WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Аварії на хімічно небезпечних об’єктах. ураження людей сильнодію-чими отруйними речовинами - Лекція

Лекція

Аварії на хімічно небезпечних об'єктах. ураження людей сильнодіючими отруйними речовинами

1. Характеристика хімічно небезпечних об'єктів

Об'єкти народного господарства, при аваріях або руйнуванні яких можуть бути масові ураження людей тварин і рослин СДОР називаються хімічно-небезпечними об'єктами (ХНО).

В останні десятиріччя на території України, як і в багатьох інших регіонах планети, відмічається збільшення кількості технологічних катастроф і стихійними лих, які приводять до значних людських жертв, різкого погіршення навколишнього середовища.

Клімато-географічні особливості території, насиченість її хімічно небезпечними об'єктами (1572 промислових підприємства, які використовують понад 280 000 тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)) створюють передумови виникнення на теренах України різноманітних надзвичайних ситуацій. За даними ВООЗ на теперішній час число отруйних хімічних речовин перевищило 60 тис. хімічних сполук, та щорічно збільшується на 500 - 700 найменувань. Погіршення екологічної обстановки, збільшення кількості транспортних катастроф, аварій на об'єктах народного господарства, періодично виникаючі стихійні лиха в ряді областей країни негативно впливають на здоров'я та життєдіяльність населення і змушують медичних працівників надавати допомогу потерпілим в надзвичайних умовах.

Проблеми медицини катастроф вимагають поглибленої підготовки всіх ланок медичної служби до діяльності в екстремальних умовах. Базисом такої підготовки повинно бути вивчення комплексу різноманітних організаційних, лікувально-профілактичних, лікувально-евакуаційних заходів по медичному забезпеченню населення при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.

До ХНО відносяться:

1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегонної та інших видів промисловості;

2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції та очисні споруди, які використовують аміак і хлор.

3. Залізничні станції та шляхи по яких перевозяться СДОР.

4. Склади і бази із запасами речовин для дезинфекції, дезинсекції та дератизації.

5. Склади і бази із запасами отрутохімікатів, які використовуються в сільському господарстві.

На деяких хімічних підприємствах іноді зберігається до сотні тон цих сполук. На складах і базах СДОР можуть зберігатись:

- в резервуарах під високим тиском (до 100 атм.);

- в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного;

- в закритих ємкостях при атмосферному тиску і температурі оточуючого середовища.

При всіх способах їх зберігання можливе руйнування ємкостей вихід СДОР в навколишнє середовище.

ХНО прийнято характеризувати наступними показниками:

1. Ступінь хімічної небезпеки. Виділяють три ступені небезпечності об'єкту, яка залежить від кількості СДОР на ньому і виражається в тонах:

а) за хлором: 1-ступінь - 250 т і більше;

2-ступінь 250-50 т;

3-ступінь 50-0,8 т;

б) за аміаком: 1-ступінь 2500 т і більше;

2-ступінь 2500-500 т;

3-ступінь 500-10 т.

2. Коефіцієнт еквівалентності даної токсичної речовини до однієї тони хлору. Наприклад, для аміака і сірководню він складає 10, оксидів азоту - 6, синільної кислоти - 2, фосгену -0,25.

При прогнозуванні аварії вважається , що в мирний час можливе руйнування однієї максимальної за об'ємом ємкості, а у воєнний час - одночасно всіх наявних ємкостей.

Попадання СДОР в навколишнє середовище веде до їх випаровування, яке в залежності від швидкості цього процесу може перебігати в 3-х варіантах:

1-й - бурхливе, коли протягом до 10 хвилин випаровується основна кількість рідини. Внаслідок цього утворюється хмара з високою, часто смертельною концентрацією отруйної речовини у вигляді парів або аерозолів. Така отруйна хмара розташовується в приземному шарі повітря на висоті до 20 м від поверхні землі. Спочатку, на протязі 2-3 хвилин, вона чітко обмежена, з радіусом 0,5-1 км, потім змішується із повітрям і розміри хмари поступово збільшуються. Під впливом вітру відстань поширення парів СДОР може досягти десятків (50-70) кілометрів.

2-й - нестійке випаровування СДОР. При цьому випаровування розлитої речовини відбувається більш повільно і залежить від температури грунту і повітря. В перші хвилини інтенсивність випаровування невелика, але з часом вона зростає. Такий процес сприяє тривалому зараженню атмосфери.

3-й - рівномірне за часом випаровування СДОР. Тривалість випаровування по 2-му і 3-му варіантах може складати години і навіть доби, тому що його швидкість не перевищує 3-5 % / год при температурі 25о С. Збереження уражаючої дії СДОР залежить від температури повітря, його вологості, швидкості вітру, а також від фізико-хімічних властивостей самих отруйних речовин.

Поняття про сильнодіючі отруйні речовини.Речовини, які застосовуються з народногосподарською метою і при викиді або виливі можуть приводити до зараження повітря в уражаючих і вищих концентраціях, називаються сильнодіючими отруйними речовинами.

Згідно Міжнародного реєстра з 6 мільйонів токсичних речовин, які використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті, понад 500 речовин відносяться до СДОР. На території України біля половини населення проживає в зонах об'єктів, які в своєму виробничому циклі використовують ці отруйні речовини.

Виробництво, транспортування, зберігання та використовування СДОР строго регламентуються спеціальними правилами технології, техніки безпеки та контролю за їх використання. Проте, при аваріях на ХНО велика кількість отруйних речовин може потрапити в навколишнє середовище і створити зону ураження.

СДОР при аваріях на ХНО мають наступні характеристики:

а) об'ємність дії, яка полягає в тому, що заражається не тільки територія в районі аварії, але і приземний повітряний простір;

б) здатність багатьох сполук проникати в організм через непошкоджені шкірні покриви, що зумовлює необхідність роботи медперсоналу в засобах захисту шкіри;

в) властивість викликати ураження на протязі певного, іноді досить тривалого, часу (дні, місяці).

2. Класифікація СДОР.

За своєю будовою, фізико-хімічними властивостями група СДОР неоднорідна, а їх біологічні ефекти багатогранні. Тому існує багато різних класифікацій, які грунтуються на різноманітних ознаках СДОР.

Найбільш практичною є класифікація М.В. Саватєєва і співавт. (1990), складена на підставі клінічної картини отруєнь СДОР:

1. Речовини з переважно задушливою дією (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлорид сірки та інші);

2. Речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, синільна кислота, динітрофенол, етиленхлоргідрин).

3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію (акрилонітрил, окисли азоту, сірчистий ангідрид, сірководень та інші).

4. Нейротропні отрути - речовини, що впливають на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу (ФОР, сірковуглець та інші).

5. Речовини, які мають задушливу та нейротропну дію (аміак).

6. Речовини, які порушують обмін речовин і структуру клітини (діоксин);

7. Метаболічні отрути (метилбромід, метилхлорид, диметилсульфат, етиленоксид, та інші).

Відносно швидкості формування санітарних втратприйнята наступна класифікація СДОР:

1. Швидкої дії. Характерним є розвиток симптомів інтоксикації на протязі кількох хвилин. До них відносяться синільна кислота, акрилонітрил, сірководень, окис вуглецю, окисли азоту (у високих концентраціях), хлор (у високих концентраціях), аміак, фосфорорганічні речовини.

2. Сповільненої дії (розвиток симптомів на протязі години). До цієї групи відносять динітрофенол, диметилсульфат, метилбромід, метилхлорид, оксихлорид фосфору, окисли азоту, хлор, окис етилену, сірковуглець, трихлористий фосфор, фосген, хлорид сірки, етиленхлоргідрин.

3. Вкрай сповільненої дії. Для цих СДОР є характерним розвиток симптомів на протязі понад годину (метиловий спирт).

За хімічною структурою виділяють 22 класи СДОР. Основні із них наступні:

1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводнева, фосфорна, оцтова та інші);

2. Основи (їдкий натр, калі, розчини аміаку);

3. Спирти (метиловий, бутиловий та інші) і альдегіди кислот.

4. Органічні та неорганічні нітро- і аміносполуки (анілін, нітробензол, нітротолуол);

5. Феноли, крезоли та їх похідні.

6. Гетероциклічні сполуки.

7. Пестициди: фосфорорганічні (хлорофос, карбофос), карбонати (карботіон), хлорорганічні (ДДТ, гексахлоран), ртутьорганічні (метилртуть), похідні фенолоцтової кислоти, діпіріділ (паракват).

Класифікація СДОР за ступенем токсичності наведена в таблиці

Характеристика СДОР за ступенем токсичності

Клас токсичності

ГДК в

повітрі

мг / м3

Середньосмертельні

концентрація

в повітрі,

мг/л

при поступленні всередину, мг/кг

Надзвичайно токсичні

0,1

< 1

< 1

Високотоксичні

0,1 - 1

1 - 5

1 - 50

Сильно токсичні

1,1 - 10

6 - 20

51 - 500

Помірно токсичні

1,1 - 10

21 - 80

501 - 5000

Малотоксичні

> 10

81 - 160

5001 - 15000

Практично нетоксичні

-

> 160

> 15000

Loading...

 
 

Цікаве