WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

червня діяв припис, який забороняв гетьманцям, призначеним до авангарду, брати з собою вози [365, с. 40]. Джерела містять дещо меншу кількість згадок про дії лівобережних полків у ар'єргарді. Рух армії з тилу 4 травня 1736 р. прикривав загін генерал-майора Гейна, до якого входило 2 500 ніжинців на чолі з обозним І. Величковським [384, с. 243]. Під час відступу з Криму можливі татарські шляхи через Сиваш перекривав ар'єргард генерал-майора Шпігеля, який налічував п'ять драгунських полків та 2-тисячний козацький загін [339, с. 87]. На зворотному шляху через степ у 1736 р. в ар'єргарді рухалися запорожці [384, с. 291]. Важкі ар'єргардні бої довелося витримати гетьманцям під орудою Я. Горленка під час відступу з Криму у 1737 р.. Фельдмаршал Лассі переправляв армію через Сиваш в районі урочища Тунгари, куди наспіли татарські й турецькі війська. Козаки відбивали атаки протягом 22-24 липня і переправилися останніми [384, с. 433]. Схожим чином, тільки тепер вже для подолання Сивашу у зворотному напрямку, використав гетьманців та слобожан П. Лассі роком пізніше. Козаки генерального бунчужного С. Галецького розташувалися в урочищі Другий Одін і убезпечували армію від нападу з боку ногайського степу [384, с. 548]. Найважчий ар'єргардний бій козаки прийняли 8 липня 1738 р. в Криму [151, арк. 16; 384, с. 551]. В літературі згадується про прикриття гетьманцями й запорожцями тилу армії Б. Мініха 26 липня 1738 р. [384, с. 521]. У Хотинському (1739) поході переведення гетьманців до ар'єргарду фіксується 5 липня. Головнокомандуючий повідомив армію про виявлення неподалік противника і наказав гетьманцям, слобожанам, донцям та гусарам рухатися позаду війська й пильнувати [365, с. 46]. Однією з особливостей ведення бойових дій російською армією було заснування низки редутів та ретраншементів, які, мов пуповина, зв'язували військо з Гетьманщиною. Особливо активно такі укріплення засновував Б. Мініх під час Кримського (1736) походу. Лівобережні козаки досить часто ставали частиною залоги у такому редуті або ретраншементі. Вже на початку Кримського (1736) походу Б. Мініх залишив 300 чернігівців, які мали поганих коней, в Усть-Самарському ретраншементі [384, с. 236]. Наступне укріплення спорудили на річці Білозерці, де більшу частину залоги під командуванням полковника Пейча складали гетьманці та запорожці [384, с. 240-241]. Я. Горленко виділив для цього гарнізону 100 кінних та 100 піших козаків [68, арк. 10], з них чверть складали вояки з Гадяцького полку [238, арк. 2]. Про те, що лівобережні полки розпорошувалися по редутам, свідчить скарга ніжинського осавула А. Володковського, датована 2 травня 1736 р. [68, арк. 10]. Накази про призначення козаків до редутів тривали. Чернігівський полк виділив для редуту на річці Вороній 300 осіб [238, арк. 4]. З різних полків комплектувалася залога Казикерменського ретраншементу. Гадяцький полк виділив для неї суддю М. Штишевського, 2 значкових товаришів та 189 козаків [238, арк. 2], Прилуцький - 50 козаків [74, арк. 8]. Схожі призначення тривали й надалі. У редуті при Перекопі 21 травня Я. Горленко залишив 150 козаків, а 28 липня, вже під час зворотного шляху, до одного з редутів виділили ще 15 осіб [68, арк. 12, 16]. Точну кількість козаків, відряджених у редути, визначити проблематично. Не збереглося зведеної відомості по всім полкам про такі відрядження, а дані похідної канцелярії неповні через те, що часто аналогічні накази віддавалися російськими офіцерами безпосередньо, без погодження з генеральним хорунжим. Крім вже згаданих вище випадків, наприклад, Гадяцький полк з 15 липня по 23 серпня виділив 69 козаків у форпост в Усть-Протовчі, 33 - у редут в урочищі Дерикорчи і 22 залишилися під місцевістю Біркути [74, арк. 23]. Прилуцький полк у різних ретраншементах (крім вже згаданого Казикерменського) лишив 65 козаків [74, арк. 8]. Проте не варто перебільшувати обсяги залучення козаків до гарнізонної служби, як це робив, наприклад, А. Байов. Він стверджував, що весь Чернігівський полк розпорошили по редутам. [384, с. 244]. Цьому суперечать повідомлення про дії цієї частини у складі корпусу генерального хорунжого Я. Горленка [68, арк. 15]. У наступні роки "редутна" лихоманка російських генералів дещо послабла. Під час Кримського (1737) походу Я. Горленко залишив в Ізюмському редуті 118 козаків, переважно з Гадяцького та Лубенського полків [78,арк. 4]. Роком пізніше за наказом П. Лассі на річці Берда побудували укріплення, де під охороною 577 козаків залишили усіх хворих, які були в армії перед вступом до Криму [384, с. 544]. У наказах Б. Мініха за 1739 р. згадується норма, за якою у редутах, побудованих в районі р. Прут, треба залишати по 30 кінних козаків [365, с. 102, 104]. Певним чином споріднена з попередньою служба козаків у залогах захоплених фортець. Російські війська взяли Перекоп 21 травня 1736 р. і рушили вглиб Криму. Фельдмаршал Мініх залишив комендантом фортеці полковника Девіца. Залога складалася з двох регулярних полків, 1000 гетьманців та 200 запорожців [365, с. 90; 384, с. 255]. Про те, які саме лівобережні полки виділили козаків для перекопського гарнізону, судити важко. Генеральний хорунжий Я. Горленко не призначав людей зі свого корпусу до Перекопу. Очевидно, це були козаки, що перебували поза владою наказного гетьмана. Достеменно відомо, що до залоги увійшли 94 козака Прилуцького полку на чолі з наказним сотником У. Хоменком [74, арк. 7]. Перекопська залога відступила з Криму разом з усією армією. Інша ситуація склалася зі здобутим Очаковом, який Б. Мініх вирішив утримати. Генерал Штофельн очолив 9-тисячну залогу, значна частина якої складалася з козаків під проводом миргородського полковника В. Капніста [402, с. 81]. У жовтні 1737 р. козаки, які несли сторожову службу, доповіли командуванню про наближення турецько-татарських військ [339, с. 130]. Далі гетьманцям довелося витримати кілька сутичок з турками і врешті відступити на стіни. Подальші атаки Очакова успіху не принесли і противник 30 жовтня вимушений був відступити [339, с. 131; 384, с. 413-420]. Одним з видів бойових дій, у яких брали участь лівобережні козаки, були оборонні бої. Напевно, найбільшими оборонними боями гетьманців були битви 18 травня 1736 р. та 8 липня 1738 р. Обидві битви пов'язані з Кримськими походами. Докладних описів цих боїв у документах козацьких канцелярій немає. Бій при Чорній долині 18 травня 1736 р. розпочався після того, як розвідувальні загони авангарду Б. Мініха, до одного з яких входили 500 лівобережні козаків, наштовхнулись на противника. Ці три загони встигли об'єднатися, причому регулярні частини опинилися у центрі, гетьманці на лівому, а запорожці - на правому фланзі [384, с. 246]. Х. Манштейн повідомляв, що перший удар прийняли на себе 2 тисячідрагунів та 2,5 тисячі козаків., атаковані 20 тисячами татарської кінноти [339, с. 73-74]. Гетьманці під час бою діяли не лише на лівому фланзі. У розпал битви Я. Горленко перекинув 500 підлеглих на правий край [68, арк. 11]. Атака противника була масованою і йому вдалося прорвати
Loading...

 
 

Цікаве