WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

перебування у таборі козаки несли караульну службу та виконували різноманітні земляні роботи. До нас дійшов наказ фельдмаршала Мініха, з якого стає зрозуміло, що караули гетьманців розташовувалися у дві лінії. У степ висилали роз'їзди , які мусили відступити при появі противника. Власне караульна команда розташовувалася поблизу табірної межі і була постійно готова до бою [365, с. 2]. Наприклад, в інструкціях осавулам миргородському, переяславському Я. Пилипенку та гадяцькому О. Бугаєвському, кожен з яких виводив за табір 200-шабельний дозор з 2 гарматами, вказувалося, що козаки вартують з зарядженою зброєю і щомиті готові відбити напад [68, арк. 7-9]. Щодня до командира козацького корпусу доводили пароль, який він повідомляв караульній команді та іншим козакам [275, арк. 2-6]. Караульну службу лівобережні козаки несли в інтересах усієї армії. У наказах Б. Мініха часів Хотинського (1739) походу знаходимо норму, згідно якої гетьманці складали 50% всіх армійських караулів [365, с. 12]. При звістці про наближення татар командуючий уточнив, що караули повинні складаються на 50% з драгун і 50% - з гетьманців [365, с. 45]. Про сутички дозорних козаків з татарами повідомляв Я. Маркович. Особливо багато було роботи у гетьманців у ніч з 16 на 17 серпня 1739 р., коли у сутички по периметру табору втягнулися фактично усі козаки [332, с. 77, 82]. У значних масштабах козаки залучалися до різноманітних фортифікаційних робіт. Наприклад, 1 500 гетьманців лагодили пошкоджені під час штурму укріплення Перекопу 19-20 травня 1736 р., а днем раніше миргородський осавул Г. Ґалаґан керував 150 козаками на земляних роботах. Трохи згодом Я. Горленко знову мусив виділити 400 козаків для земляних робіт [68, арк. 12]. Це не було явищем, характерним тільки для Кримського (1736) походу. Під час Хотинського (1739) походу Б. Мініх віддав кілька наказів про відрядження козаків на фортифікаційні роботи. Наприклад, для побудови редуту 23 серпня він наказав використати лівобережних козаків та маркітантів, а через місяць гетьманці були підпорядковані генерал-лейтенанту Фермору для побудови мостів та редуту [365, с. 103, 133]. У жодному документі не вдалося виявити найменшого натяку на невдоволення гетьманців. Це радикально відрізняється від реакції запорожців, які вважали образою для своєї гідності працювати лопатами за наказом Б. Мініха. Спроби росіян віддавати такі накази січовикам закінчувалися нічим [385, с. 127]. Гетьманці також виконували обов'язки ординарців при російських генералах. Для цього залучалися значкові товариші та виборні козаки. Головною вимогою до ординарця була наявність гарного коня, що спеціально оговорювалося у наказі [68, арк. 5; 275 арк. 15]. Очевидно, саме ординарець генерал-лейтенанта Леонтьєва, полтавець М. Хмара, віз пакет до князя Гессен-Гомбургського. Якщо врахувати, що генерал Леонтьєв ішов на значній відстані від основних сил, стає зрозумілою вимога щодо добрих коней для гетьманців-ординарців [68, арк. 8]. У джерелах немає відомостей про пересилання через лівобережних козаків листів до Гетьманщини після того, як армія заглиблювалася у степ. Вже на середині шляху до Перекопу у 1736 р. Я. Горленко віддав донесення до ГВК армійському кур'єру [68, арк. 9]. Під час перебування війська у Криму Б. Мініх вже не ризикував доручати доставку кореспонденції армійським кур'єрам. Цією справою займалися запорожці, які набагато краще, за словами фельдмаршала, могли уникнути зустрічі з татарами [366, с. 93]. Під час далеких походів використовувалися різні способи розташування лівобережних полків відносно армії на марші. Найрідше гетьманці прикривали фланги. У 1736 р. армія рухалася вздовж узбережжя Криму. Захист флангу покладався на загін генерал-майора Леслі, який командував 2 піхотними і 2 драгунськими полками, а також 800 гетьманцями. Ймовірно, це був один з полків, який не входив до команди генерального хорунжого Я. Горленка, оскільки у паперах похідної канцелярії жодних згадок про такий наряд немає [68, арк. 13-14; 384, с. 268]. Згадки про дії козаків на лівому фланзі армії містяться у наказі Б. Мініха від 5 червня 1739 р. [365, с. 46]. Набагато частіше козаків призначали до авангарду або ар'єргарду. Вже у Кримському (1735) поході в авангарді армії генерал-лейтенанта Леонтьєва йшов загін генерал-майора Дебріньї, до якого входили козацькі частини [378, с. 172]. Схожу ситуацію спостерігаємо і під час походу 1736 р. Корпус Я. Горленка разом з одним драгунським та трьома піхотними полками складав авангард армії з 17 по 26 квітня [68, арк. 4-5; 384, с. 234]. Після переформування авангард очолив генерал-майор Шпігель. Він командував п'ятьма драгунськими та п'ятьма піхотними полками, 3 000 запорожців та загоном гетьманців [384, с. 239]. Я. Горленко призначив до Шпігеля 2 000 козаків (Гадяцький полк - 500, Переяславський - 321, Миргородський - 300, Прилуцький - 879) під командуванням прилуцького осавула М. Мовчана [68, арк. 8]. Козацькі підрозділи часто згадуються при описі особового складу авангарду. Так, 4 травня 1736 р. до авангарду увійшли всі запорожці [384, с. 243]. Поєднання у передовому загоні запорозьких та лівобережні козаків зафіксовано в Очаківському (1737) поході. Тоді попереду армії йшли січовики з кошовим отаманом І. Малашевичем та гетьманці під орудою миргородського полковника В. Капніста [384, с. 376-377]. Активно використовував лівобережних козаків П. Лассі. Авангард, який у 1737 р. форсував Сиваш, складався з 4000 козаків та кількох драгунських полків [339, с. 123]. Просуваючись вглиб Криму, П. Лассі відрядив вперед генерала Дугласа, головну силу якого складали козаки Я. Горленка [378, с. 174]. Підлеглим генерального хорунжого довелося чимало повоювати у складі цього авангарду. За 30 верст від Карасу-Базару вони зазнали нападу татар під проводом хана і вимушені були перейти до оборони. Лише надана П. Лассі допомога врятувала козаків від поразки. Дуже непогано показали себе гетьманці в іншому бою під Карасу-Базаром. Близько 5 тисяч козаків, підсилені 2 тисячами регулярних солдат, атакували табір противника. Вони захопили зненацька і вщент розбили 12-тисячний татарський відділ [384, с. 431-432]. Дністровський (1738) похід характеризується сталим підходом до формування авангарду, у який входили сім-десять регулярних полків та більша частина козаків генерального осавула Ф. Лисенка [384, с. 505]. Завдання для передового загону ставилися традиційні, ускладнені хіба що постійними переправами через річки. Такі переправи прикривав авангард, як це було під час переправи через Інгул 06. 06. 1738 р. [384, с. 502]. Про схожі дії гетьманців, тільки роком пізніше, згадував Я. Маркович. Козаки 18 травня 1739 р. форсували Дністер і не були атаковані противником. Лише після цього фельдмаршал Мініх переправив основну частину армії [332,с. 72]. Наказ Б. Мініха від 17 липня 1739 р. також вказує на присутність лівобережних козаків у авангарді. Днем пізніше підлеглі Ф. Лисенка знову першими форсували річку, розвідуючи наміри противника [365, с. 59, 61]. У цьому ж поході з 1
Loading...

 
 

Цікаве