WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Якщо є підозра на ушкодження печінки або селезінки, потерпілого необхідно обов'язково госпіталізувати у хірургічне відділення навіть за відсутності клініки крововтрати, оскільки у разі наростання підкапсульної гематоми паренхіматозного органа може утворитися двоетапний розрив.

У разі ушкодження порожнистого органа(кишка, шлунок, сечовий міхур) у клінічній картині переважають ознаки перитоніту та наростаючої ендогенної інтоксикації, а саме:

  • різко виражений біль у животі;

  • сухий язик;

  • можлива блювота.

Місцево спостерігається відсутність екскурсій черевної стінки під час дихання (перехід абдомінального типу дихання у чоловіків на грудний тип, який притаманний жінкам). У перші години після травмування потерпілий локалізує зону найбільшого болю та болісності. Під час пальпації визначається тотальна або часткова ригідність, пасивне напруження м'язів живота, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, локалізована болісність у разі постукування по передній, боковій та задній черевній стінці. Значне накопичення газу у черевній порожнині є симптомом відсутності печінкової тупості. Якщо ушкоджена заочеревинна частина дванадцятипалої кишки, може спостерігатися підшкірна крепітація у правій поперековій ділянці за рахунок підшкірної емфіземи.

У разі ушкодження сечового міхура характерним є те, що на тлі яскравої клініки розлитого перитоніту з виразним симптомом Щоткіна-Блюмберга, з притупленням у пологих місцях живота у потерпілого порушене самостійне сечовипускання. У разі катетеризації сечового міхура (при цьому він не пальпується) виділяється незвично велика кількість зміненої сечі (більше за 1 л) – симптом Зельдовича.

Невідкладна медична допомога:

  • див. розділ "Гостра крововтрата";

  • місцево – лід на живіт, туге бинтування живота еластичним бинтом;

  • слід екстрено доставити потерпілого у хірургічне відділення.

РАНИ КІНЦІВОК

Травмогенез. Транспортні аварії, вогнепальні поранення та рани, нанесені холодною зброєю (ніж, лезо тощо).

У разі відкритих поранень кінцівок рана може бути ускладнена ушкодженням великих магістральних судин, нервів або комбінуватися з ушкодженням суглобів, сухожилля, з відкритими переломами кісток.

За наявності поранення магістральних судин може виникнути значна зовнішня кровотеча. У тому разі, коли за рахунок здавлювання вузького ранового каналу кровотеча не виражена, на перший план виходять явища гострої непрохідності ушкоджених артеріальних магістралей. Різка ішемія значно посилює і без того виражений у разі поранення больовий синдром, крім того, сприяє розвитку інфекції, включаючи анаеробну, особливо за наявності великих ранових дефектів, що супроводжуються розтрощенням та забоєм тканин.

Невідкладна медична допомога:

  • знеболювання;

  • зупинка кровотечі (притискання пальцями, накладання джгута або закрутки, максимальне згинання кінцівки, накладання кровоспинного інструменту, тампонування рани, стисна пов'язка тощо);

  • джгут, накладений на м'яку прокладку проксимально від рани, не повинен знаходитися на кінцівці більше ніж 1 год. Вже через 20-30 хв. Стисна дія джгута може бути ослаблена; якщо пов'язка після цього не почала просякати кров'ю, то джгут можна залишити провізорно на випадок відновлення кровотечі;

  • іммобілізація кінцівки;

  • антибактеріальні середники (якщо евакуація затягується);

  • госпіталізація у хірургічні відділення.

Правила поводження з ампутантом

При відриві частин тіла внаслідок нещасного випадку (наприклад, пальці, вуха, значні пласти шкіри) часто своєчасна реплантація дає можливість людині і надалі виконувати звичні функції.

Тому при будь-яких ампутаційних пораненнях слід зберегти ампутант:

  • Після гемостазу завернути ампутант у бинт.

  • Не чистити і не обмивати!

  • Покласти у водонепроникну торбинку, а її – в свою чергу – в іншу пластикову торбинку, в якій є трохи води зі шматками льоду.

Запам'ятайте!

  1. Шматки льоду або талої води не повинні безпосередньо дотикатись до ампутанта, оскільки можливе обмороження.

  2. Якщо відсутні пластикові торбинки, вода і лід, то слід принаймні зберегти ампутант загорнутим і доставити його до лікарні.

ГОСТРА КРОВОВТРАТА

Кровотечі поділяються на артеріальні, венозні та капілярні, зовнішні та внутрішні. Найбільш небезпечними є артеріальні кровотечі, припинення яких – першочергове та невідкладне завдання під час надання медичної допомоги будь-якій категорії потерпілих. Венозні кровотечі не є такими небезпечними, як артеріальні, хоча поранення вен шиї (v. jugularis) може призвести до повітряної емболії.

Гостра крововтрата призводить до гіповолемії і невідповідності зниженого обсягу циркулюючої в організмі крові до вихідної ємкості судинного русла, що супроводжується порушенням кровопостачання органів та тканин.

Діагностика. Наявність травматичних ушкоджень, зовнішньої кровотечі або даних щодо можливої внутрішньої кровотечі. Бліда, мармурового забарвлення, волога шкіра, тахікардія, зниження АТ тощо свідчать про фазу централізації кровообігу, поширеного периферійного судинного спазму. У разі тривалої кровотечі ця фаза змінюється децентралізацією – периферичної вазодилатації, для якої характерними є ціаноз, виражена тахікардія, різке зниження АТ, тахіпное, елементи розладу свідомості. За умови кровотечі у порожнину травного каналу – блювотні маси з домішками крові, мелена.

Приблизна величина крововтрати визначається за "шоковим" індексом Альговера, який дорівнює частці від ділення частоти пульсу на рівень систолічного АТ (в нормі – 0,5). Якщо втрачено 20-30% об'єму циркулюючої крові, індекс Альговера дорівнює 1, якщо понад 30% – 1,5, у разі 50% – 2.

Шоковий індекс

=

ЧСС

,

АТс

де: ЧСС – частота серцевих скорочень;

АТс – систолічний артеріальний тиск

Невідкладна медична допомога (догоспітальний етап). Основні дії:

    • зупинка зовнішньої кровотечі;

    • компенсація втраченої крові;

    • медикаментозна терапія;

    • киснева терапія.

Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі здійснюється будь-якими посильними методами (джгут за показаннями, стисна пов'язка, тампонада рани, затискач на судину тощо).

Основні принципи лікування кровотеч та геморагічного шоку

Геморагічний шок (ГШ) є найтяжчим ускладненням при патологічній кровотечі.

З патофізіологічного погляду шок – це криза мікроциркуляції, її нездатність забезпечити адекватний тканинний обмін, задовольнити потреби кисню в тканинах, енергетичних продуктах та видалити з організму токсичні речовини обміну. Провідним патогенетичним моментом є невідповідність (диспропорція) об'єму крові, що циркулює (ОЦК), ємності судинного русла. Зростання цієї диспропорції внаслідок крововтрати зумовлює зменшення ударного і хвилинного об'єму та венозного повернення крові до правого передсердя, зниження артеріального тиску (АТ), тканинної перфузії, декомпенсацію захисних сил організму, прогресивну дезорганізацію метаболізму, ферментних зрушень, протеолізу, порушення функції, а надалі й структуру органів і систем організму. Ступінь порушення залежить насамперед від об'єму втраченої крові, швидкості кровотечі, а також від початкового загального стану організму.

При крововтраті вище фізіологічної виникає криза мікроциркуляції – ГШ.

За класифікацією Baker в модифікації П.Г.Брюсова розрізняють 4 ступеня ГШ (див. табл.).

При І ступені ГШ має місце помірна гіповолемія. Загальний стан середньої тяжкості. Свідомість не втрачена, слабкість, серцебиття. Шкірні покриви бліді.

Компенсація, тобто баланс між ОКЦ і ємкістю судинного русла, настає за рахунок підвищення тонусу (спазму) переважно венозних судин паренхіматозних органів, внаслідок спонтанного викиду ендогенних катехоламінів, альдостерону, АКТГ, антидіуретичного гормону, глюкокортикоїдів, ренін-ангеотензину. У таких випадках спазм периферійних судин деякий час підтримує центральну гемодинаміку і забезпечує нормальне функціонування життєво важливих органів (мозку, серця, нирок).

При ІІ ступені ГШ має місце виражена гіповолемія. Загальний стан тяжкий. Слабкість, запаморочення, потемніння в очах, спрага, пітливість, задишка, глухість серцевих тонів, загальмованість. Виражена блідість шкіряних покривів, акроцианоз, похолодіння кінцівок. Гіповолемія супроводжується розвитком тяжкої тканинної гіпоксії, декомпенсованим ацидозом, активацією викиду біологічно активних речовин (серотоніну, кініну, простагландинів, гістаміну та ін.), дилятацією судин. Цей процес сприяє зростанню диспропорції між ємкістю судинного русла й ОЦК.

Loading...

 
 

Цікаве