WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

        1. Евакуація дітей з районів НС повинна проводитись в першу чергу. Винесення дітей з осередку ураження і подальша евакуація проводиться у супроводі родичів, знайомих, легкопоранених дорослих або медичного персоналу. Дітей до п'ятирічного віку, якщо дозволяє стан потерпілого, бажано виносити на руках.

        2. На пунктах збору потерпілих необхідно організовувати укриття для дітей від несприятливих кліматичних та погодних умов, догляд, надання медичної допомоги і проведення медичного сортування.

        3. З метою найшвидшого надання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги бажано не затримувати дітей на пунктах збору потерпілих.

        4. Своєчасне надання медичної допомоги постраждалим дітям може бути досягнуто швидким прибуттям в осередок катастрофи бригад швидкої медичної допомоги. З метою нарощування робіт щодо медичного забезпечення дітей доцільно у дитячих ЛПЗ завчасно сформувати лікарсько-сестринські бригади, забезпечені транспортом.

        5. Розгортаючи лікувально-профілактичні заклади, на кожні 100 місць необхідно виділити 20-25 місць для дітей.

        6. Використовуючи медикаментозні та спеціальні засоби, необхідно враховувати дозування, що вироблені для педіатричної практики.

        7. Під час проведення ШВЛ та масажу серця необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму. ШВЛ починають з пальцьової ревізії ротової порожнини та носоглотки для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У дітей першого року життя не вдається проводити ШВЛ способом рот до рота. Частіше реаніматор охоплює губами рот і ніс дитини. Об'єм повітря, який видихають у легені дитини, повинен бути мінімально необхідним для екскурсії грудної клітки. Зайвий обсяг повітря надійде в шлунок, зумовить його перерозтягнення з явищами регургітації та аспірації вмісту шлунка у дихальні шляхи. Можливе розривання альвеол внаслідок їх перерозтягнення.

Закритий масаж серця роблять з урахуванням віку дитини.

Дітям до одного року масаж проводять двома пальцями, кількість натискань на нижньосередню частину грудини – понад 100 за 1 хвилину.

Фізично добре розвиненим дітям віком понад 10 років масаж серця проводять так, як дорослим.

Співвідношення частоти вдихів та натискань на грудину: у разі надання допомоги двома реаніматорами – один вдих на п'ять масажних натискань; одним реаніматором – два вдихи на 15 масажних натискань незалежно від віку дитини.

        1. У зонах радіоактивного та хімічного зараження особливу актуальність набувають питання захисту дітей. За такої умови пріоритет повинен бути відданий колективним засобам захисту перед індивідуальними.

        2. В ОХУ, незалежно від важкості стану, всіх дітей необхідно виносити на ношах і допомога їм повинна бути максимально наближеною до кордонів осередку.

        3. Оскільки серед дітей, які занедужали на інфекційні захворювання, досить швидко можуть розвинутися судомний і гіпертермічний синдроми, порушитися діяльність дихальної, серцево-судинної та видільної систем, настати ендотоксичний шок, септичний стан тощо, необхідно в епідемічному осередку ураження організувати швидке та цілеспрямоване медичне сортування і здійснити термінову евакуацію хворих у спеціалізовані ЛПЗ з проведенням реанімаційних заходів у дорозі.

5. Первинна медична оцінка характеру ушкодження та важкості загального стану потерпілих

Як тільки визначилось, що трапилось, необхідно підготуватися до дій, попередньо перевіривши, чи не загрожує небезпека тим, хто надає допомогу, та оточуючим.

У разі необхідності потрібно звернутися за допомогою до фахівця рятувальної служби чи міліції.

Потрібно визначити деталі, які можуть підказати причини події. Це особливо важливо, коли потерпілий знаходиться у непритомному стані або свідки події відсутні.

Первинний огляд (АВС)

Первинним оглядом вважається такий, при якому виявляються стани, які загрожують життю пацієнта, та проводяться невідкладні втручання по відновленню життєво важливих функцій організму. АВС – це система серцево-легеневої реанімації, яка послідовно виконується на догоспітальному етапі.

Первинний огляд починається з визначення свідомості потерпілого і включає наступні елементи.

Установлення наявності свідомості

Свідомість – властивість людини, це є орієнтація в просторі й часі, цілеспрямована відповідь на запитання, реакція на подразники. Якщо свідомість не порушена, то у людини функціонують органи чуття і вона може бачити, чути, відчувати дотик, сприймати запахи. Їй властиві: мислення, пам'ять, реакція. Крім того, при повній свідомості людині властиві захисні рефлекси: кашель, ковтання.

Якщо у потерпілого нерухомий стан, відсутня реакція на голос, звертання, відсутня зворотна реакція на дотик, больове подразнення – потерпілий непритомний.

А (Airway) – Дихальні шляхи, включаючи іммобілізацію шийного відділу хребта.

В (Breathing) – Дихання.

C (Circulation) – Кровообіг.

Надалі використовується ця міжнародна абревіатура АВС..., яка прийнята у більшості країн світу.

А. Прохідність дихальних шляхів

Оцінка і, в разі необхідності, підтримка прохідності дихальних шляхів потерпілого у непритомному стані та особливо з пошкодженням шийного відділу хребта проводиться дуже уважно і з обережністю.

1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів (для відновлення подачі кисню до клітин організму і, в першу чергу, до клітин головного мозку).

1.1. Потрійний прийом Шофара:

  • голову обережно відвести назад (при підозрі на пошкодження шийного відділу хребта цей пункт не виконується);

  • нижню щелепу висунути вперед;

  • відкрити рот.

1.2. Витягнути та зафіксувати язик.

1.3. Очистити ротову порожнину.

2. Підтримання прохідності дихальних шляхів:

а) введення S-подібної трубки;

б) орофарингеальна інтубація трахеї;

б) назофарингеальна інтубація трахеї.

Проведення штучної вентиляції легень

Показання до проведення інтубації трахеї:

  • апное;

  • ризик аспірації;

  • загроза або наявність порушення дихання (пошкодження дихальних шляхів, щелепно-лицьова травма);

  • закрита черепно-мозкова травма;

  • гіпоксемія, незважаючи на проведену киснетерапію;

  • частота дихання менше 7, або більше 40 за 1 хвилину (у дорослих);

  • загроза зупинки дихання та серцевої діяльності (сепсис, тяжкі опіки).

У разі порушення свідомості, відсутності очевидних ознак ушкоджень шийного відділу хребта, ротової порожнини, глотки проводиться орофарингеальна інтубація. Дорослим вводиться трубка великого діаметра (7,0-8,0 мм).

У разі пошкодження шийного відділу хребта, травми ротової порожнини, глотки і збереженої свідомості при можливості краще проводити назофарингеальну інтубацію.

3. Створення штучного дихального шляху (при опіках обличчя і верхніх дихальних шляхів, травматичному пошкодженні лицьового скелету):

  • на догоспітальному етапі для створення допоміжного дихального шляху в основному застосовують крикотиреоїдеотомію або конікотомію.

Крикотиреоїдеотомія – розріз крикотиреоїдної зв'язки (приблизно 2 см), введення і фіксація трубки з канюлею. Виконується у хворих після 12-річного віку у таких випадках:

  • значна травма обличчя, що не дає змоги провести ларингоскопію;

  • обструкція верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку, кровотечі або присутності стороннього тіла;

  • невдала ендотрахеальна інтубація.

Конікотоміяможе застосовуватись як альтернатива крикотиреоїдеотомії. Але вона вважається тимчасовим заходом, який може забезпечити адекватну вентиляцію тільки протягом 30 хв. У дітей, молодших 12 років, має перевагу над крикотиреоїдеотомією.

Виконується шляхом пункції крикотиреоїдної зв'язки 5мл шприцом з ангіокатетером 12-14 калібру та приєднанням до канюлі катетера адаптера 3мм педіатричної ендотрахеальної трубки. За допомогою Y-подібного перехідника можна подавати кисень через трубку й адаптер зі швидкістю 15 л/хв.

4. Контроль стану шийного відділу хребта вважається одним із основних заходів при забезпеченні прохідності дихальних шляхів.

Якщо відсутні засоби для іммобілізації, необхідно виконати мануальне витягування та фіксацію.

Хворого треба вести, як потерпілого з травмою шийного відділу хребта (до рентгенологічного обстеження), якщо:

  • при фізикальному обстеженні виявлено зміни конфігурації хребта або пацієнт відчуває біль у спині;

  • пацієнт одержав тупу травму вище рівня ключиць, має пошкодження декількох органів або порушення свідомості внаслідок травми чи гострого отруєння;

  • є щелепно-лицьова травма.

В. Дихання та вентиляція

Оцінка стану легень, грудної клітки та діафрагми:

  1. Напружений пневмоторакс – декомпресія шляхом пункції голкою з катетером з подальшим дренуванням плевральної порожнини.

  2. Відкритий пневмоторакс – оклюзійна пов'язка; пункція або дренування плевральної порожнини при зворотному напруженому пневмотораксі.

  3. Патологічна рухомість грудної клітки – переломи кількох сусідніх ребер, при цьому виникає небезпека, пов'язана з травмуванням легень.

  4. Великий гемоторакс – пункція, або дренування плевральної порожнини.

  5. Динамічний контроль – моніторинг частоти дихання, киснева терапія, аускультація.

Loading...

 
 

Цікаве