WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Діагностика ґрунтується на оцінці загального стану потерпілого (зовнішній вигляд, забарвлення шкірного покриву та слизових оболонок, характер дихання, частота пульсу, показники АТ), даних обстеження грудної клітки та її органів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація) та оцінці місцевих феноменів у ділянці рани; важкість стану потерпілих залежить від розгерметизації плевральної порожнини, що призводить до порушення дихального акту, гемотораксу, пневмотораксу, можливості поранення серця та середостіння. Виражений больовий синдром посилює можливість виникнення шоку та важких, часом смертельно небезпечних ускладнень.

Загальний стан поранених з проникаючими ушкодженнями грудної клітки важкий: посилена задишка, відчуття стискування у грудях, страх смерті, шкірні покриви бліді, з ціанотичним відтінком, вкриті потом, дистальні відділи кінцівок мармурового забарвлення, ціаноз губ, обличчя, кінчиків пальців. Під час дослідження пульсу спостерігається більше або менше виражена тахікардія, можливе прогресуюче падіння АТ.

Під час огляду грудної клітки звертають увагу на розміри рани, її локалізацію, рівень, можливу проекцію над органами грудної клітки. Звертають увагу на наявність усмоктування повітря у рану під час видиху, виділень з рани крові з домішками пухирців, крім цього відмічається асиметрія грудної клітки, відставання ураженої половини в акті дихання. В разі поранення бронхів відмічається кровохаркання.

Пальпацією можна визначити характер припухлості. У разі виникнення підшкірної емфіземи під час пальпації виявляється крепітація.

Перкусія при наявності повітря в грудній порожнині дає пробковий звук, а коли там скупчується кров – звук стає притупленим.

Під час аускультації грудної клітки дихальний шум на стороні ураження може бути послабленим або взагалі відсутнім.

Невідкладна медична допомога.

  1. Знеболювання – 2% розчин промедолу 1-2 мл або 2 мл 50% розчину анальгіну або 50-100 мг кетаміну внутрішньом'язово в поєднанні з антигістамінними препаратами, транквілізаторами. Якщо у потерпілого є тахіпное, бажане призначення промедолу, омнопону, так як вони пригнічують дихальний центр і тим самим частково полегшують акт дихання.

  2. За наявності відкритих проникних ушкоджень – оклюзійна пов'язка. Поліетилен, клейонка, прогумована тканина накладаються безпосередньо на шкіру таким чином, щоб рана була у центрі, а краї герметика виходили за її межі не менше ніж на 5 см. Фіксацію першого шару пов'язки краще робити смугами лейкопластиру, які накладаються навхрест, а потім у вигляді черепиці. За пораненим необхідний постійний нагляд, оскільки завжди є ризик можливої появи клапанного або напруженого пневмотораксу.

  3. Якщо стан потерпілого різко погіршується (розпирання у грудях, збільшення задухи, ціанозу тощо), то необхідно зняти оклюзійну пов'язку і перевести пневмоторакс у відкритий або відсмоктують повітря з плевральної порожнини (плевральна пункція в ІІ міжребер'ї по середньо-ключичній лінії).

  4. Транспортування у положенні напівсидячи.

  5. Інгаляція кисню.

  6. Госпіталізація у найближче хірургічне відділення.

Рани серця

Підозра на поранення серця виникає за наявності рани на грудній стінці у проекції серця та дуже швидкого розвитку критичного стану. За наявності поранень серця може переважати клінічна картина гострої масивної крововтрати або тампонади серця.

Клінічні особливості крововтрати:

  • виражена блідість;

  • аускультативно – серцеві тони чіткі, тахікардія;

  • аускультативно – ознаки гемотораксу.

Невідкладна медична допомога:

  • негайний венозний доступ (перевага надається катетеризації однієї або двох периферійних вен);

  • терміново розпочати інфузійну терапію (див. стандарт "Гостра крововтрата");

  • накладання оклюзійної пов'язки на рану;

  • укладення на ноші та транспортування у машині швидкої медичної допомоги тільки після початку інфузійної терапії безпосередньо на місці поранення: виняток – абсолютна неможливість надання медичної допомоги на місці події (загроза для медичного персоналу, кліматичні умови, наявність СДОР тощо);

  • транспортування до нош по сходах будівель – головою вперед;

  • негайне транспортування у хірургічне відділення з попереднім повідомленням про прибуття.

Тампонада серця виникає у разі поранень переважно колючими предметами, без широкого розсічення перикарда, а також у разі поранень шлуночків, що призводить до швидкого накопичення крові у порожнині перикарда.

Клінічні особливості:

  • виражена блідість, часто у поєднанні з ціанозом обличчя та шиї;

  • набухання шийних вен;

  • під час аускультації серцеві тони надто глухі, слабкі або не прослуховуються;

  • можлива брадикардія, аритмія або спостерігається симптоматика одностороннього гемо- та пневмотораксу.

Невідкладна медична допомогавключає:

  • терміновий венозний доступ (перевага гадається катетеризації однієї або двох периферійних вен чи центральної вени);

  • інфузія розчину дофаміну (200 мг у 400 мл 0,85% розчину натрію хлориду); за відсутності дофаміну або неможливості виконання інфузії – внутрішньовенне введення ізадрину малими дозами по 0,1-0,3 мл; швидкість інфузії, разовість введення адреностимуляторів – відповідно до клінічного ефекту; достатній клінічний ефект – підвищення АТ понад 80 мм рт. ст. – неприпустимо;

  • негайне транспортування у найближчий хірургічний стаціонар;

  • подальші лікувальні заходи тільки під час транспортування; попереднє повідомлення медичним працівникам хірургічного відділення;

  • у разі неефективності – пункція та дренування перикарда широкою голкою або катетером, за умови значної крововтрати – реінфузія.

Ушкодження органів черевної порожнини

Ушкодження черевної порожнини поділяються на закриті та відкриті.

Відкриті травми живота

Травмогенез: поранення холодною зброєю, рідше – вогнепальні рани, як наслідок дії сильної вибухової хвилі.

Діагностика. Проникне поранення живота не викликає сумнівів у разі евентрації та витікання жовчі або кишкового вмісту; спостерігаються симптоми подразнення очеревини; у такому разі за наявності значної кількості газу в черевній порожнині може виявлятися симптом зникнення (під час перкусії) печінкової тупості.

Якщо ушкоджені паренхіматозні органи та судини черевної порожнини, провідними у клінічній картині є загальні ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкірних покривів та слизових оболонок, холодний піт, поверхневе дихання, зниження АТ). У разі вираженого гемоперитонеуму (більше ніж 500 мл) можна спостерігати притуплення у пологих частинах живота.

На догоспітальному періоді будь-яка колото-різана рана живота повинна трактуватися як проникна. Рани, локалізовані у верхній частині стегна, у ділянці сідниць, у поперековій ділянці, також можуть проникати у черевну порожнину. У разі евентрації петлі кишок, які випали, на догоспітальному періоді у черевну порожнину не вправляються. Якщо вони дуже забруднені, їх можна кілька разів промити теплим антисептичним розчином або фізіологічним розчином NaCl і зафіксувати за допомогою вологої пов'язки, просякнутої антисептиком.

Невідкладна медична допомога:

  1. Знеболювання (введення наркотичних, а при їх відсутності – ненаркотичних анальгетиків при визначеному діагнозі проникаючого поранення черевної порожнини. Якщо є сумніви в пошкодженні органів черевної порожнини, наркотичні анальгетики не призначають!).

  2. Протишокова інфузійна терапія.

  3. Стерильна пов'язка на рану.

  4. Антибактеріальні середники.

  5. Транспортування на ношах у положенні лежачи.

  6. Швидка госпіталізація у хірургічне відділення.

Закриті травми живота

Травмогенез. Транспортна травма, удари в живіт, кататравма. Алкогольне сп'яніння маскує необхідну для діагностики симптоматику.

Діагностика. Виділяють дві групи потерпілих:

1-ша – особи з клінічною картиною гострої крововтрати;

2-га – особи з симптоматикою перитоніту з наростаючими ознаками ендогенної інтоксикації.

Загальні ознаки гострої внутрішньочеревної кровотечі:

  • скарги на загальну слабкість, запаморочення;

  • малоінтенсивний біль у животі;

  • блідість шкірних покривів та слизових оболонок;

  • мармуровість кінцівок, що свідчить про важку крововтрату;

  • тахікардія;

  • зниження артеріального тиску нижче 100 мм рт. ст.

Місцеві ознаки тупої травми живота виявляються під час огляду, перкусії та пальпації не тільки передньої, а й бокових та задньої абдомінальної стінок. Поверхневі садна та гематоми слід подумки спроектувати на органи черевної порожнини, що розташовані у цій ділянці, щоб визначити, які з них можуть бути ушкодженими (залежно від сили впливу травмівного чинника).

Місцева симптоматика з боку живота виражена не так яскраво, як у разі ушкодження порожнистого органа. Можу бути зменшений локалізований біль та болісність; напруження м'язів, як правило, не виражене, може бути позитивним симптом Щоткіна-Блюмберга, притуплення у пологих частинах живота.

Loading...

 
 

Цікаве