WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

За показників крововтрати більше 1500 мл спостерігається тяжка гіповолемія. Гемодинаміка значно порушена, стан хворого тяжкий і оцінюється як ІІІ ступінь ГШ. Стан вкрай тяжкий, свідомість сплутана, ступор, занепокоєння, зниження температури тіла, різка блідість шкіряних покривів, периферичний ціаноз.

За показників крововтрати більше 2,5-3% міси тіла спостерігається позамежна гіповолемія. Стан людини вкрай тяжкий, свідомість відсутня. Загальна блідість, "мармуровість" кінцівок. Пульс слабкий, нитковидний, іноді зовсім не визначається, можна підрахувати лише на крупних артеріях, дихання поверхневе, тахіпное, помірне рухове збудження, гіпорефлексія, анурія, знижена температура тіла. Декомпенсований метаболічний ацидоз (IV ступінь ГШ).

Оцінка ступеню тяжкості геморагічного шоку

за класифікацією Baker в модифікації П.Г.Брюсова

Ступінь шоку

Ступінь гіповолемії

Дефіцит ОЦК

Крововтрата, мл

Відсоток від маси тіла

Гемодинаміка, діурез

І

Помірний

10% – 20%

500,0 – 1000,0

1,0-1,5%

Ps – 90-100 уд./хв

АТ – >100 мм рт.ст.

ЦВТ – (80-100 мм в.ст.)

діурез – N

ІІ

Виражений

20% – 30%

1000,0 – 1500,0

1,5-2,0%

Ps до 120 уд./хв

АТ – < 100 мм рт.ст.

ЦВТ – низький (< 60 мм в.ст.)

олігурія (< 50 мл)

ІІІ

Тяжкий

30% – 40%

1500,0 – 2000,0

2,0-2,5%

Ps до 140 уд./хв

АТ – < 70 мм рт.ст.

ЦВТ – дуже низький (40-0 мм в.ст.)

анурія (< 30 мл)

IV

Позамежний

40% і більше

2000,0 і більше

> 2,5%

летаргія, ступор

Ps > 140 уд./хв

АТ – < 50 мм рт.ст.

ЦВТ – (0 – від'ємний)

анурія

Несвоєчасне або неадекватне лікування ГШ зумовлює подовжений період дилятації мікроциркуляторного судинного русла, що супроводжується переходом внутрішньосудинної рідини та дрібнодисперсних білків (альбуміну) в інтерстиціальне русло. Підвищується в'язкість крові, порушується її реологія, наростає розпад та агрегація еритроцитів, тромбоцитів та клітин ендотелію судин, накопичується тромбопластин, протромбін переходить в тромбін, фібриноген – в фібрин. Розвивається ДВЗ-синдром.

Залежно від індивідуальних особливостей організму, від ступеню анатомічної та функціональної повноцінності життєво важливих органів, від критичних резервів органів, проявляються порушення функції того чи іншого органу: шокова нирка, шокові легені, шокова печінка.

За величиною індексу можна робити висновки про об'єм крововтрати:

Індекс Альговера

Об'єм крововтрати (у % від ОЦК)

0,8 та менше

10%

0,9 – 1,2

20%

1,3 – 1,4

30%

1,5 та більше

40%

Слід відзначити, що індекс Альговера не інформативний у хворих з гіпертензивним синдромом.

Основні принципи лікування кровотеч та ГШ

1) зупинка кровотечі;

2) визначення стадії компенсованої крововтрати;

3) відновлення ОЦК

4) нормалізація тонусу судинного русла;

5) корекція реології крові, її структурного, біохімічного, електролітного складу, КЛС, колоїдно-осмотичних властивостей;

6) дезінтоксикація;

7) десенсибілізація;

8) корекція функції згортальної, антизгортальної, фібринолітичної та протеазної систем;

9) регуляція діяльності життєво важливих органів;

10) профілактика інфекційних ускладнень.

Способи реалізації принципів лікування ГШ визначають, враховуючи передусім характер патології, стадію ГШ й ДВЗ.

Відновлення ОКЦ це основа інфузійної програми при гострій крововтраті. Організм може вижити при втраті 2/3 об'єму еритроцитів, але не перенесе втрати 1/3 об'єму плазми. Тому під час вибору препарату для інфузії необхідно враховувати, що при масивній крововтраті першим інфузійним засобом є не тільки кров, а і кровозамінники, які швидко і стійко ліквідують гіповолемію. Це обумовлено тим, що гіпоксія при масивній крововтраті є результатом циркуляторної, а не гемічної недостатності.

При компенсованій крововтраті без проявів централізацій кровообігу (тобто при крововтраті до 15-20% ОЦК) показані інфузії колоїдних кровозамінників (рефортан, стабізол, поліглюкін, желатиноль, плазма крові) в поєднанні з кристалоїдами (розчин Рінгера, лактасол, квартасоль) у співвідношенні 1:2.

У стадії централізації кровообігу (І стадія ГШ) використовують кровозамінники, які мають реологічну дію (реополіглюкін з альбуміном, лактосолом у різноманітних поєднаннях), гідроксиетильований крохмаль (6% розчин рефортану та стабізолу) в дозі 20 мл/кг маси тіла.

Вказані препарати (рефортан та стабізол) споріднені з людським глікогеном і розщеплюються амілазою крові. На відміну від декстранів, їх молекула має не лінійну, а розгалужену структуру, що запобігає навіть частковому проникненню молекул до інтерстіціального простору. Крім того, вони не викликають набряку ендотелію капілярів, що запобігає порушенню мікроциркуляції.

Введення рефортану та стабізолу не потребує часу для визначення сумісності, як при гемотрансфузіях, що дозволяє швидко розпочати лікування. Крім цього, за гемодинамічним ефектом, впливом на реологічні властивості крові та відновленням мікроциркуляції гемотрансфузія значно поступається інфузії цих кровозамісних препаратів.

Застосування рефортану та стабізолу підвищує колоїдно-осмотичний тиск плазми, і, як наслідок, посилює природну реакцію аутогемодилюції. Швидке відновлення внутрішньосудинного об'єму в поєднанні із зниженням в'язкості крові та характерним для цих препаратів дезагрегатним ефектом спричиняє нормалізацію гемоциркуляції на рівні капілярів і запобігає пересуванню ДВЗ крові.

Плазмозамінники декстранового ряду ще застосовуються, проте щоразу рідше. Так, поліглюкіну притаманні такі негативні властивості, як утруднення у визначенні груп крові після інфузії, зв'язування факторів зсідання крові і підвищення кровоточивості, доволі часті анафілактичні реакції. Препарат декстрану – реополіглюкін не рекомендований для введення при кровотечах, тому що внаслідок антиагрегантної дії на тромбоцити він може посилювати кровотечі.

При супутньому синдромі ДВЗ, а також з метою його профілактики рекомендоване раннє застосування свіжозамороженої плазми (до 600-800 мл/добу), кріопреципітату.

На догоспітальному етапі не застосовують кров і її препарати.

Медикаментозна терапія:

  • кальцію хлорид (10% розчину, 3-5-10 мл внутрішньовенно, 1 раз);

  • вазопресори (норадреналін, допамін), тільки у фазі децентралізації кровообігу (1-2 мл на 400 мл плазмозамінного розчину, внутрішньовенно крапельно, повільно! ; після часткової ліквідації гіповолемії;

  • натрію гідрокарбонат (4-5% розчину, 2-3 мл/кг маси тіла потерпілого), або трисамін .

Оксигенотерапія:

  • у перші 15-20 хв. 100% кисень через маску наркозного апарата або інгалятора, у подальшому – киснево-повітряна суміш із вмістом 40% кисню.

Транспортування до стаціонару з продовженням інфузійної терапії. У разі термінального стану – серцево-легенева реанімація.

Література

  1. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 2001. – 348с.

  2. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: "Здоров'я", 1993. – 462с.

  3. Организация экстренной медицинской помощи населению при стихийных бедствиях и других чрезвычайных ситуациях / Под ред. проф. Мешкова В.В. – М., 1991. – 208с.

  4. Протоколи з надання екстреної медичної допомоги у разі невідкладних станів /В.Ф.Москаленко, Г.Г.Рощіна. – Київ, 2001.

В.М.Запорожан. Медицина транспортних катастроф. – Одеса, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве