WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Отже, вищезгадані полки були в змозі мобілізувати значну кількість вояків. Але якщо визначити стан козаків, які залишались у розпорядженні старшини, то картина вийде менш обнадійливою. До Польщі було відряджено кінних і збройних козаків, а в полках перебували переважно менш заможні, які не мали коней та зброї. В Київському полку з 1304 козаків коня і рушницю мали тільки 580, в Прилуцькому з 3282 - 1397, в Чернігівському з 2598 - 687 [16, арк. 26-28; 20, арк. 2]. У червні 1735 р. ГВК розіслала в усі полки (крім Стародубського та Чернігівського) наказ, за яким полковники вирушали з кращою старшиною та всіма збройними козаками на Українську лінію до фортеці Св. Іоанна. Похід був розрахований на 3 місяця. В документах Кабінету Міністрів є дані про те, що командувати гетьманцями мусив генеральний бунчужний С. Галецький. Проте в Петербурзі вважали, що він нездатен впоратися з такою великою командою. На початку вересня генеральний осавул Ф. Лисенко замінив С. Галецького. До того часу функції командира виконував миргородський полковник Павло Апостол [12, арк. 6-7; 321, с. 311; 331, с. 440-443]. На 28 червня 1735 р. 8 полків вирушили в похід до Української лінії. Проведений генерал-аншефом Вейсбахом огляд виявив реальний стан цієї команди. Він разюче відрізнявся від змальованого в рапортах О.Шаховського до столиці. За визначенням Вейсбаха, до лінії відряджені незаможні козаки, котрі не мають не тільки рушниць, а іноді навіть і сідел; полки очолила в переважній більшості наказна старшина , яка мало чим відрізнялася від козаків. З полковників прибули тільки Петро та Павло Апостоли [321, с. 311]. Гадяцький полк очолив полковий суддя М. Штишевський, оскільки всі інші полкові старшини в цей час були у Польщі - полковник Г. Грабянка, писар І. Ситенський, осавули І. Бутович та М. Клименко, полковий хорунжий Г. Ципко. Таким чином у Кримському (1735) поході обов'язки полкового писаря виконував канцелярист Я. Мартинов, полкового осавула - зн. т. В. Шеремет, а з 11 сотників 8 були наказними [17, арк. 3-5]. ГВК, отримавши догану за поганий стан козаків, активізувала свою діяльність. До полкових канцелярій надійшли укази від 4-го, 9-го, 13-го, 31-го серпня, за якими полки повинні були нарядити всіх козаків до лінії, а на додачу вислати коней раніше відрядженим. Постійні нагадування з боку ГВК мали певний ефект. 22 серпня 1735 р. в розпорядженні генерал-аншефа Вейсбаха вже перебувало 12 000 козаків з 20 000 запланованих, а на початку вересня підійшло поповнення - 1024 переяславця (423 беззбройних, командир - золотоніський сотник К. Леонтович); 1085 гадячан (командир - зіньківський наказний сотник К. Василієвич), 1838 лубенців. Врешті, за свідченням генерального осавула Ф. Лисенка до лінії прибуло 16000 гетьманців [14, арк. 11, 33-56; 17, арк. 14; 331, с. 445]. Додатково ГВК вживала заходи для мобілізації дійсної старшини, що дало результат. У Кримському (1735) поході взяли участь з Лубенського полку - полковник Петро Апостол, писар С. Савицький, осавул І. Павлов; з Миргородського полку - полковник Павло Апостол, суддя Ф. Остроградський, писар Ф. Тихонович, осавул А. Волевач, хорунжий Т. Калмицький, хорунжий К. Шкурка [261, арк.13, 28] ; з Ніжинського полку - обозний І. Величковський, осавул А. Володковський [17, арк. 7] ; з Переяславського полку - осавул Я. Пилипенко [296, арк. 3-4]. Як бачимо, початок російсько-турецької війни сигналізував про певні негаразди в козацькому війську та про відсутність розуміння реального стану речей з боку імперського керівництва. Треба віддати належне заходам О. Шаховського, який зумів домогтися зменшення кількості виборних козаків до 20 000. Згідно чернетковим записам канцеляристів в Кримський (1736) похід полки виставили 16 001 чоловіка, втому числі Ніжинський - 2509, Київський - 671, Стародубський - 995, Чернігівський - 1393, Переяславський - 1874, Лубенський - 2979, Миргородський - 1196, Полтавський - 1324, Гадяцький - 1943, Прилуцький - 1116 [59, арк. 2; 74, арк. 6, 23, 47]. Додатково кожен полк мав нарядити 100 козаків до Царичанки (місце зосередження козацьких військ) для заміни хворих, старих та небоєздатних [68, арк. 2-3]. В наявних документах немає жодної згадки про те, що підготовка такої кількості козаків була складною для ГВК. Певні проблеми виникли з мобілізацією дійсної старшини. Указом ГВК від 14 березня 1736 р. 50% полкової старшини (не менше 2-ох чоловік) та дійсних сотників відряджалось в Кримський похід. Прилуцька полкова канцелярія так звітувала про стан і місцеперебування полкової старшини. Полковник Г. Ґалаґан перебував у Петербурзі, осавул Г. Панкевич - на Українській лінії, обозний М. Огронович, суддя М. Ягельницький та хорунжий І. Семенович хворіли, ще один хорунжий, Г. Дубель, загинув у Польщі. Таким чином полк міг задіяти лише писаря Ф. Голенковського та осавула М. Мовчана. Врешті, козаків у Крим повів М. Мовчан, залишивши Ф. Голенковського при полковому правлінні [46, арк.16-18]. Від лубенського полковника П.Апостола ГВК вимагала нарядити в похід 3-ох полкових старшин. У відповідь він повідомляв, що обозний П. Мартос і суддя С. Максимович відмовляються від походу за старістю, а хорунжий С. Столпановський перебуває в Москві для перекладу правничих книг. Врешті було заплановано, що полк у Кримському поході очолить осавул С. Корсун [46, арк.19-21, 25]. Миргородський полковник Павло Апостол довго не вірив в хворобу обозного С. Родзянки, який під цим приводом відмовлявся від участі у поході. Тому лише після скарг С. Родзянки до ГВК, підкріплених свідоцтвом російського офіцера, замість нього вирядили осавула С. Ґалаґана [46, арк. 22-23]. Як бачимо, спроби ухилитися від походу були поширеними серед козацької верхівки. Результати перевірки полків у Царичанці показати недостатню кількість дійсної старшини. Виходячи з цього, ГВК видала указ (так званий другий наряд), за яким старшина могла втратити маєтки та посади в разі відмови вирушити в похід. Частина старшини встигла наздогнати головну армію, а частина залишилась на Українській лінії. Повний список дійсної старшини, що вирушила в Кримський похід під командою генерального хорунжого Я. Горленка по першому та другому нарядах, наведено у таблиці № 18. Плани на 1737 р. передбачали участь 15 000 козаків, з яких 3000 складали слобожани, в двох походах: 1) на Крим - під командуванням П. Лассі; 2) на Очаків - під командуванням Б. Мініха. В лютому військовий канцелярист І.Покорський (незабаром він обійняв посаду Київського полкового писаря) склав розпис на 12 000 чоловік по полкам. В команду Мініха призначалися: Стародубський полк - 772 козака, Переяславський - 1254, Чернігівський - 1414, Київський - 486, Ніжинський - 2074. Всього в Очаківському (1737) поході мусили взяти участь 6000 козаків [90, арк. 5]. В команду П. Лассі призначалися: Прилуцький полк - 803 козака, Гадяцький - 1370, Лубенський - 2193, Миргородський - 849, Полтавський - 780. Всього в Кримський (1737) похід мусиливирушити 6000 козаків. Після рішення фельдмаршала Лассі залишити частину слобожан для охорони
Loading...

 
 

Цікаве