WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

Організація і заходи першої медичної і першої лікарської допомоги населенню, яке потерпіло у надзвичайних ситуаціях - Лекція

За даними ВООЗ, 20% загиблих унаслідок нещасних випадків у мирний час могли б бути врятовані, якби вони вчасно отримали першу медичну допомогу. Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945р.р.) серед загиблих воїнів на полі бою 2,6% померло від зовнішньої кровотечі із дистальних відділів кінцівок, хоча для її зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

Перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці одержання ушкоджень, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку катастрофи.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи.

Оптимальний термін надання першої медичної допомоги – до 30 хв. після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5-10 хв. Важливість чинника часу підсилюється ще й тим, що у осіб, які отримали першу медичну допомогу на протязі 30 хв. після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну.

Перша медична допомога включає виконання таких основних заходів:

    • витягування уражених з-під завалів, із сховищ, укриттів;

    • гасіння одягу, що спалахнув;

    • введення знеболювальних засобів за допомогою шприца-тюбика з індивідуальної аптечки;

    • усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного положення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) та проведення ШВЛ способом рот до рота і рот до носа;

    • тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі;

    • накладання асептичної пов'язки на рани та обпечені поверхні;

    • накладання оклюзійної пов'язки у разі відкритого пневмотораксу;

    • іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

    • надягання протигазу під час перебування на зараженій СДОР (БОР) місцевості;

    • уведення антидотів;

    • часткова санітарна обробка;

    • застосування антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, протиблювотних засобів з індивідуальної аптечки.

Долікарська допомога надається безпосередньо в осередках катастроф або поблизу їх фельдшерськими (сестринськими) бригадами швидкої медичної допомоги (БШМД), персоналом фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств.

Під час надання долікарської допомоги використовується комплектно-табельне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні вищеназваних бригад. Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу і надається з метою запобігання загрозливим для життя наслідкам впливу уражаючих чинників або боротьби із ними, а також для запобігання важким ускладненням .

Основні заходи долікарської допомоги:

    • усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носоглотки, у разі необхідності введення повітропроводів, інгаляція киснем);

    • контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута або його накладання у разі продовження кровотечі;

    • накладання або виправлення неправильно накладених пов'язок;

    • введення знеболювальних засобів, антидотів (протиотрути) за показаннями, застосування антибіотиків;

    • поліпшення чи накладання транспортної іммобілізації з використанням табельних або підручних засобів;

    • введення серцево-судинних та інших лікарських препаратів за показаннями;

    • повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що торкається тіла;

    • зігрівання потерпілих, вживання гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).

Оптимальний термін надання долікарської допомоги – протягом 1 год. після отримання ушкодження.

4. Перша лікарська допомога

Під час НС, незалежно від їх масштабу, як правило, першими для надання медичної допомоги до осередку катастрофи прибувають і починають діяти БШМД, які обслуговують населення цієї території у повсякденних умовах. Вони надають першу лікарську (фельдшерські бригади – долікарську) допомогу потерпілим і евакуюють їх у стаціонарні медичні заклади.

Відповідно до "Інструкції про дії виїзної БШМД в осередку з великою кількістю потерпілих", затвердженої наказом МОЗ України за №175 від 19.06.96р., перша виїзна БШМД, що прибула до осередку з великою кількістю потерпілих, з'ясовує на місці характер осередку ураження, кількість потерпілих, важкість їх стану і негайно повідомляє про це старшого медичного працівника станції ШМД. На керівника цієї бригади покладається відповідальність за організацію медичного сортування та надання екстреної медичної допомоги потерпілим до прибуття відповідальної керівної особи, яка представляє територіальний орган управління охорони здоров'я.

Якщо ліквідувати медико-санітарні наслідки надзвичайної ситуації силами штатних БШМД неможливо, до району надзвичайної ситуації додатково до діючих штатних БШМД направляються бригади постійної готовності першої черги. Надавати першу лікарську допомогу може медичний персонал військових частин, який залучається до роботи в осередку в разі великої кількості уражених. Одночасно поблизу осередку розгортається пункт збору потерпілих, де за показаннями може надаватись долікарська і перша лікарська допомога та здійснюватись евакуація потерпілих.

Перша лікарська допомога надається також силами лікувально-профілактичних закладів, що зберегли працездатність в осередках ураження. Така допомога повинна бути надана якомога раніше. Оптимальний термін її здійснення – перші 4-6 год. з моменту одержання травми.

Заходи першої лікарської допомоги за терміновістю виконання поділяються на дві групи – невідкладні та відстрочені.

Невідкладні заходи – це ті, від мова від виконання яких призводить до летальних наслідків. До комплексу таких заходів належать:

    • зупинка зовнішньої кровотечі;

    • боротьба із шоком;

    • усунення гострої дихальної недостатності;

    • відновлення прохідності дихальних шляхів;

    • штучне дихання;

    • торакоцентез у разі напруженого пневмотораксу;

    • інгаляції кисню, боротьба з набряком легенів, накладення оклюзійної пов'язки у разі відкритого пневмотораксу;

    • промивання очей, якщо у них потрапили СДОР, ОР, БОР, РВ, з наступним введенням спеціальних очних мазей та крапель;

    • промивання шлунка за допомогою зонда у разі потрапляння отруйних речовин, застосування адсорбентів.

До відстрочених заходів першої лікарської допомоги належать:

    • усунення недоліків першої та долікарської медичної допомоги;

    • зміна пов'язки у разі забруднення рани радіоактивними речовинами;

    • дегазація рани у разі забруднення її стійкими СДОР (БОР);

    • введення знеболювальних засобів і проведення новокаїнових блокад у разі ушкодження середньої важкості тощо.

Перелік цих заходів може змінюватись залежно від обставин: кількості потерпілих, які прибули, термін їх доставки, відстані до найближчого лікувально-профілактичного закладу, забезпеченості транспортом для евакуації та інших чинників.

У разі масових уражень надання першої лікарської допомоги буде включати виконання невідкладних заходів – скорочений обсяг першої лікарської допомоги.

Повний обсяг першої лікарської допомоги здійснюється у тому разі, коли кількість потерпілих, які прибули, не перевищує можливостей формувань ДСМК.

Особливості надання догоспітальних видів медичної допомоги дітям

Серед потерпілих у різних катастрофах від 13,7 до 24,3% складають діти. Під час організації та надання екстреної медичної допомоги дітям необхідно враховувати такі чинники:

        1. Відсутність можливості надання самодопомоги та у більшості випадків – взаємодопомоги. Це обумовлює пріоритетність надання дітям медичної допомоги медичними працівниками.

        2. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, що впливають на діагностику, лікування та догляд, а саме:

  • дифузна та генералізована реакція дитячого організму на різноманітні подразники; навіть порівняно невеликі стресові впливи можуть призвести до вираженої реакції з гіпертермічним та судомним синдромами, змінами у діяльності серцево-судинної та дихальної системи тощо;

  • чутливість дітей, особливо молодшого віку, до втрати крові (наприклад, у новонароджених втрата крові у кількості 50 мл рівнозначна втраті крові у дорослого 600-1000 мл);

  • схильність слизових оболонок дітей до набряків;

  • напружена робота нирок у зв'язку з підвищеним обміном рідини, що збільшує небезпеку гіпергідратації або зневоднення;

  • пластичність очеревини та короткий сальник обумовлюють несприятливий перебіг у разі ураження органів черевної порожнини;

  • висока еластичність кісткової системи, що, з одного боку, знижує частоту переломів кісток у дітей, а з іншого – надломи, підосні переломи, переломи типу зеленої гілки тощо.

Loading...

 
 

Цікаве