WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Миргородськийполквросійсько-турецькійвійні1735-1739рр. - Реферат

Миргородськийполквросійсько-турецькійвійні1735-1739рр. - Реферат

час Хотинського (1739) походу. Про них згадував фельдмаршал Мініх у своєму наказі від 5 серпня, а Я. Маркович описував постійні сутички, які мали козаки протягом 15 серпня. Ефективно діяли лівобережні полки в бою 14 серпня. Турки заважали переправі російської армії, але вдалий рушничний та гарматний вогонь Миргородського і Переяславського полків та загону бунчукових примусив противника відступити. [13, С. 81; 14, С.84] Гетьманці непогано проявили себе у Ставучанській битві, атакуючи табір противника. Втрати корпусу генерального осавула Ф. Лисенка були незначними. Загинуло двоє козаків Миргородського полку, ще п'ятеро з різних полків поранено. [14, С.204] Серед складних завдань, які ставили командири перед миргородцями, треба назвати конвої та рейди. Після того, як армія заглибилася у Крим 1736 року, постачання ускладнилося. Генерал-майор Аракчеєв пробивався з обозом до Б. Мініха з боями. До цього конвою входили команди ніжинського (обозний І. Величковський), стародубського (обозний О. Єсимонтовський) та переяславського (осавул Г. Лукашевич) полків. Зі схожими проблемами пробивався до армії генерал Леслі. До його конвою входили козаки Миргородського та Лубенського полків. Під час одного з боїв цього конвою картеччю в ногу був поранений миргородський полковник П. Апостол. За кілька днів, уже перебуваючи в розташуванні основних сил гетьманців, П. Апостол вмер. [15, С. 681; 6, Т.1. - С. 265] Углиб ворожого терену проводилися рейди. Миргородський полковник В. Капніст із 1000 відібраних гетьманців та 400 запорожцями 22 червня 1739 р. розпочав похід по Дністру в район м. Сороки та Могилів. Його демонстративні дії мали дезорієнтувати противника. В. Капніст, залишивши з обозом під Сороками втомлених, розділив свої сили на дві частини: перша (сотник бориспільський (Переяславський полк) С. Афендик) атакувала Сороки, друга на чолі з самим Капністом перетнула противнику шлях до відступу. Козаки спалили Сороки, пограбувавши турецький склад провіанту. В. Капніст переслідував противника близько 50 верст. Турецькі тилові команди були вирубані впень у с. Больницях та м. Могилів. Урешті противник оговтався і В. Капніст почав відступ. Передовий загін переслідувачів з 400 ногайців так і не ризикнув вступити в бій і обтяжений здобиччю та 18 полоненими миргородський полковник приєднався до основних сил. [13, C.69; 14, C. 38-40, 197-198] Цей рейд не став для Миргородського полку останнім. Наприкінці серпня 1739 р. В. Капніст повів своїх козаків по річці Прут із завданням добути провіант, а в середині вересня він вирушив углиб Валахії, маючи наказ знищувати села на своєму шляху. Зі схожими інструкціями молдовською територією рейдував уже згаданий сотник С. Афендик із добровольцями з різних полків. [14, С. 104, 124, 191, 182] Великих зусиль козакам та селянам лівобережних полків коштували фортифікаційні роботи. В 1736 р. уряд постановив, що з Гетьманщини треба вирядити 15 000 працівників, які б до 12 травня прибули в розпорядження генерал-лейтенанта Урусова на Українську лінію, причому Миргородський полк мав виділити 1353 особи. [10, Спр.5485. - Арк.6] Під час таких робіт утечі були швидше правилом, аніж винятком. У жовтні 1736 р. б. т. В. Завадовський звітував про стан справ у командах 7 полків, які провадили лінійні роботи. Втікачів у команді Гадяцького полку нараховувалося 15, Київського - 8, Стародубського - 41, Лубенського - 184, Миргородського - 76, Прилуцького - 54, Переяславського - 216, що разом складало цифру 680. Взамін утікачів надіслано 98 осіб із Лубенського полку та 28 з Миргородського. [10, Спр.5603. - Арк.5] Іноді козацькі команди діяли досить далеко за межами кордонів Гетьманщини та Слобожанщини, проте виконували там власне фортифікаційні роботи. Після захоплення російськими військами Азова виникла необхідність у поверненні артилерії, яка вже зробила свою справу, до Ізюму. Для цього Глухів 28 липня відрядив 1 500 козаків з різних полків під орудою миргородського осавула А. Волевача, який на час походу отримав ранг наказного полковника. З рапортів полковників чернігівського В. Ізмайлова та стародубського А. Радищева стає зрозуміло, що ГВК вирядила навздогін А. Волевачу ще 500 козаків. В Азові загін гетьманців потрапив під команду генерал-лейтенанта Левашова, який волів використовувати козаків на ремонтних роботах у місті, оскільки артилерію вже перевезли до Ізюму. Лише в жовтні, отримавши відповідний дозвіл, козаки повернулися додому. [10, Спр.5230. - Арк.2,6; Спр.5335. - Арк.2-3; Спр.5378. - Арк.5-7] Наближення татар чи навіть чутки про це спричиняли "фортифікаційну лихоманку". В січні 1738 р. ГВК, виконуючи рішення Кабінету Міністрів, надіслала до полків накази про полагодження укріплень усіх полкових міст та сотенних містечок, особливо прикордонних. Реакція полків дуже схожа - вони скаржились на нестачу людей. Виключенням був лише Миргородський полк. Його нещодавно призначений полковник, В. Капніст, розпочав ремонтні роботи на своїй території ще у грудні 1737 р. Власне, в січні 1738 р. він вже звітував про закінчення робіт майже на всіх укріпленнях (крім м.Хомутці, Яреськівка та Шишаки.). Сотні Миргородського полку описували виконані роботи. Зокрема, у звіті про стан м. Хорол зазначено: "Вал очищен и на оном кошики поставлены и землею насыпаны, ров подкопан, башты з воротами построены и над ровом рогатины поставлены, округ вала пристби поделаны." [10, Спр.7033. - Арк.3,21] Важливою складовою козацької служби була охорона кордонів. У середині весни 1736 р., у зв'язку з виступом головних армій у похід, ця справа набула актуальності. За вимогою Б. Мініха ГВК відрядила 2000 козаків до Дніпра. Крім звичайних охоронних завдань вони переганяли мешканців правого берега на лівий. Виконання цього наказу не забарилося: верхню ділянку Дніпра прикрили козаки Стародубського, Чернігівського, Київського, Гадяцького та Лубенського полків на чолі зі стародубським полковим суддею М. Ханенком; нижче форпости та редути були обсаджені козаками Полтавського, Ніжинського, Миргородського, Прилуцького та Переяславського полків. [10, Спр.5102. - Арк.13] Восени 1737 р. на кордоні загальне командування 3-тисячним загоном гетьманців здійснювали полтавський полковник В. Кочубей та ніжинський полковник І. Хрущев. Перший керував 1500 козаків, які розташовувалися вздовж Дніпра, другий - аналогічним загоном на Українській лінії. З жовтня до їхньої команди входили козаки Миргородського та Полтавського полків, але в грудні їх замінили козаки з інших полків. На листопад припадає ще один значний наряд. 950 козаків зЛубенського та 600 з Миргородського полків вирушили в редути вздовж Дніпра. [10, №6669. - Арк.3] У жовтні 1738 р. за пропозицією фельдмаршала Мініха ГВПК мала відрядити 2 000 гетьманців та 1 000 слобожан на кордон по Дніпру (1 500 вояків) та Українській лінії (1 500 вояків). За планом керуючого справами ГВПК А. Безбородьком було задіяно 2000 гетьманців. Козаки Полтавського, Гадяцького та Миргородського (115 шабель під орудою сотника яреськівського Потапенко) полків мали йти на Українську лінію до генерал-майора Девіца, Цю команду очолив лубенський осавул Ф. Зарудний. [10, №6554. - Арк.3; №7264. - Арк.2,6] Того таки місяця генерал-майор Бутурлін звернувся до полтавського полковника В. Кочубея з пропозицією надіслати козаків до Мишуриного Рогу. В. Кочубей, посилаючись на те, що у полку лишилося 800 козаків, відмовив. Справа перейшла на розгляд генерал-аншефа Румянцева. Врешті
Loading...

 
 

Цікаве