посвідчень щодо проведення вакцинацій (за необхідності) серед осіб, які прибули до зони карантину;

  • медичне спостереження за особами, які супроводжують вантажі, транспортні бригади тощо;

  • контроль за санітарним станом аеропортів, залізничних, морських та річкових вокзалів;

  • медичний нагляд за особовим складом КПП у зоні його функціонування;

  • виявлення інфекційних хворих серед осіб, які від'їздять із зони карантину, та тих, які в'їжджають до неї, і їх ізоляція.

Зняття карантину або обмежувальних дій здійснюється після закінчення терміну інкубаційного періоду певного захворювання, який рахується з моменту ізоляції останнього хворого та проведення заключної дезинфекції в осередку захворювання.

З метою зменшення контактів між людьми в осередках проводяться заходи щодо роз'єднання населення.

Перебудовують роботу поліклініки – вся медична допомога наближається до населення або переноситься на підприємства, в установи та організації.

Дільничний принцип обслуговування населення зберігається, однак лікарські дільниці поділяються на мікродільниці з чисельністю населення до 1000-2000 осіб. На мікродільниці працює бригада у складі одного лікаря, двох медсестер, двох дезінфекторів та декількох осіб санітарного активу із місцевого населення або членів санітарної дружини. Для проведення подвірних обходів та роботи за викликами бригада повинна бути забезпечена транспортом. Працює вона з дотриманням протиепідемічного режиму і повинна бути забезпечена захисним одягом відповідно до характеру осередку.

Для активного якомога раннього виявлення хворих основною формою організації роботи є подвірні (поквартирні) обходи, які проводяться силами бригад мікродільниць. Персонал бригади працює під керівництвом лікаря. Перед виходом на дільницю бригада проходить інструктаж з епідеміології, клініки та симптоматики певної інфекції і з правил поведінки в осередку. Санітарні дружинниці та санітарний актив працюють в осередках під керівництвом середнього медичного працівника. Поквартирні (подвірні) обходи проводяться не рідше двох разів на добу. Медична сестра отримує чергову мікродільницю для роботи, визначає для санітарних дружинниць (санітарного активу) конкретні об'єкти (вулиці, будинки, квартири) і здійснює контроль за їх роботою. Члени бригади складають списки людей, які мешкають на певній території, проводять термометрію, результати якої вносяться у спеціальний журнал. Якщо виявляють хворого, про нього повідомляють середнього медичного працівника або лікаря бригади. Хворих ізолюють, а потім направляють на госпіталізацію. У помешканні хворого проводять дезинфекцію. Хворих, у яких підвищена температура, госпіталізують у провізорні відділення. За особами, які мали контакт з хворими, встановлюється спостереження на термін максимального інкубаційного періоду певного захворювання. За необхідності проводиться екстрена профілактика. Одна бригада за 10 годин роботи може обстежити шляхом подвірних обходів 200-300 дворів (квартир).

Loading...

 
 

Цікаве