WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Головним уражаючим чинником під час аварій на ХНО є зараження повітря, що призводить до ураження людей, які знаходяться в зоні дії СДОР.

Територія, заражена СДОР у небезпечних для життя людей дозах, називається зоною хімічного зараження.

Заражена хімічна зона (ЗХЗ), утворена СДОР, включає ділянку розливу (викиду) та територію, над якою поширилися пари та аерозолі отруйних речовин. У межах ЗХЗ можуть виникати ураження людей як у результаті безпосередньої дії СДОР, так і через заражені предмети, воду, харчові продукти.

Територія, у межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей та сільськогосподарських тварин, називається осередком хімічного ураження.

У медико-тактичному відношенні осередок хімічного ураження (ОХУ) СДОР характеризується:

  • раптовістю, швидкістю та масовістю виникнення уражень;

  • зараженням навколишнього середовища;

  • великою кількістю важких уражень;

  • наявністю комбінованих уражень (інтоксикація СДОР + опік, інтоксикація СДОР + механічна травма тощо).

Осередки ураження СДОР, в залежності від тривалості зараження місцевості та часу прояву уражаючої дії, розподіляються на 4 види:

        1. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими речовинами. Виникає за умови зараження синильною кислотою, акрилонітрилом, окисом вуглецю тощо.

        2. Осередок ураження нестійкими СДОР сповільненої дії (фосген, хлорпікрин, азотна кислота тощо)

        3. Осередок ураження стійкими швидкодіючими речовинами (анілін, фурфурол, деякі ФОС).

        4. Осередок ураження стійкими речовинами сповільненої дії (сірчана кислота, тетраетилсвинець тощо).

Для осередків ураження, утворених швидкодіючими речовинами, характерні:

  • одномоментне (протягом хвилин, десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

  • швидкий перебіг інтоксикації з перевагою важких уражень;

  • дефіцит часу в органів охорони здоров'я для зміни існуючої організації роботи та приведення її у відповідність до ситуації, що виникла;

  • необхідність надання медичної допомоги безпосередньоу вогнищі ураження (вирішального значення набуває само- та взаємодопомога) і на етапах медичної евакуації у максимально короткі терміни;

  • швидка евакуація уражених з осередку за один рейс.

Особливості осередку ураження сповільненої дії

  • формування санітарних втрат відбувається поступово, протягом декількох годин;

  • наявність деякого резерву часу для корегування роботи органів охорони здоров'я з урахуванням становища, що склалося;

  • необхідність проведення заходів щодо активного виявлення уражених серед населення;

  • евакуація уражених з осередку здійснюється в міру їх виявлення (в декілька рейсів).

В осередку ураження стійкими речовинами довгий час (більше години) зберігається небезпека ураження. Вона залишається деякий час після виходу із осередку за рахунок десорбції СДОР з одягу або в результаті контакту із зараженим транспортом, різними предметами. Необхідне проведення в найкоротші терміни часткової санітарної обробки в осередку, а в разі прибуття уражених на етапи медичної евакуації – повної санітарної обробки і дегазації одягу, взуття й транспортних засобів.

Медичний персонал під час контакту з ураженими, які не пройшли повної обробки, працює в протигазах і засобах захисту шкіри, а після завершення роботи проходить санітарну обробку.

Можливі втрати населення в ОХУ залежать від:

  • щільності населення (кількість людей, які проживають на 1 км2 території);

  • токсичності СДОР;

  • глибини поширення СДОР та площі осередку;

  • ступеню захищеності населення;

  • метеоумов (швидкість вітру, ступінь вертикальної стійкості повітря тощо).

Під час перебування людей у ОХУ СДОР на відкритій місцевості без протигазів практично майже 100% населення можуть отримати ураження. У разі повного забезпечення населення засобами індивідуального захисту втрати не перевищать 10-12%. В останньому випадку втрати можливі через несвоєчасне використання засобів захисту або їх зіпсованість.

Значною є залежність втрат серед населення і потреби в лікарняних ліжках від термінів ліквідації аварії на ХНО. Під час аварії на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті скорочення ліквідації аварії до 2 годин дозволило знизити кількість втрат у 16,8 разів, а на очисних спорудах з викидом в атмосферу усієї кількості хлору, що є у найбільшій ємності, – на 94,1%. Під час аварії на ХНО в Києві зменшення часу ліквідації аварії до 2 годин дозволило знизити загальну потребу в ліжках у 17,5 разів, а до 1 години – в середньому у 33,5 разів порівняно з варіантом повного викиду СДОР.

Для розрахунку можливих розмірів ОХУ і втрат від них проводиться виявлення та оцінка хімічного становища.

3. Патогенез та клініка уражень СДОР

Серед СДОР саму велику групу складають речовини переважно задушливої дії, тобто сполуки, що головним чином уражають органи дихання, викликаючи розвиток токсичного набряку легенів, з явищами гострої дихальної недостатності. Це веде до швидко прогресуючої гіпоксії і вторинних порушень багатьох функцій організму та можливої загибелі уражених.

В промисловості широко використовують класичні задушливі речовини, відомі з курсу військової токсикології - хлорпікрин, фосген, властивості яких подані в підручниках з військової токсикології.

Деякі речовини першої підгрупи цієї групи, впливаючи на слизові оболонки органів дихання та зору, викликають сильне їх подразнення і, надалі, - запально-некротичні зміни в них. В даному випадку розвиток патологічного процесу може бути досить швидким і бурхливим.

Представники другої підгрупи відрізняються тим, що після короткочасних явищ подразнення наступає скритий період, під час якого потерпілі почувають себе повністю здоровими. Однак пізніше раптово розвивається набряк легень і стан потерпілих значно погіршується.

Найпоширенішим представником цієї групи СДОР є хлор (Сl2), запаси якого на деяких об'єктах народного господарства особливо великі. Наприклад, на водоочисній станції великого міста в зберігається до кількох десятків тон цієї речовини.

Хлор - це газ жовто-зеленого кольору з різким запахом, важчий за повітря в 2,5 рази. Конденсується в рідину при температурі - 34о С. Добре розчинний у воді та деяких органічних розчинниках.

Добре адсорбується активованим вугіллям. Транспортується в рідкому стані в герметичній тарі. Випаровується і створює нестійке швидкодіюче вогнище ураження.

В організм хлор потрапляє через органи дихання, слизові оболонки, проявляючи в місцях проникнення подразнююче-припікаючу і виражену загальнорезорбтивну дію. В розвитку токсичного впливу (особливо в початковій стадії) велику роль відіграє рефлекси, внаслідок подразнення інтерорецепторів слизових оболонок дихальних шляхів.

Клініка. Подразнююча дія хлору проявляється при концентрації 0,01г/м3, а вдихання парів хлору в такій же концентрації на протязі 10-15 хвилин може привести до розвитку хімічного опіку легень з явищами опікового шоку, ураження дихального та судинно-рухового центрів, рефлекторної зупинки дихання або спазму голосових зв'язок з механічною асфіксією. Кожна з цих причин може привести до смерті.

Менш вивченими, але також надзвичайно небезпечними, є речовини із слабкою припікаючою і вираженою загальною дією. Це хлорид фосфору, хлорид сірки, метилізоціанат. Вони є високотоксичними речовинами (вдихання парів хлориду фосфору на протязі декількох хвилин у концентрації 0,08-0,15 мг/л призводить до гострого отруєння).

В розвитку інтоксикації задушливими СДОР виділяють 4 періоди

- контакту, прихований, токсичного набряку легень і ускладнень.

Період контакту особливо сильно виражений при отруєнні речовинами, які мають місцеву припікаючу дію.

При впливі отрут в невеликих концентраціях симптоми інтоксикації розвиваються після латентного періоду, тривалість якого залежачи від багатьох факторів, може складати від 1 до 24, а інколи і до 48 годин.

Основні прояви третього періоду - це розвиток токсичних ринофарингітів, ларінготрахеїтів, кон'юнктивітів, токсичних бронхітів, інколи і токсичних пневмоній, а при отруєннях середнього і важкого ступенів - токсичного набряку легень.

Loading...

 
 

Цікаве