WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Підводні човни (субмарини) – історія та сучасність - Реферат

Підводні човни (субмарини) – історія та сучасність - Реферат

Щоб не залежати від напрямку вітру, почали широко використовувати начинені газом снаряди та міни. Так, англійські газомети забезпечували стрільбу на відстань до 1200 метрів резервуарами з 20 кілограмами отруйної речовини.

Перша світова війна була в основному позиційною. Солдати перебували в траншеях, перед якими стояли дротяні загородження. Іноді до них навіть підводили струм. На позиціях містилося багато станкових кулеметів. Приміром, кулемет "Максим" мав скорострільність 500 куль за хвилину. Піхоті було надзвичайно важко подолати такий щільний вогонь. Ще більш уразливою виявилася кавалерія.

Все це примусило англійців розробити нову бойову машину на гусеничному ходу, яка була б захищена від вогню противника і могла брати участь в атаці, руйнуючи загородження, долаючи окопи та траншеї. Військовий міністр Великобританії скептично поставився до нового виду військової техніки. Зате танки посилено підтримував військово-морський міністр, якого, здавалося б, сухопутне озброєння не мало особливо цікавити. Але вся річ у тому, що цим міністром був Уїнстон Черчілль.

Англійське слово танк (tank), яке означає "резервуар", використовувалося для маскування під час перевезення перших танків залізницею на позиції, та так і прижилося. Перший англійський танк Мк-1 мав 10-міліметрову броню і важив 28 тонн. Екіпаж із семи чоловік був озброєний двома гарматами та чотирма кулеметами, розміщеними в бічних напівбаштах. Швидкість танка не перевищувала 5 км/год., а запас ходу дорівнював усього 29 км.

15 вересня 1916 року 32 танки вперше були застосовані на полі бою. Вони прорвали оборону противника, але більшість їх вийшла з ладу або застрягла в багні. Пізніше англійці розробили досконаліший танк — "Уїппет", що мав меншу вагу, більшу швидкість (13 км/год.) і запас ходу 100 кілометрів. Свій танк розробили і французи, причому він був з обертовою баштою. У Росії працювали над створенням "напівгусеничного" бронеавтомобіля, здатного рухатися по пересіченій місцевості, але до танка не дійшло. Серйозно відставали в танкобудуванні й німці. Лише 1918 року з'явилися їхні танки А-7-V. Вони мали броню 30 мм, були озброєні гарматою і 5 кулеметами, швидкість сягала 15 км/год.

На кінець війни англійці та французи мали 700 танків проти 70 у німців. У наступі в Камбре союзники використали 372 танки, підтримувані авіацією. Відзначено і перші битви танків із танками. Поступово вдосконалювали і протитанкову оборону. З'явилися спеціальні гармати з бронебійними снарядами, а німці розробили протитанкову гвинтівку "Маузер". Були спроби використовувати загородження з рейок і протитанкові рови.

У ході війни відбулася лише одна велика битва надводних кораблів — Ютландська. Зате підводні човни відіграли у війні величезну роль. Ще 1884 року інженер Джевецький побудував у Росії підводний човен з електродвигуном та перископом. До початку воєнних дій підводні човни, оснащені дизелями й електродвигунами, стали важливою складовою усіх флотів. Країни Антанти мали 174 субмарини, а їхні противники — всього 35. Проте німці різко наростили будівництво човнів, і до ладу стали 334 субмарини.

Зазвичай електродвигуни човнів живилися від трьох батарей свинцевих акумуляторів, кожна з яких важила близько 500 кг. Човни могли пливти під водою протягом 50 годин зі швидкістю 2 вузли (3,7 км/год.). За необхідності вони могли розвивати швидкість до 10 вузлів, але при цьому ємності батарей вистачало лише на одну годину. У надводному положенні, коли використовувалися дизельні двигуни, параметри човнів були значно кращими.

Винахід торпеди зробив субмарини особливо небезпечною зброєю. Усього підводні човни потопили 192 бойових кораблі, у тому числі 14 лінкорів і 20 крейсерів. Торговий флот втратив близько 6 тисяч суден.

Сумний рекорд встановила німецька U-35, що потопила 224 судна. Найчастіше торгові судна не торпедували — човен спливав, наказував команді залишити судно і топив його гарматним вогнем чи закладаючи в трюм вибухівку. Такі зухвалі дії пояснювалися тим, що до 1917 року торгові судна не збиралися в каравани, конвойовані військовими кораблями. Англійці намагалися встановлювати на торгових суднах замасковані гармати, що розстрілювали спливаючий човен, але великого ефекту це не дало. У боротьбі з субмаринами бойові кораблі використовували нове гідроакустичне устаткування, глибинні бомби і неконтактні міни. Всього німецький флот втратив 182 човни, а решта країн — 83.

Досить значного поширення, особливо на флоті, набув радіотелеграф. Робилися спроби використовувати радіозв'язок із літаками. З'явилися ручні кулемети і перші автомати. Так, у Росії зброяр Федоров розробив автомат, але широко він не застосовувався. Значно вдосконалилося озброєння літаків. Високого рівня досягла аерофотозйомка. Певну роль відіграли бронеавтомобілі та бронепоїзд. Для перекидання військ і доставки військових вантажів стали широко використовуватися автомобілі — на кінець війни їх було понад 300 тисяч. Розквіт військової техніки був незаперечним. Але плата за нього виявилася жахливою — близько 10 мільйонів убитих і 20 мільйонів поранених.

Підводні човни Першої світової війни

Підводні човни в період Першої світової війни були порівняно новою зброю, що мала грізний потенціал.

Коли 1 серпня 1914 р. почалася війна, Німеччина мала всього 20 підводних човнів, у той час як британські Королівські ВМС нараховували більше 70 субмарин. Через три дні Великобританія оголосила Німеччині війну, і десять германських підводних човнів, половина всього германського підводного флоту, відправилися у свій перший бойовий похід. Метою німців був ні більше ні менше як сам Великий флот. У цьому поході були загублені два човни, один з яких підірвалася на міні, але жоден із британських кораблів не був потоплений, і похід закінчився повною невдачею.

Однак 5 вересня германські підводні човни домоглися свого першого великого успіху, коли лейтенант Отто Херзінг потопив британський крейсер "Патфайндер". Усього через три тижні субмарина обер-лейтенанта Отто Веддігена зустріла у відкритому морі з'єднання британських бойових кораблів. Менш чим за годину їй удалося відправити на дно три крейсера: "Абукір", "Крессі" й "Хог".

Німеччина захоплювалася своїми новими героями, кожен член екіпажа одержав нагороду. Підводний човен Веддігена 11-9 одержала право носити на бойовій рубці зображення Залізного хреста. Тепер ніхто не сумнівався в можливостях нової зброї, і активність дій підводних човнів проти союзного судноплавства різко зросла.

Лише одна обставина турбувала германське керівництво: більша частина стратегічних вантажів доставлялася в Англію на нейтральних судах, які німці не чіпали, побоюючись вступу у війну на стороні Антанти нових країн. Однак до початку 1915р. німці усвідомили неспроможність їх досить оптимістичних надій на швидку перемогу, і образ ведення війни на морі повинен був серйозно змінитися. У зв'язку із цим води навколо узбережжя Великобританії були оголошені кайзером Вільгельмом зоною воєнних дій, де німці залишали за собою право топити без попередження будь-який корабель. Протягом восьми місяців середньомісячна результативність германських підводників виросла з менш чим 50 тис. до майже 200 тис. тонн.

Рішення почати необмежену підводну війну викликало, як того побоювалися деякі германські діячі, хвилювання в усім нейтральному світі й особливо в Сполучених Штатах, Тоді ж у травні 1915 р. підводний човен 11-20 під командуванням обер-лейтенанта Вальтера Швінгера перехопила в південного узбережжя Ірландії й потопила лайнер "Лузитанія". Хоча згодом удалося встановити, що це судно перевозило контрабандні військові матеріали - тисячі ящиків з патронами, шрапнеллю й детонатори, - Швінгер не міг знати про це, тому затоплення їм величезного лайнера й загибель 1198 чоловік, 128 з яких були американцями, викликало в усім світі хвилю обурення.

Наслідки для Німеччини були сумні, тому що Сполучені Штати, що проводили споконвічно політикові ізоляціонізму, перейшли на пробританскі й антигерманські позиції, що зрештою привело до вступу їх у війну проти Центральних держав.

У червні кайзер наказав припинити атаки на пасажирські пароплави, а у вересні німці припинили топити всі нейтральні торговельні судна. Потім німці перебазували основну частину свого підводного флоту в Середземномор'я, і саме на цьому театрі їм удалося потопити судів більше, ніж будь-де. Протягом одного місяця капітан 3-го рангу Лотар Арно де ла Пер'єр потопив 54 судна загальною водотоннажністю понад 91 тис. тонни. При цьому він витратив усього чотири торпеди, потопивши більшість своїх жертв гарматним вогнем з надводного положення. Ставлячись до супротивника по лицарськи, де ла Пер'єр незмінно спочатку дозволяв екіпажу приреченого судна спустити шлюпки й давав точний курс до найближчого берега, перш ніж відправити корабель на дно. До кінця війни на рахунку де ла Пер'єра значилося більше 200 потоплених кораблів, загальною водотоннажністю майже півмільона тонн.

Loading...

 
 

Цікаве