WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

полковника А. Танського, чудового знавця Правобережжя. Крім того, за часом перебування на посаді він був старшим за В. Капніста. Планування відбувалося в травні, а в документі за червень 1740 р. головним командиром цього корпусу згадується прилуцький полковник Г. Ґалаґан [177, арк. 228 ]. З 1 серпня 1740 р. команду прийняв генеральний обозний Я. Лизогуб. До нього, крім зазначених вище полків, приєдналося ще два компанійських, а для кращого ведення справ у похідній канцелярії ГВК відрядила у степ канцеляриста І. Єсимонтовського. Після від'їзду (дата його невідома) Я. Лизогуба ця команда на певний час перейшла у відання лубенського обозного І. Кулябки [ 175, арк. 37, 80, 100, 151 ], який до того виконував доручення І. Нєплюєва і виступав його представником перед турецьким комісаром та польськими уповноваженими [310, арк. 3 ]. Як вже зазначалося вище, частина старшин зуміла переконати ГВК знайти їм заміну, апелюючи, перш за все, до того, що саме вони щорічно ходили в бойові походи і хоч тепер сподівалися відпочити та полікуватися. Наприклад, таке прохання висловив прилуцький осавул М. Мовчан, людина похилого віку - і був замінений на полковника Г. Ґалаґана. Схожі аргументи висували полтавський осавул І. Сулима та переяславський хорунжий Д. Прохорович. ГВК замінила їх на другого полтавського осавула Я. Козельського та стародубського суддю К. Лесеневича [177, арк. 89, 133, 153 ]. Одна з чернеток з документів ГВК представляє механізм визначення кандидатури сотників, які мусили приєднатися до прикордонної комісії. Йдеться про Стародубський полк. Канцелярист виписав для себе всі походи протягом війни, у яких був сотник. Крім того, іноді зазначено час обрання старшини на цю посаду. Врешті у похід призначаються сотники полковий Я. Якимович та погарський В. Соболевський, призначені на посади у 1738-1739 рр. Вони встигли побувати лише у Хотинському (1739) поході і, як зазначає автор чернетки "яко они против братии своей, сотников, молодшие" [177, арк. 258 ]. Отже, можна констатувати, що актуальність козацького питання зросла наприкінці 1720 - початку 1730-х рр. Це пояснюється, перш за все, хворобою польського короля Августа ІІ та претензіями на трон Станіслава Лєщінського, підтриманого Францією. В умовах несприйняття в Росії цієї кандидатури українські емігранти на чолі з П. Орликом стали об'єктом французької політики, зацікавленої в ослабленні Росії. Власне, наявність на еміграції П. Орлика та запорозьких козаків змушувала російський уряд йти на певні поступки щодо автономних прав Гетьманщини, що втілилося у відновлення інституту гетьманства. В той же час у зв'язку з переходом запорожців під юрисдикцію Російської імперії вага українського чинника на міжнародній арені зменшується. Росія не відчувала тепер особливої потреби у ліберальному ставленні до українських домагань і почувала себе настільки сильною, що у 1734 р. не дозволила вибори нового гетьмана. Протягом війни на міжнародній арені продовжував діяти П. Орлик та його представники, проте їхня вага суттєво зменшується. Фактично противники Росії продовжували підтримувати намагання гетьмана-вигнанця лише номінально, не маючи великих надій на організоване козацьке повстанняпроти влади Петербурга. У той же час певні надії на такий розвиток подій залишалися, що не дозволяло ані Росії, ані Туреччині повністю ігнорувати П. Орлика. Не перебільшуючи ваги антиросійської опозиції, офіційна влада протягом війни уважно стежила за контактами П. Орлика з Україною, перешкоджаючи їм всіма силами та засобами. Особливу тривогу у російських представників в Україні та у Кабінету Міністрів викликали запорожці, з огляду на існування на Січі потужної протурецької партії. Цим пояснюється надзвичайно обережна, виважена політика стосовно Січі, яка передбачала всебічне заохочення, перш за все, матеріальне, козаків до служби імператриці. В той же час у своєму пануванні в Гетьманщині Росія була набагато впевненіша. Російські чиновники та офіцери діяли тут більш розкуто. І якщо урядові представники намагалися без особливої потреби не давати підстав для образ, то військові фактично не зважали на автономні права Гетьманщини. У переговорах про мир ані Гетьманщина, ані Запоріжжя не представлені. Козаки тепер використовувалися виключно для технічного забезпечення переговорного процесу та його наслідків, або, рідше, як експерти у питаннях, що торкалися українських земель. ? Список літератури 1. № 5004. По сообщению фон Миниха об отпуске им в дом ради дороговизны козаков и старшин Стародубского и Черниговского полков, чтобы они были готовы в поход. 1735. 8 арк. 2. № 5044. О присмотрении в полку Стародубском приезжаючих и выезжаючих з загра-ницы людей и о бытии указанным числом канцеляристов полковых. 1735. 16 арк. 3. № 5055. По доношению полковника Прилуцкого Галагана о сообщении к князю Баря-тынскому с требованием резолюции, высылать ли значковых товарищей полку При-луцкого в поход к полковнику Галагану. 1735. 6 арк. 4. № 5061. Дело о селах и маетностях селах и деревнях в полках малороссийских войс-ковых свободных и от раздачи енералной старшине и другим чиновникам оставшихся. 1735. 8 арк. 5. № 5063. О бежавших из семисотного числа козаках 6-ти человек и об учинении им за то наказания. 1735. 18 арк. 6. № 5066. О починении гребель и мостов по тракту следования артилерии. 1735. 2 арк. 7. № 5073. О присылке со всех полков ведомостей, сколько в тех полках значковых това-рищей и рядовых козаков и какое число в польские походы и к линии в команду асау-ла войскового генерального отправлено. 1735. 14 арк. 8. № 5074. По доношению полковника Гадяцкого Григория Грабянки о произвождении с полку Гадяцкого на больных Архангелогородского полку драгун на 202 человека про-вианта, а с 15 октября на ссадненим 216 лошадей фуража, також о заготовлении по си-ле указу провианта и фуража в Самар. 1735. 8 арк. 9. № 5085 О бытии в готовности к походу козакам Нежинского полку от украинской ли-нии Минихом отпущенным. 1735. 5 арк. 10. № 5089. Известие из Министерского правления, что многие из описных подданых в новописные козаки перешли. 1735. 8 арк. 11. № 5095. По предложению фельдмаршала Миниха об отпуске малороссийских и сло-бодских козаков в домы и о бытии в готовности к походу. 1735. 3 арк. 12. № 5096. О предложении к генеральному асаулу Федору Лысенку о взятии сказки с полковника Миргородского Апостола за неисправность в козаках его полка имеючую-ся и о присылке оной в Генеральную войсковую канцелярию. 1735. 5 арк. 13. № 5100 Доношение от полковника Гадяцкого Григория Грабянки о собрании в полку Гадяцком доволного числа провианта и фуражу. 1735. 2 арк. 14. № 5102. Ведомости, сколько на форпостах и каких именно и под чиею командою сто-ит козаков. 1739. 60 арк. 15. № 5104. О пленных татарах, перешедших в российское подданство. 1741. 60 арк. 16. № 5105. О присылке ведомостей о козаках конных оружейных, пеших оружейных и пеших безоружных. 1735. 102 арк. 17. № 5107. Ведомости полку Гадяцкого о старшине и козаках, кто в первом польском был, кто во втором находится, и кто на линии состоит. 1735. 20 арк. 18. № 5116. По доношению полковника гадяцкого Григория Грабянки о содержании
Loading...

 
 

Цікаве