WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Речовини,що маютьзадушливу та нейротропну дію.При інгаляційному ураженні речовини цієї групи викликають токсичний набряк легень, на фоні якого формується тяжке ураження нервової системи. В основі нейротропної дії лежить прямий нейротоксичний ефект, який посилюється важкою гіпоксією, яка викликана порушенням зовнішнього дихання.

Одним з найбільш відомих представників цієї групи отрут є аміак (NH3). Аміак - безколірний газ з різким задушливим запахом, який стає відчутним при концентрації 0,035 г/м3. При охолодженні і під тиском перетворюється в прозору рідину, яка кипить при 33,5о С. Пари легші за повітря, вибухонебезпечний в суміші з киснем, при взаємодії з вологою повітря виникає нашатирний спирт. На місцевості утворює нестійке, швидкодіюче вогнище.

Аміак використовується як холодоагент в холодильних установках, а також для виробництва азотної кислоти, аміачного добрива.

При концентрації 0,3 г/м3 відмічається подразнення верхніх дихальних шляхів, 0,5 г/м3 - очей, 7-21 г/м3 - шкірних покривів у вигляді ерітематозних або бульозних дерматитів. Вплив отрути на протязі 60 хвилин при концентрації 1,5 г/м3 приводить до розвитку токсичного набряку легень, а перебування на протязі кількох хвилин в атмосфері з концентрацією 3,5 г/м3 викликає загальнорезорбтивні явища.

Прояви інтоксикації. Аміак поражає в першу чергу нервову систему, знижує здатність нервових клітин засвоювати кисень. Він має як місцеву, так і загальнорезорбтивну дії.

Місцева припікаюча дія обумовлена властивостями нашатирного спирту, який утворюється при взаємодії з водяними парами повітря. Можливі хімічні опіки очей та верхніх дихальних шляхів. Подразнення рецепторів блукаючого нерва в дихальних шляхах вже в перші хвилини може викликати рефлекторний ларінгоспазм, вагусне пригнічення дихального центру і серцевої діяльності.

Ознаками загальнотоксичної дії є слинотеча, нудота, головний біль, пітливість, біль в грудях, позиви на сечопуск.

У важких випадках загибель потерпілих наступає при явищах гострої дихальної та серцево-судинної недостатності уже в перші хвилини дії отрути.

В несмертельних випадках ураження парами аміаку веде до розвитку запальних процесів (трахеобронхітів, пневмоній), набряку гортані, токсичного набряку легень.

Наслідками інтоксикації часто залишаються зміни особистості, зниження інтелекту, неврологічні симптоми.

Метаболічними отрутами називають речовини, які втручаються в процеси обміну речовин в організмі. До цієї групи відносяться:

- речовини з алкілуючими властивостями (етиленоксид, діоксин, бромистий етил);

- отрути, сповільнюючі обмін речовин - галогенізовані ароматичні вуглеводні (дибенздиоксиди, бензофурани).

Для перших з них характерна здатність в процесі метаболізму розпадатись з утворенням вільних алкідних радикалів. Вони мають виражену цитохімічну дію, подібну до дії іприту.

Отруєння цими речовинами характеризується відсутністю бурхливої реакції на отруту.

Етиленоксид (СН2СН2О) - безколірна рідина з неприємним солодкуватим запахом. Температура кипіння 10,7о С, пари важчі за повітря, з яким утворює вибухову суміш.

Використовується для синтезу хімічних сполук в текстильній промисловості, а також як інсектицид та дезинфікуючий засіб.

В організм проникає інгаляційним та перкутантним шляхом. інгаляція парів в концентрації 0,1 г/м3 на протязі кількох годин приводить до смертельного ураження. При попаданні в очі рідкого етиленоксиду розвивається опік рогівки. Ураження шкіри виникають при дії в рідкому і газоподібному станах. Отрута легко проникає через одежу, взуття, захисні рукавиці. Створює нестійке, сповільненої дії вогнище.

Етиленоксид має виражену місцеву та загальнорезорбтивну дію. Мутаген. Смертельною є інгаляція на протязі декількох годин в концентраціях 0,1 г/м3.

Клініка. В залежності від дози і тривалості контакту зі шкірою симптоми ураження проявляються після скритого періоду через 1-5 годин явищами ерітематозного дерматиту. В легких випадках ерітема зникає через 6-12 годин. Бульозні дерматити розвиваються при хвилинному контакті з рідким етиленоксидом. Більш довший контакт призводить до тяжкого, довго незаживаючого виразко-некротичного ураження шкіри. При інгаляційній дії - різке подразнення верхніх дихальних шляхів, риніт, симптоми ураження легень. Розвиток симптомів загальної інтоксикації можливий при резорбції через шкіру, шлунково-кишковий тракт і, особливо, через органи дихання. Резорбтивні симптоми проявляються у вигляді тахікардії, фібриляцій м'язів, почервоніння обличчя, ністагму, зниження слуху, запаморочення, порушень ходи, утруднень мови, в'ялої реакції зіниць на світло, зниження сухожильних рефлексів. Характерна наркотична та токсична дії, в основному, у відношенні нервової системи та паренхіматозних органів.

Діоксин - утворюється в процесі виробництва при реакції гексахлорофена і трихлорфенола. Біла кристалічна речовина, не розчинна у воді, добре розчинна в органічних розчинниках. Його всмоктування може проходити через шкіру, слизові. Місцево виникає подразнення або хімічний опік. Діоксин має політропну дію: потерпають функції центральної нервової системи (особливо чутливий дихальний центр), серцево-судинна система, печінка, нирки, кров (утворення метгемоглобіну та гемоліз еритроцитів).

Ураження великими дозами отрути проявляється колапсом і гострими порушеннями дихання, які розвиваються на протязі кількох хвилин, і можуть привести до смерті. іноді їм передують агональні судоми. Можливі інші варіанти перебігу отруєння, зумовлені наявністю в діоксині різних домішок.

Бромистий метил ( СН3Вr) - є газом із запахом ефіру, який при 4о С перетворюється в рідину. Пари сполуки в 3,5 рази важчі за повітря. При високій температурі гідролізується з утворенням метилового спирту і бромистого водню. В крапельно-рідкому стані проникає через засоби захисту шкіри.

Використовується в хімічній промисловості як хімічний реагент для метилування, холодоагент в холодильних установках, у вогнегасниках.

Клініка. Має як місцеву, так і загальнорезорбтивну дію. При дії в рідкому стані викликає поверхневі ураження шкіри. При високих концентраціях в повітрі можливе сильне подразнення слизових дихальних шляхів. При довгій експозиції нерідко розвивається токсичний набряк легень. Загальнорезорбтивна дія полягає в слабкому нейротоксичному ефекті.

При вдиханні високих концентрацій перші симптоми інтоксикації виявляються в загальній слабкості, запамороченні, нудоті, блювоті. Потім розвивається посмикування окремих груп м'язів, судоми, непритомність, кома. При виході з важкого стану - ністагм, порушення мови, слуху, чутливості.

Видужання повільне, з частими рецидивами. На протязі багатьох років - хитка хода, гіперрефлексія, парези, психічні порушення.

5. Принципи надання медичної допомоги при ураженні СДОР.

Загальні принципи надання невідкладної допомоги і терапії при гострих інтоксикаціях СДОР полягають в:

- припиненні подальшого поступання ОР в організм;

- якнайшвидшому виведенні токсичних речовин і їх отруйних метаболітів з крові і тканин;

- застосуванні специфічної антидотної терапії;

- забезпеченні нормального функціонування життєво важливих органів і систем;

- своєчасному наданні медичної допомоги на місці ураження та лікуванні в спеціалізованому стаціонарі;

- профілактиці різних ускладнень.

Надання допомоги і лікування при гострих отруєннях включають в себе елементи етіологічної, патогенетичної і симптоматичної терапії.

Перша допомога і лікування при отруєнні СДОР з переважно задушливою дією полягає в:

1. Негайному припиненні поступання отрути в організм шляхом одягання протигазу і виведення (виносу) ураженого із зараженої атмосфери;

2. Промиванні очей, носа, глотки 2% розчином соди або простою водою;

3. Інгаляціях кисню при порушеннях дихання, або штучній вентиляції легень при його зупинці;

4. Патогенетичній та симптоматичній терапії спрямованій на ліквідацію кисневого голодування, усунення явищ набряку легень, бронхообструкції, метаболічних порушень, нормалізацію діяльності нервової системи.

Принципи лікування отруєнь СДОР переважно загальноотруйної дії.

Лікування ураження синільною кислотою має два напрямки:

А. Антидотна терапія (зв'язування ціаніду через метгемоглобінутворення або пряме знешкодження циркулюючої в крові отрути). До антидотів відносять сполуки кобальту (кобальтова сіль ЕДТА, вітамін В12), метгемоглобіноутворювачі (амілнітріт, метиленовий синій), вуглеводи (глюкоза), антидоти кобінованої дії – антиціан.

Б. Симптоматична терапія: киснева терапія, усунення порушень дихання, введення кардіотоніків, протисудомних середників.

При ураженні окислом вуглецю основні зусилля повинні бути спрямовані на проведення заходів по прискоренню диссоціації карбоксигемоглобіну, а також на підтримку життєво важливих функцій організму.

Loading...

 
 

Цікаве