WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

8]. Як "промеморію" оформив свою вимогу надіслати на Українську лінію 500 козаків у травні 1736 р. генерал-лейтенант Урусов [47, арк. 5]. Незважаючи на формальну непідлеглість ГВК цим воєначальникам, такі документи фактично мали характер наказів. Сама ГВК найчастіше видавала "укази", які могли стосуватися фактично будь-якої сфери, на яку поширювалася компетенція цієї установи. Наведемо кілька прикладів. У березні 1737 р. ГВК надіслала стародубській полковій канцелярії указ, який вимагав відрядити 750 козаків до складу армії Б. Мініха. Ця команда до 1 квітня мусила прибути у розташування армії на р. Сула [95, арк. 2]. У грудні 1738 р. голова ПГУ О. Румянцев провів нараду, яка стосувалася проблеми нестачі козаків для майбутнього походу. В результаті прийнятого рішення ГВК надіслала до всіх полків укази, у яких наказувалося доукомплектувати виборних до визначеного для кожного полку числа. За невиконання передбачалися штрафні санкції [124, арк. 2-4]. Указ міг стосуватися очікування ворожого нападу і заходів з цього приводу, як це було у вересні 1738 р. [127, арк. 2], або проблеми полагодження фортифікаційних споруд у полках [145, арк. 3, 7]. Рішення ГВК з організаційних питань оформлювалися як "визначення" (російською - "определения") [12, арк. 1, 50, арк. 1]. Так, генеральний осавул Ф. Лисенко за "визначенням" цієї установи вимагав пояснень від миргородського полковника П. Апостола з приводу поганого стану козаків його команди [12, арк. 1, 3-4]. У січні 1736 р. керівництво ГВК прийняло рішення відносно обов'язкового перебування 13 бунчукових товаришів у розпорядженні цієї установи. Це рішення було оформлено як "визначення" [50, арк. 1]. У складі великих архівних справ зустрічаються ніяк не озаглавлені чернетки. Часто вони майже не читаються, оскільки канцеляристи для чистового переписування готували проекти документів, і ці записи носили технічний характер. Проте іноді такі записи не тільки несуть інформацію, яка дублюється у чистових документах, але і показують процес підготовки рішення. Так було, наприклад, під час підготовки рішення про те, хто саме з старшин поведе полки у похід 1736 р. Крім основних кандидатур, невідомий нам канцелярист підготував список запасних, "на перемену тех, кои б могли имется к службе неспособни" [50, арк. 33]. Технічним цілям могли слугувати також "екстракти", які стисло викладали певну справу. Такі витяги з різних справ були підготовані у ГВК в березні 1738 р., коли з'ясувалося, що російські генерали вимагають зі слобідських полків на 2 132 козака більше, ніж їх було у цих частинах. Канцелярист зробив витяги з усіх вимог та указів І. Барятинського, а також з імператорських указів, де визначалася чисельність козаків у п'яти слобідських полках [110, арк. 3-4]. Схожий "екстракт" знаходиться на початку справи про доукомплектування виборних козаків [124, арк. 2]. Попередній характер носило також "виденіе", де подавалася, наприклад, інформація щодо мобілізаційних можливостей полків. У процесі роботи нами було виявлено один документ з таким заголовком, який знаходиться у справі 5420 фонду ГВК. Сама справа озаглавлена як доношення лубенського полковника П. Апостола про отримання наказу стосовно походу. Проте в реальності такого доношення у справі немає, а документи, представлені в ній, мають безпосереднє відношення до підготовки всіх полків до Кримського (1736) походу. На аркуші 4 вгорі напис "Виденіе", а нижче уточнюється, що йдеться про кількість старшин у Лубенському полку, причому почерк писаря дуже швидкий, а в назві полку він припустився граматичної помилки. Такий же документ стосовно гадяцької старшини знаходиться на наступній сторінці [59, арк. 4, 5]. Очевидно, попередній характер носив також "розклад" (російською - "расписание"), у якому канцелярист здійснював розподіл кількості козаків від кожного полку для майбутнього походу. У лютому 1737 р. такий розклад на 13 000 гетьманців підготував військовий канцелярист І. Покорський, який згодом обійняв посаду київського полкового писаря [90, арк. 5]. До внутрішньоканцелярської документації варто віднести журнал фіксації документів. Це міг бути журнал вхідних та вихідних документів, як у випадку з канцелярією, що діяла у Кримському (1736) поході, обслуговуючи потреби козацького корпусу. Цей документ надзвичайно інформативний та корисний, оскільки писарі (а він написаний різними почерками) зазначали короткий зміст указів, доношень, рапортів, з якими мала справу канцелярія наказного гетьмана. Крім того, у журналі є інформація про найважливіші бої, які вела армія фельдмаршала Мініха в Криму [68]. Книги щорічних витрат полкових канцелярій містять інформацію стосовно платнірізним урядовцям як самої полкової, так і сотенних канцелярій, а також судової канцелярії полку. Підписи за отримані гроші дозволяють уточнити термін перебування того чи іншого старшини на посаді [207, арк. 1-6]. Традиційно "універсалом" оформлювалися старшинські призначення. Такі документи, наприклад, отримали стародубці А. Рубець та Г. Данченко. Перший перейшов з посади значкового хорунжого сходинкою вище і став першим полковим хорунжим, а його попередні обов'язки з січня 1734 р. виконував Г. Данченко. Кожен з них отримав універсал на чин в ГВК і оголосив його у полковій канцелярії, яка, в свою чергу, розіслала копії по сотням [215, арк. 1-4]. Для характеристики особи, яка претендувала на підвищення, міг укладатися "атестат." Цей документ слугує джерелом інформації щодо попередньої служби старшин. Наприклад, бунчуковий товариш В. Биковський для обґрунтування своїх претензій на чин гадяцького судді представив до ГВК атестат за підписом І. Барятинського. Тут засвідчувалося, що В. Биковський під час далекого походу був наказним генеральним осавулом і обов'язки свої виконував старанно [126, арк. 5]. Особа, якій давалося певне доручення ГВК (від командування козацьким корпусом у поході до перевірки стану справ у полку), отримувала у ГВК "інструкцію", де регламентувалися її обов'язки. Наприклад, таку інструкцію одержав генеральний хорунжий Я. Горленко перед Кримським (1737) походом. ГВК вимагала від командира рушати до Ізюму, куди вже були відряджені підлеглі йому полки. Після прибуття він мусив оглянути свій підрозділ і доповісти фельдмаршалу Лассі та ГВК про стан козаків. Під час походу ГВК вимагала служити сумлінно, виконувати всі накази командирів, а також наглядати, щоби козаки не пиячили та провіант свій не продавали [90, арк. 34]. Аналогічну інструкцію отримав командир козацького корпусу у 1736 р. [116, арк. 8]. У тій же архівній справі, що містить розглянуту вище інструкцію генеральному хорунжому, знаходиться документ аналогічної форми, який ГВК видала російському офіцеру, відрядженому з інспекцією до Прилуцького полку. Інструкція містить вимоги до козаків, які рушали в похід. Офіцер також мусив проконтролювати, щоби старшини, список яких він отримав, очолили свій полк [90, арк. 34]. З нижчих інстанцій до ГВК надходили різноманітні документи. Найпопулярнішими були "доношення" та "відомості". Доношення - це реакція нижчої інстанції на наказ вищої або доведення нагору інформації за власною ініціативою. Доношення подавалися до
Loading...

 
 

Цікаве