WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Миргородськийполквросійсько-турецькійвійні1735-1739рр. - Реферат

Миргородськийполквросійсько-турецькійвійні1735-1739рр. - Реферат

по 250 козаків з Полтавського та Миргородського полків було надіслано під Мишурин Ріг. У самому містечку лютувала пошесть і до пункту призначення козаки не дійшли, отаборившись неподалік. [9, Спр.24. - Арк.2-3] Уперше в тривожний похід під час війни козаки вирушили в серпні 1736 р. Зауважимо, що прихід татар не став несподіванкою. Російське командування передбачало можливість відплатних акцій і 22 липня 1736 р. І. Барятинський доручив ГВК оголосити в полках 24-годинну готовність до виступу. Крім того, біля Переяслава планували залишити 12 000 козаків генерального хорунжого Я. Горленка, що поверталися з Криму. Заздалегідь до Переяслава мав вирушити прилуцький полковник Г. Ґалаґан з 6 000 козаків з різних полків, які після прибуття Я. Горленка з Криму переходили в його підпорядкування, замінюючи відповідну кількість виснажених походом. З Миргородського полку за розписом ГВК сюди планували нарядити 449 шабель. [10, Спр.5610. - Арк.2,14,17-19] Охороняючи свою ділянку кордону, власівський наказний сотник Д. Василенко (Миргородський полк) 12 серпня надіслав на правий берег Дніпра розвідувальний загін, який наштовхнувся на татарський відділ. Обтяжені здобиччю татари не зуміли уникнути сутички. В бою вбили одного татарина, ще одного гетьманці захопили в полон, а ясир в 11 осіб звільнили. Цей полонений дав докладну інформацію про орду. З'ясувалося, що в районі р. Кам'янка отаборилася Білгородська орда (20 000 чол.) на чолі зі Слан-Гіреєм, підсилена 2000 яничар. В подальших планах татар передбачався поділ війська на 3 частини, з яких одна повинна була залишитися проти Миргородського полку, а інші - вирушити вгору та вниз Дніпром, шукаючи шпаринку, якою можна було би вдертися на лівий берег. Д. Василенко, крім повідомлень до полкової канцелярії, надіслав інформацію про появу татар своїм сусідам-сотникам. Про це сповіщав чигириндубровський наказний сотник Д. Булюбаш (Лубенський полк). [10, Спр.5318. - Арк.3; Спр.5610. - Арк..67-68, 77-78] Намагання ГВК мобілізувати всіх козаків наштовхувалися на цілком логічні зауваження старшин. Наприклад, миргородський полковий обозний С. Родзянка питав, як йому висилати людей під Переяслав, коли на його кордоні знаходяться ворожі війська. Врешті для таких випадків ГВК дозволила козацьким відділам залишитися на місцях. [10, Спр.5610. - Арк.47, 84, 94] Цього разу татари не стали випробовувати тут кордон на міцність, але у лютому 1737 р. стався прорив, на який ГВК не встигла оперативно відреагувати. Хан кілька днів рейдував територією Полтавського та Миргородського полків, причому останній втратив 6 осіб убитими та 627 полоненими. Основний удар прийняли на себе полтавці. [6, Т.1.(примітки). - С.129] Після отриманих повідомлень про наближення татар, 25 січня 1739 р. ГВК наказала усім полкам вирушати на захист кордону. Певний час панувала тиша і лише 15 лютого загін противника перейшов Дніпро між селами Власівка і Городище Миргородського полку. На зустріч їм вирушив генерал-майора Бахметьєв із Кременчука, проте раніше наспіли компанійці полковника Часника та козаки Миргородського і Лубенського полків (командир - миргородський полковник В. Капніст). В. Капніст, оцінивши сили татар, частиною своїх козаків відрізав їх від Дніпра. Татарські війська були розбиті, лише частині вдалося вирватися за Дніпро. В погоню за ними нарядили загін у 1 400 шабель з компанійців, запорожців та козаків Полтавського полку, проте успіху ця експедиція не мала. В бою, за різними оцінками, було вбито від 1 000 (Я. Маркевич) до 4 000 (В. Капніст) татар. Одночасно з проривом на території Миргородського полку зазнали атаки війська неподалік Китайгорода та Усть-Самари. Однак і тут спроби прорвати кордон були марними. Найбільше відзначилися в подіях лютого 1739 р. козаки Миргородського полку на чолі з полковником В. Капністом, якому О. Румянцев висловив подяку імператриці за вірну службу. [16] Підбиваючи підсумки, зауважимо, що протягом російсько-турецької війни 1735-1739 років Миргородський полк був і пересічним, і унікальним лівобережним полком одночасно. З одного боку, він виконував всі ті завдання, які стояли перед козаками кожного з полків, і в цьому його участь у війні може слугувати ілюстрацією дій гетьманців. З іншого - на чолі полку з 1737 р. стояла креатура фельдмаршала Мініха. Надзвичайно енергійний полковник В. Капніст користувався довірою російського головнокомандувача і особливість цієї війни для Миргородського полку виявляється в тому, що йому доволі часто доручалися відповідальні завдання бойового характеру - оборона фортеці, рейди вглиб ворожого терену тощо. Надзвичайно цікавою та промовистою для становища лівобережного козацтва 1730-х років є фігура В. Капніста. Його активність, націленість на результат, уміння повести за собою людей принесли ізюмському сотнику миргородське полковництво. Середовище лівобережної старшини не зуміло в 1730-х рр. висунути такого лідера і чужий, прибулець з-за кордону, продемонстрував якості, властиві психології "людини меча". Не варто вважати, що В. Капністом рухали виключно меркантильні мотиви. Наприклад, значно пізніше, в битві під Ґрос-Єґерсдорфом, бригадир слобідських полків і немолода людина, В. Капніст повів своїх козаків у відчайдушну атаку, відволікаючи увагу прусської кавалерії від загрожених позицій регулярної російської армії. Раціональними спонуками такий вчинок цього військовика, який призвів до його загибелі, пояснити важко. ? Список використаних джерел та літератури 1. Стороженко І. Б.Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ ст. Книга 1: Воєнні дії 1648-1652 рр. - Дніпропетровськ, 1996. 2. Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII ст. - Дніпропетровськ, 2003. 3. Сокирко О. Українські найманці: Охотницьке військо Лівобережної Гетьманщини 1669-1672 рр. - К., 1998; Сокирко О.Охотницьке військо лівобережної Гетьманщини: історія виникнення // Київська старовина. - 1998. - №4. - С.11-21 та інші статті. Влітку 2006 року має вийти монографія цього автора, присвячена охотницькому війську. 4. Шпитальов Г. Запорозькевійсько в російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. - Запоріжжя, 2002. 5. Див., наприклад Іваненко А. Переяславський козацький полк у військовій та суспільно-політичній системі України (20-і рр. ХVІІ - кінець ХVІІІ ст.): Автореф.дис...к.і.н. - К., 2003. 6. Байов А. Русская армия в царствование Анны Ионновны. - Т.1-2. - СПб, 1906. 7. Апанович О. Збройні сили України 1 половини ХVІІІ ст. - К., 1969. 8. Центральний державний архів України в м. Києві (далі - ЦДІАУК). Ф.51. Генеральна військова канцелярія. 9. ЦДІАУК. Ф.1501. Генеральна військова похідна канцелярія. 10. ЦДІАУК. Ф.51. 11. Гербель Н. Изюмский слободской полк. - СПб, 1852. 12. Записки Манштейна о России. - СПб, 1875. 13. Дневныя записки малороссійскаго подскарбія генеральнаго Якова Марковича.- М., 1859. - Ч. 2. 14. Сборник Военно-Исторических Материалов.- СПб., 1892. - Вып. ІІ: Ставучанский поход. Документы 1739 года. 15. Летописные заметки (1651 - 1749) // Киевская Старина. - 1883. - №3. 16. Бумаги Кабинета Министров императрицы Анны Иоанновны. Т.1Х (январь-июнь 1739 г.) // СИРИО.- 1907. - Т.126. - С. 47, 109, 257; Дневныя записки... - Ч.2. - С. 53, 57; Мельникова И. Борьба России с Турцией в 30-х годах XVIII века и Украина // Ученые записки Института славяноведения. - М.- Л., 1948. - Т.І. - С.111.
Loading...

 
 

Цікаве