WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

наказний переяславський полковник В. Томара повідомляли своєму командиру, Я. Горленку, що регулярні полки примусово залучають козаків як погоничів до своїх обозів [68, арк. 1-2]. Офіційні листи писалися не тільки під час далеких походів, але і під час ближніх. Інформацією обмінювалися старшини різного рангу. Наприклад, у серпні 1736 р. наказний власівський (Миргородський полк) сотник Д. Василенко повідомив наказному чигириндубровському (Лубенський полк) сотнику Д. Булюбашу, що татари з'явилися на правому березі Дніпра [72, арк. 77]. Під час тривожного походу генеральний осавул Ф. Лисенко своїм листом повідомив генеральному хорунжому Я. Горленку останні новини щодо татар і своїх дій, запитуючи, в свою чергу, про плани адресата. [144, арк. 56]. Серед листів 1730-х рр. велика кількість таких, що носять виключно приватний характер. У них йдеться про особисті справи, прохання і т. ін. Лист І. Старжинського до Є. Чарниш оповідає про ціни на товари в Глухові. Тут також міститься інформація стосовно перебування великої кількості старшин у місті в січні 1735 р. [284, арк. 35-36; 285, арк. 74]. У листі, датованому вереснем 1737 р. А. Безбородько просив полтавського писаря А. Руновського надіслати в Переволочну сливи та інші фрукти для Б. Мініха [284, арк. 90]. Проте під час війни приватні листи могли містити інформацію стосовно козацьких походів та служби старшин. Бунчуковий товариш Г. Юркевич повідомив іншого бунчукового, Г.Скорупу, що перебував у березні-червні 1739 р. з командою на Українській лінії, неподалік фортеці Орловської [283, арк. 12-13]. Листування 1730-х рр. має певні відмінності від основного масиву документів. Листи козацьких старшин написані тогочасною українською мовою, що відрізняє їх від більшості документів, які укладались російською. Порівняння українських та російських листів засвідчує значні відмінності в оформленні. Російські офіційні листи написані сухо, по діловому. Українське офіційне і приватне листування дуже схожі за формою. Початок підкреслено теплий, рівний до рівного звертався "пане брате", за наявності родинних зв'язків на них наголошувалося. Закінчення листа, нехай і офіційного, містило побажання здоров'я та запевнення у доброму ставленні. Офіційне листування наголошує на фактах, тоді як з приватного дізнаємося інформацію щодо ставлення до війни та дій начальства і колег. Наприклад, бунчукові товариші Ф. Ширай та В. Завадовський у листі до Г. Скорупи скаржились на ухилення багатьох бунчукових від служби [285, арк. 66-67]. У вітчизняній навчальній літературі склалося уявлення про другу половину 1730-х рр. як про час послаблення позицій української автономії, коли всевладними на терені Гетьманщини почували себе російські військові та Таємна канцелярія. Питання участі лівобережних козаків у бойових діях та становище козацтва як соціальної групи знаходиться на периферії, в той же час на важкий економічний стан території увагу звертають практично всі автори. Вивчення міжнародної ситуації у другій половині 1730-х рр. має тривалу традицію в російській історіографії. Результати досліджень С. Шубинського, О. Кочубинського, С. Соловьйова наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. були використані С. Жигарєвим, В. Ульяницьким для створення синтетичних праць, присвячених "східному питанню" російської геополітики. Проблеми російсько-турецьких зв'язків у першій половині XVIII ст. та місця Росії у європейській політиці 1725-1739 рр. розглянуті у роботах С. Орєшкової, Р. Міхнєвої, Г. Некрасова. Проте спеціального дослідження, присвяченого власне російсько-турецьким зв'язкам, до цього часу не створено. Вивчення ролі "козацького питання" в міжнародних відносинах другої половини 30-х рр. XVIII ст. розпочиналося у другій половині ХІХ ст. в роботах А. Скальковського та Д. Яворницького, присвячених поверненню запорожців під російську юрисдикцію. Українська діаспорна історіографія середини ХХ ст. велику увагу приділяла особі П. Орлика та його зусиллям, спрямованим на організацію широкої антиросійської коаліції. Таким чином роль Гетьманщини в міжнародних відносинах 1730-х рр. традиційно ігнорувалася. Порушив цю традицію О. Субтельний, який ув'язав політику російського уряду стосовно Лівобережної України з розвитком російсько-турецьких стосунків у 20-30-х рр. XVIII ст. та показав місцеукраїнської політичної еміграції в планах противників Росії. Для вивчення історії Гетьманщини найпліднішими були кінець ХІХ - початок 30 рр. ХХ ст. та 90-і рр. ХХ ст. Але навіть у найсприятливіші епохи з'являлося обмаль робіт, присвячених другій половині 30-х рр.. XVIII ст. Це пояснюється традиційною для української історіографії увагою до правлінь гетьманів. Відомості про 1730-і рр. найчастіше представлені у дослідженнях різних аспектів життя Гетьманщини за весь час її існування . У контексті нашої теми це проявилося у з'ясуванні впливу подій 1735-1739 рр. на економіку Гетьманщини та на прискорення процесу "оселянення" козацтва. В той же час закордонна україністика, продовжуючи традиції, закладені у 20-30-х рр. ХХ ст., зосередила свою увагу на державних інституціях Гетьманщини, історії старшинського стану та антиросійських зусиллях П. Орлика. Для сучасної російської ситуації властивим є процес подолання стереотипів, які склалися стосовно доби Анни Іоанновни. Синтетичної роботи, яка б ґрунтовно висвітлювала життя Лівобережної України у зазначений період, не створено. Російсько-турецька війна 1735-1739 рр. не знайшла належного висвітлення в історіографії. Російські науковці традиційно звертались до цієї теми в оглядах військової історії та при вивченні російсько-турецьких війн загалом. Винятком з правила є монографічне дослідження А. Байова, проте останній рік війни вчений не розглянув. Проблема участі козацьких військ у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. розглядалася переважно в межах загальних оглядів української історії або, якщо це стосується запорожців, у синтетичних роботах, присвячених цьому козацькому війську. Вивчення місця Гетьманщини у цій війні розпочалося з розвідки В. Романовського, присвяченій використанню ресурсів Лівобережжя протягом 1735-1739 рр. Окрему увагу на участь лівобережних полків у бойових діях 1735-1739 рр. вперше звернула І. Мельникова, проте формат статті та незалучення архівних матеріалів з українських архівосховищ не дозволили розглянути цю проблему в повному обсязі. Розробку цієї теми продовжила О. Апанович, яка широко використала матеріали стосовно участі гетьманців у боях 1735-1739 рр. для характеристики становища збройних сил України в першій половині XVIII ст. На сучасному етапі дослідження бойових дій запорожців у 1735-1739 рр. здійснив Г. Шпитальов. Таким чином, комплексного вивчення участі лівобережного козацтва у російсько-турецький війні 1735-1739 рр. до цього часу не зроблено. Історію вивчення участі лівобережного козацтва у російсько-турецькій війні 1735-1739 рр. можна умовно розподілити на кілька хронологічних етапів. Перший охоплює середину XVIII - початок ХІХ ст. У цей період ще не можна говорити про наукове вивчення війни, пам'ять стосовно подій 1735-1739 рр. відбивається на сторінках літописів, хронік, у поетичних творах. Другий етап включає 1820-1930-і
Loading...

 
 

Цікаве