WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. - Реферат

чоловік. Проте великого поспіху полкові канцелярії не виявляли. Документи фіксують наявність 56 значкових товаришів у Стародубському полку в 1738 р., тобто через 4 роки після появи імператорського указу [162, арк. 13]. Події російсько-турецької війни позначилися також на чисельності значкових, які гинули як від ворожих куль, так і від хвороб та голоду під час походів. На це скаржився чернігівський полковник В.Ізмайлов, повідомляючи до ГВК про недостатню кількість значкових товаришів у своєму полку [249, арк. 67]. Хоча дані про втрати серед старшини фрагментарні, проте відомо, що у 1736 р. Лубенський, Гадяцький та Переяславський полк втратили у боях по 1 значковому товаришу, а в 1738 р. в Лубенському та Миргородському полках загинуло по двоє значкових, а в Переяславському - один [74, арк. 23; 261, арк. 13, 22, 31]. Цілком можливо, що серед загиблих у походах наказних сотників с значкові товариші. Про це свідчить доля значкового товариша Переяславського полку Ф. Хмельницького, який поліг у бою при Чорній долині (1736) в ранзі іркліївського наказного сотника. Набагато більше осіб вибувало, не маючи змоги виконувати службу значкового товариша "за немощью и убожеством". Наприклад, у Ніжинському полку в 1735 р. було 3 убогих значкових товариша, в Лубенському в 1736 р. - 5, в Чернігівському в 1735 - 12, а в 1738 - 8 [16, арк. 30; 17, арк. 8; 68, арк. 16; 249, арк. 67]. Іноді абшит видавався значковому товаришу після поранення. Так сталося з чернігівцем П. Масловським, який під командуванням генерального обозного Я. Лизогуба брав участь у штурмі Очакова і був засипаний при спробі підірвати підкоп [82, арк. 2]. Значковий міг втратити своє звання в разі невиконання наказу командира. Наприклад, козаки після невдалого Кримського (1735) походу масово рушали додому, не зважаючи на команди генерал-лейтенанта Леонтьєва. За непокору лише в Лубенському полку 7 осіб вилучили зі списків значкових [261, арк. 13]. Всі ці втрати ставили на чергу денну питання поповнення лав значкових товаришів. ГВК, залишаючи за собою право остаточного рішення, підбір кандидатур довірила полковникам. Від кандидата вимагали певного рівня добробуту та, бажано, старшинського походження. Рядових козаків дозволялося залучати лише тоді, коли не вистачало необхідної кількості старшинських дітей. За інших рівних умов краща освіта ставала додатковим плюсом. Прізвища кандидатів з короткою характеристикою подавались до ГВК [249, арк. 67]. Значковий товариш міг виконувати як військові, так і цивільні обов'язки. До власне військових варто віднести служби - в головних походах; в тривожних походах; на охороні кордонів. Щороку козацькі корпуси включалися до складу головних армій. Взимку з кожного значкового товариша бралася підписка, в якій він зобов'язувався без відмовок, з 2 конями та належною кількістю провіанту виступати в похід після отримання наказу [246, арк. 2-26]. Зазвичай в указі ГВК про виступ в похід козацьких полків згадувались і значкові. Можливим був варіант окремого указу для значкових товаришів. Такий указ видав голова ПГУ І. Барятинський у березні 1737 р. Він зібрав значкових товаришів неподалік Гадяча і провів огляд їхньої готовності до походу [90, арк. 54; 146, арк. 2]. Важко виявити закономірність у тому, яка ж кількість значкових товаришів вирушала щороку в головні походи. Наявні в нашому розпорядженні дані наведені в таблиці № 16. Можна припустити, що полкові канцелярії мали певну свободу щодо визначення кількості значкових для головного походу. На користь цього говорить і те, що в справах ГВК, пов'язаних з підготовкою походів, жодного разу не зустрічається згадка про те, скільки ж значкових товаришів має вирушити в майбутню кампанію. В той же час в документах різних років містяться вимоги щодо підготовки до походу 50% полкової старшини та сотників, накази очолити свої загони дійсним полковникам і т. ін. Під сумнів це твердження може поставити доношення генерального хорунжого Я. Горленка, який у квітні 1737 р. доповів до ГВК про наявність в його команді 32 значкових товаришів з Гадяцького, Лубенського та Прилуцького полків. Одночасно він зазначав, що 35 значкових товаришів ще не прибули [90, арк. 85]. Якщо ці 35 старшин мусили прибути з Миргородським та Полтавським полками, то це означало, що Я. Горленко ще до початку кампанії знав точну кількість значкових товаришів у своєму корпусі. Проте можливий інший варіант. Це 35 чоловік могли не прибути разом зі своїми полками, про що полкові канцелярії повідомили Я. Горленку. Варто відкоментувати ще одну деталь з вищеназваного списку. У переважній більшості випадків значкові товариші рушали в похід разом з полком. Але Лубенський полк, діючи в 1737-1738 рр. в Криму, відряджав їх також до армії Б. Мініха. Це пов'язано з набором волів для Очаківського (1737) та Дністровського (1738) походів. Значкові, які здійснювали цей набір, наглядали за погоничами волів і під час походу. Під час головного походу значкові брали участь в боях. В походізначкових товаришів одного полку міг очолити отаман, як це було з 20 значковими гадяцького полку, командиром яких у Кримському (1739) поході мусив бути І. Ставицький [262, арк. 3]. В звіті Гадяцького полку за 1736 р. зафіксовано загибель значкового товариша в бою при Чорній долині та його колеги в бою під Бахчисараєм [74, арк. 22]. Як ми вже згадували, при Чорній долині гине значковий товариш Переяславського полку. Проте головним обов'язком значкового було виконання різноманітних доручень полкового командира. Непоодинокими були випадки призначення значкових товаришів наказними старшинами. Прилуцький полковник Г. Ґалаґан, нарікаючи у 1735 р. на фактичну відсутність в його команді дійсної старшини, просив ГВК відрядити до Польщі загін значкових товаришів, які б могли замінити старшину полкового та сотенного рівня [3, арк. 2]. В цьому ж 1735 р. Стародубський полк виступив в похід, маючи 5 значкових товаришів на посадах наказних сотників і зн. т. С. Косого полковим походним обозним [28, арк. 32] Не раз значкові товариші заміняли полкову старшину. Гадяцький полк у Кримський похід 1735 р. з полкових старшин міг вирядити тільки суддю М. Штишевського, а "осаулскую должность исправлял" зн. т. В. Шеремет [17, арк. 3]. Про виконання обов'язків полкового обозного повідомляв у своєму проханні про відставку зн. т. Чернігівського полку П. Масловський [82, арк. 2]. Дії російської армії ускладнювались великими відстанями, які лежали між кордонами імперії та місцями бойових дій. Одним з засобів підтримання зв'язку була низка редутів, які засновувались на шляху до Криму. Значкові часто очолювали козацькі залоги цих укріплень і супроводжували конвої з провіантом [74, арк. 7; 238, арк. 3]. Відзначимо використання значкових товаришів як офіцерів для особливих доручень. У квітні 1736 р. козацький корпус під командуванням Я. Горленка зосереджувався в районі Царичанки. Але на 19 квітня в розпорядженні генерального хорунжого було лише 5 полків з 10. Назустріч тим, хто затримувався, було вислано зн. т. Гадяцького полку А. Балясного. Гадячанин мав на руках відкритий лист, в якому Я. Горленко вимагав від старшини "следоват…денно и нощно опасаяся за нескорое
Loading...

 
 

Цікаве