WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Лекція

Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях

1. Санітарно-гігієнічні заходи в осередках катастроф

Надання санітарно-гігієнічної та протиепідемічної допомоги в осередках катастроф, на шляхах і в районах евакуації населення із осередків катастроф є важливою складовою частиною діяльності ДСМК.

Слід виділити такі основні принципи організації допомоги у разі катастроф:

    • єдиний підхід до організації санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

    • відповідність змісту та обсягу заходів, що здійснюються, санітарно-епідемічному стану у районі катастрофи;

    • участь усіх ланок галузі охорони здоров'я в організації та проведенні заходів щодо ліквідації епідемічних осередків;

    • постійна взаємодія служби медицини катастроф з іншими службами, міністерствами та відомствами під час ліквідації санітарно-гігієнічних та епідеміологічних наслідків катастроф.

Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи у районах катастроф повинні бути спрямовані на:

      • джерело збудника інфекції;

      • механізм передавання збудника;

      • сприятливість організму.

Упорядкований перелік протиепідемічних заходів

Спрямованість

Група заходів

Джерело збудника інфекції

Діагностичні, ізолювальні, лікувальні та режимно-обмежувальні

Механізм передавання

Санітарно-гігієнічні

Дезинфекційні та дезінсекційні

Сприйнятливість організму

Імунопрофілактика

Екстрена профілактика

Загальна

Лабораторні дослідження

Санітарно-просвітницька робота

Санітарно-гігієнічні заходи в осередках катастроф спрямовані на запобігання виникненню та ліквідацію умов, які сприяють поширенню збудників інфекції, а також на нейтралізацію виявлених та можливих чинників передачі збудників.

Для цього необхідно взяти під контроль усі об'єкти, що мають гігієнічне значення, як зруйновані та пошкоджені в осередку катастрофи, так і ті, що продовжують функціонувати.

До них належать:

    • системи водопостачання та каналізації;

    • об'єкти харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі;

    • підприємства комунально-побутового обслуговування;

    • дитячі дошкільні заклади;

    • пошкоджений і непошкоджений житловий фонд;

    • місця скупчення людей (кінотеатри, театри, клуби, танцювальні майданчики тощо);

    • транспорт;

    • лікувально-профілактичні заклади, до яких госпіталізуються потерпілі із осередку катастрофи;

    • місця тимчасового розселення евакуйованого населення;

    • місця розселення рятувальників та будівельників, які прибули до району катастрофи;

    • промислові об'єкти, що можуть потенційно стати джерелами вторинного ураження (СДОР, РР тощо).

З перших годин після катастрофи проводиться визначення наявності СДОР та РР у повітря, грунті, воді відкритих водоймищ та систем водогонів. У подальшому таке лабораторне визначення наявності домішок проводиться регулярно.

У разі виходу з ладу діючих водопровідних споруд та мереж санітарно-епідеміологічна служба разом із зацікавленими організаціями вживає заходи щодо забезпечення населення доброякісною водою. Служба бере участь у виборі джерела водопостачання, дає дозвіл на використання транспорту для розвезення води, узгоджує місця його миття та дезинфекції, здійснює контроль за наявністю залишкового хлору у воді та її якістю за бактеріологічними показниками.

У разі пошкодження систем каналізації, надходження стічних вод у відкриті водоймища визначаються екстрені заходи щодо проведення ремонтно-відновлювальних робіт та припинення скидання неочищених стічних вод. Залежно від ступеня небезпеки визначається обсяг обмежувальних заходів (наприклад, заборона купання у річці, озері).

На основі аналізу та оцінки даних про санітарно-гігієнічний стан підприємств харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі проводяться заходи щодо профілактичних харчових отруєнь та гострих кишкових захворювань.

Здійснюється щоденний контроль за санітарним станом житлового фонду, місць тимчасового розселення евакуйованого населення, рятувальників та будівельників, повнотою і своєчасністю санітарної очистки населених пунктів, за утриманням та безпечною експлуатацією звалищ тощо.

Вкрай важливого значення набуває якісне проведення профілактичної, поточної та заключної дезинфекції.

За наявності зоонозних захворювань чи в разі загрози їх виникнення сільськогосподарські або свійські тварини залежно від їх цінності та міри небезпеки або знищуються, або підлягають негайному лікуванню. Якщо є гризуни, проводиться дератизація.

З метою запобігання під час виникнення деяких інфекцій (чума, висипний тиф епідемічний, енцефаліти, низка геморагічних гарячок тощо) проводиться дезінсекція.

Санітарно-епідеміологічна служба узгоджує з місцевою владою питання, пов'язані із збиранням та похованням загиблих тварин, а також похованням трупів людей.

Важливе запобіжне значення має організація санітарно-гігієнічних заходів у місцях тимчасового розселення населення, рятувальників та будівельників.

2. Санітарно-епідеміологічна розвідка

Складений на основі даних епідеміологічного нагляду план санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів неспроможний передбачити всієї різноманітності особливостей санітарно-епідемічного стану району лиха, який виникає як результат кожної конкретної катастрофи. Тому одним з найважливіших завдань є виявлення санітарно-епідеміологічних особливостей катастрофи, що сталася, та оперативне прийняття рішень, адекватних умовам, які складися у районі (території) лиха.

Для дослідження зміни умов та чинників ризику, що виникли в результаті катастрофи і які можуть суттєво вплинути на перебіг епідемічного процесу в районі катастрофи, організовується санітарно-епідеміологічна розвідка. Вона повинна проводитися з перших годин виникнення катастрофи.

До складу групи (бригади), призначеної для проведення розвідки, входять лікарі та середні медичні працівники різного профілю (епідеміологи, гігієністи, токсикологи, радіологи, зоологи, ентомологи та їх помічники), а також фахівці служб матеріально-побутового забезпечення.

Для проведення розвідки можуть залучатися СЕЗ або пересувні (мобільні) протиепідемічні загони (ППЕЗ), які формуються на базі СЕС, ГЕР, СПЕБ тощо.

Склад та кількість груп (бригад), які направляються на проведення санітарно-епідеміологічної розвідки, визначаються характером катастрофи та розмірами території лиха.

Кожній групі (бригаді) визначається певна ділянка, розмір якої залежатиме від:

    • доступності та спроможності легко пересуватися у її межах;

    • наявності транспорту та швидкості його руху4

    • часу, потрібного для огляду і виявлення хворих, збирання матеріалів для лабораторних досліджень та проведення невідкладних протиепідемічних заходів;

    • доступності зв'язку для передачі оперативної медичної інформації.

Керівник групи (бригади) повинен попередньо ознайомитися з даними епідеміологічного нагляду та планом санітарно-гігієнічних заходів, що вже складений. При цьому слід мати на увазі, що у районі катастрофи найбільш ймовірне виникнення та поширення тих інфекційних захворювань, які мають ендемічний або ензоотичний характер для цієї місцевості. Група (бригада) повинна бути відповідним чином оснащеною.

Основні завдання санітарно-епідеміологічної розвідки:

    • виявлення інфекційних захворювань серед населення та їх етіологічної структури (клінічно та шляхом відбору біологічного матеріалу для лабораторних досліджень);

    • виявлення причин та умов, що можуть збільшити ймовірність інфікування та захворювання населення 9умови побуту, спосіб життя, санітарний стан населених пунктів, систем водопостачання та каналізації, об'єктів харчової промисловості, громадського харчування та торгівлі; особливості виробничої діяльності населення; соціально-економічні, етнічні, релігійні та інші особливості);

    • виявлення наявності та характеру епізоотій серед свійських тварин та синантропних гризунів, а також їх складу та чисельності;

    • визначення стану та збереження працездатності лікувально-профілактичних закладів;

    • виявлення радіаційного та хімічного зараження (у разі ушкодження небезпечних об'єктів);

    • організація термінових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів на основі попереднього аналізу та узагальнення даних;

    • надання оперативної інформації органу, який організував розвідку.

Залежно від характеру та особливостей осередку катастрофи завдання розвідки можуть змінюватися. Санітарно-епідеміологічна розвідка повинна працювати у тісному контакті з місцевими органами влади, охорони здоров'я населенням. За результатами розвідки санітарно-епідеміологічний стан району катастрофи може бути визначений як: благополучний, нестійкий, неблагополучний та надзвичайний.

Благополучний санітарно-епідеміологічний стан: інфекційні захворювання відсутні або спостерігаються поодинокі випадки захворювань, не пов'язані між собою. Санітарний стан району катастрофи задовільний.

Loading...

 
 

Цікаве