WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

вищої інстанції з різних приводів, це одна з найпоширеніших форм документації 1730-х рр. наприклад, у квітні 1738 р. підполковник Кольчугін наглядав за досиланням козаків Гадяцького полку в похід. У його доношенні засвідчено, що 143 козака зі зн. т. Чарнопольським відряджені в похід до Азову [143, арк. 3]. Доношення до ГВК подали полтавські старшини, пояснюючи нестачу грошей для сплати податків полком. Вони зауважили, що полк за 1731-1737 рр. втратив 1507 козачих та 3 900 вільних селянських обійсть, господарі яких або втекли, або загинули [106, арк. 2-3]. Протягом війни аналогом цієї форми документу був "рапорт". Наприклад, компанійський полковник В. Часник у 1737 р. подав рапорт стосовно особового складу своєї частини [79, арк. 2], канцеляристи ГВК склали для голови ПГУ рапорт стосовно всіх відряджень козаків на квітень 1738 р. [137, арк. 2]. Схожі функції виконувало "повідомлення"(російською - "известие"). Саме в такій формі Чернігівська полкова канцелярія звітувала до ГВК з приводу кількості відряджених у різні походи козаків [134, арк. 2]. Українські канцеляристи постійно змішували доношення та рапорти, врешті 1740 р. ГВК у досить роздратованому тоні видала указ, який вимагав дотримуватися загальноросійських правил діловодства і надписувати "доношення" тільки на тих документах, які вимагають резолюції, а доповідати про виконання наказів у формі рапорту [235, арк. 1]. Відомість - документ, що містить цифрові показники. Така відомість " о семи пунктах" була підготована на вимогу ГВК Стародубською полковою канцелярією у грудні 1736 р. і містила дані щодо кількості старшин та козаків, які вирушили в Кримський похід і повернулися з нього. На початку документа йде пояснення причин його створення, далі поіменно зазначені старшини, які воювали в Криму. Кількість козаків у поході та втрати показані окремо для кожної сотні. Далі йдуть дані стосовно ближніх походів козаків полку, зібраних на його території харчів тощо [71]. Відомість була найпоширенішою формою документу для фіксації цифрових даних, проте іноді таке джерело озаглавлювалося як "табель", як це було з інформацією Прилуцького полку щодо кількості наявних козаків та значкових товаришів [20, арк. 2]. Близьким за змістом до табеля є "іменний список". Відмінність полягає в тому, що тут поіменно фіксувалися козаки, які вирушили в похід, причому найчастіше відзначалася сотня, до якої вони належать, а іноді - навіть вік козаків, як це було в іменному списку Стародубського полку. У цьому документі міститься опис команди, яку полкова канцелярія відіслала до свого полкового судді М. Ханенка під Київ для прикордонної служби. Більшість козаків не мали ще 30 років [14, арк. 11-13]. На полковому рівні, за підписами полкової старшини та сотників, відповідно до "Решительных пунктов" укладалася "рекомендація", у якій висувалися 2-3 кандидати на вільну старшинську посаду. Так було після відставки внаслідок поранення гадяцького судді М. Штишевського, коли полкова верхівка запропонувала на цю посаду кандидатури писаря І. Ситенського та ковалювського сотника Дем'яна Івановича (Перехреста) [126, арк. 2]. Сотенні канцелярії, за визначеним ГВК взірцем, проводили ревізії. Ці дані на полковому рівні зводилися у "ревізьку книгу" полку. Окремо в цих книгах подавалися дані по козакам та посполитим, які в свою чергу, поділялися на "можних", "ґрунтовних", "нищетних" та ін. Переписи проводилися і протягом російсько-турецької війни 1735-1739 рр. що дозволяє простежити різке падіння заможності населення [278, 279, 280, 281]. Якщо полковий старшина повідомляв про щось полкову канцелярію, то такий документ оформлювався як "промеморія". Саме промеморію надіслав до Прилук полковий осавул Г. Панченко, інформуючи про появу на правому березі Дніпра, в районі Кременчука, татарської орди, з якою козаки вже мали сутичку [37, арк. 3]. Від імені певної особи укладалися "сказки", що містили інформацію з приводу подій, в яких ця людина брала участь. Так було з козаками, які з'явилися у серпні 1736 р. в Чернігівському полку без відповідних документів і мусили пояснювати начальству перипетії своїх мандрівок Кримом та обставини, що примусили їх залишити військо [33, арк. 3-4]. У "сказках" також описувалося проходження служби старшинами. Такий документ вийшов з-під пера решетилівського сотника С. Бузановського у квітні 1745 р. на вимогу полтавської полкової канцелярії. Автор повідомляв, що отримав ранг сотника у грудні 1737 р. і описував своїпоходи, зазначаючи імена командирів та найбільші сутички, учасником яких він був [286, арк. 1] Існувала затверджена форма підписки про готовність до походу. Попри ритуальність фраз це джерело містить інформацію стосовно часу походу та осіб старшин, на яких розраховувало командування. Згадуються також штрафні санкції до порушників [246, арк. 2-26]. Особисті прохання оформлювалися у вигляді "чолобитних". Її подав Гнат Ґалаґан, прагнучи вийти у відставку і передати Прилуцький полк своєму сину Григорію. Обґрунтовуючи своє прохання, він описував битви і походи, у яких вірно служив Російській імперії [172, арк. 2]. Чолобитна іншого старшини, значкового товариша А. Полетики, є скаргою на дії бунчукового товариша А. Полуботка, який привласнив землі Полетики в Роменській сотні Лубенського полку [111, арк. 2]. Певні відмінності були в діловодстві похідних канцелярій. Говорячи про ГВПК, яка діяла під час перебування голови ПГУ поза Глуховом, спостерігаємо ті ж форми документів при загальній спрямованості на військові питання. Іншу картину можна побачити в козацьких канцеляріях, що діяли в умовах реального походу. У спілкуванні з вищими інстанціями вони використовували доношення, але знизу, з полків, канцелярія наказного гетьмана отримувала доношення та, дуже часто, "листи", про які мова далі. Наказний гетьман, у свою чергу, до початку походу видавав "ордери", пізніше - "накази". У розпал бойових дій спостерігаємо найрізноманітніші форми документів. Листи, доношення, рапорти подавалися до вищих інстанцій, вони висловлювали свою волю в наказах, листах, ордерах [68, арк. 1, 2]. За умови звернення одночасно до кількох полків командир козацького корпусу видавав "відкритий лист". Такий документ отримав значковий товариш Гадяцького полку А. Балясний разом з завдання розшукати ще відсутні полки і поквапити їх командирів від імені наказного гетьмана [68, арк. 6, 7]. Одного разу зустрічається "поміта", направлена Я. Горленком усім старшинам з пропозицією розібратися у справі про безчестя. Очевидно, так командир намагався розв'язати конфлікт між переяславськими осавулом Я. Пилипенком та хорунжим Г. Моцоком [68, арк. 13]. Після закінчення походу частини отримували від командира "подорожні листи", які санкціонували їх повернення додому. Такі документи видавав наказний гетьман Я. Горленко у 1736 р. [68, арк. 9, 18]. Російські офіцери видавали козацьким частинам "паспорти". Такий паспорт отримав після виконання завдання в Азові миргородський осавул А. Волевач [55, арк. 6]. Окрему групу джерел становлять листи, які можна розподілити на офіційні та приватні. Вище вже згадувались офіційні листи. Такими документами гадяцький полковник Г. Грабянка та
Loading...

 
 

Цікаве