WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

й ті вже не могли пересуватися. На такі умови козаки відповідали втечами. Зі 100 козаків Гадяцького полку втекло 75, з сотні одного з інших полків - 88. Нарешті ГВК вирішила замінити цих козаків [40, арк. 2, 7, 8, 17-18]. Неважко уявити, у якому стані вони поверталися додому і як складно було полковій старшині наступного року виставляти знову добре споряджених та боєздатних вояків. Коли йдеться про ближні походи, надзвичайно інформативними є звіти полкової старшини про відрядження козаків, у яких враховуються всі, навіть найдрібніші, наряди. Зокрема, звіт Чернігівського полку про відрядження козаків, датований серпнем 1736 року, свідчить про те, що до охоронної служби залучалися :на форпости під Київ з сотником вибельським М.Тризною - 129 чол.; на форпости біля Любеча - 253 чол.; у команді переяславського полковника Богданова на форпостах Київського полку - 298 чол.; у команді лубенського полкового судді С. Максимовича - 55 чол.; у команді чернігівського осавула М. Мокрієвича - 124 чол.; у команді сотника батуринського на форпостах на польському кордоні - 700 чол.; у команді сотника понурницького на форпостах Київського полку - 93 чол. Таким чином, на серпень 1736 р. для охорони кордону було залучено 1652 козака Чернігівського полку. Цікаво, що у Кримський похід цей полк відрядив 1493 вояка [32, арк. 2-3]. На початку 1737 р. проблема охорони кордонів розглядалася на нараді російського генералітету у Лубнах. Учасники наради прийняли рішення про те, що основний тягар мусить лягати на плечі козаків та ланд-міліції, а російські солдати не повинні складати більше 10% від загальної кількості охоронців кордону [378, с. 138-139]. Наприкінці січня цього року І. Барятинський, серед іншого, отримав наказ Кабінету Міністрів про виділення кількох тисяч козаків для несення охоронної служби [323, с. 37]. Для охорони кордону в район Києва стягнули близько 4000 гетьманців з Ніжинського, Прилуцького, Київського, Чернігівського та Стародубського полків. Для оборони Української лінії взимку було виділено 12000 чол.., з них 3000 - козаки з Гетьманщини та Слобожанщини. Окремий наряд складали 500 козаків, призначених для патрулювання в районі Тору та Бахмату [384, с. 303-305]. Частина з цих козаків використовувалася як залога форпостів вздовж Дніпра. Точних відомостей про старшину, яка керувала цим загоном, не маємо. Відомо лише, що стародубський полковник А. Радищев 20 січня 1737 р. замінив переяславського полковника М. Богданова на посаді командира двохтисячного загону, штаб якого знаходився у Василькові. Тут же перебував лубенський обозний І. Кулябка [89, арк. 2]. До заходів безпеки додавалася вимога до полкових канцелярій бути готовими у будь-який момент відрядити козаків до загроженої ділянки кордону. У найнезручнішому становищі опинився полтавський полковник В. Кочубей, який за особистим наказом Б. Мініха мав з кращими козаками свого полку зимувати у Царичанці, прикриваючи цей важливий прикордонний пункт [261, арк. 18]. Неординарне рішення було прийняте щодо захисту кордонів влітку. Ще 4 лютого І. Барятинський отримав з Петербурга інструкції, які передбачали мобілізацію для прикордонної служби 50000 козаків, селян та міщан. Реалізовував цю ідею гвардії майор Шипов, переважно без залучення ГВК і тому докладної інформації в фондах українських урядових установ не знаходимо. Зазначимо, що мобілізація йшла надзвичайно важко. До заходів, які мусили утримати татар від нападу на Україну, слід віднести план П. Лассі та І. Барятинського про похід двох кірасирських полків та загону козаків під Перекоп, причому голова ПГУ прагнув особисто очолити ці війська. Втілити у життя цей задум не вдалося [323, с. 471]. Реалізація заходів по охороні кордону восени 1737 р. простежується більш докладно. У жовтні за ордером Б. Мініха ГВК прийняла рішення про відрядження на кордон бунчукових та значкових товаришів, які не були у літньому поході. Ці старшини керували невеликими козацькими партіями та роз'їздами, які пильнували кордон [332, с. 37]. Загальну команду над 3-тисячним загоном гетьманців на кордонах здійснювали полтавський полковник В. Кочубей та ніжинський полковник І. Хрущев. Перший керував 1500 козаків, які розташовувалися вздовж Дніпра, другий - аналогічним загоном на Українській лінії [117, арк. 3]. Спочатку до їхньої команди входили козаки Миргородського та Полтавського полків, але в грудні відбулася заміна. На кордон було вислано 1105 козаків Гадяцького полку, 238 - Прилуцького, 476 - Ніжинського, 198 - Київського, 274 - Чернігівського. Загалом отримуємо цифру 2291 козак. Ймовірно, що до 3-тисячного числа команда доповнювалася за рахунок інших полків. На охороні кордонів восени 1737 р. гетьманці діяли не тільки у команді В. Кочубея та І. Хрущева. У листопаді-грудні на Українську лінію, до фортеці Св. Параскеви було відряджено 757 козаків. Ця цифра не є повною, оскільки в ній не враховано загони з Стародубського та Переяславського полків, які також вирушили до цієї фортеці. Ймовірно, що повністю ця команда нараховувала 1 000 козаків. Напевно, аналогічна ситуація склалася ще з одним нарядом, який у документі іменується " для прикрития российских кордонов". Кожен полк вислав близько 100 козаків. Принаймні, так було у тих 8 полках, інформація про які нам доступна. Вірогідно, що цю команду очолив гадяцький осавул. На листопад припадає ще один значний наряд. 950 козаків з Лубенського та 600 з Миргородського полків вирушили у редути вздовж Дніпра [117, арк. 2-8]. До вищезазначених заходів безпеки взимку 1737-1738 рр. додавали відрядження в степ розвідувальних козацьких партій. Найчастіше це були запорожці, але не тільки. На початку лютого 1738 р. китайгородський сотник Є. Семенов очолив розвідувальну експедицію, яка дійшла до Берди і повернулася з корисною інформацією про переміщення татарських військ [384, с. 465]. Можна припустити, що до цієї партії була включена частина з 476 козаків Прилуцького, Ніжинського, Лубенського та Чернігівського полків, які у січні 1738 р. прибули до Китайгорода під орудою київського осавула Ф. Гречки [117, арк. 3-8]. У січні 1738 р. генерал-лейтенант Дуклус, який за відсутності П. Лассі відповідав за охорону Слобожанщини, доповідав до Кабінету Міністрів про намір кримських татар здійснити напад на цю східноукраїнську територію. З Петербурга до І.Барятинського надіслали указ, який вимагав збільшення кількості козаків на кордоні. Голова ПГУ відреагував не так гостро, розіславши у полки лише наказ про посилення уваги і потребу бути готовим будь-якої миті вирушити до кордону. Це недивно, оскільки на початку 1738 р. полки вже не раз надсилали додаткові команди на кордон. Не маючи узагальнюючих відомостей, спробуємо за звітами двох полкових канцелярій у загальних рисах уявити, які ж команди і з якими старшинами несли службу на початку 1738 р. Гадяцький полк, крім уже згаданих вище, нарядив 328 козаків під Київ, 450 - до Трахтемирівського перевозу у команду прилуцького осавула Г. Панкевича та 477 до Усть-Самарського ретраншементу. Про Чернігівський полк маємо
Loading...

 
 

Цікаве