WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського - Реферат

Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського - Реферат

Реферат на тему: Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського ? Незрозуміло також, чому зі всієї старшини покарали саме цих трьох чоловіків, а всі інші залишились вільними і могли відносно спокійно жити далі. Відповідей на ці питання немає не тільки в історичній літературі, але й у відомих на сьогоднішній день історичних джерелах. Тому будь-як згадки про ці події, спроби їх реконструювати, а також роздуми на цю тему нам здаються доречними. Ще Н.Полонська-Василенко, розв`язуючи питання про покарання запорозької верхівки після знищення Нової Січі, висловила припущення, що вищим російським урядовцям стало відомо про наміри запорожців розірвати з Російською імперією і шукати допомоги в іншої держави [1, с.136]. Натяки на це дослідниця вбачає ще у 1755 р, коли запорожці "отправляли к хану крымскому депутатов с прошением, чтобы они приняты были под его протекцию и в их татарской земля жить" [1, с.136]. У 1766 П.Калнишевський під час поїздки до Петербургу, яка мала на меті вирішити земельні спори запорожців, був доведений до "повної безнадійності домогтися чогось від російського уряду" і мусив визнати, що залишається одне - перейти всім Військом під владу султана [2, с.123]. У 1768 р. вибухнуло відоме повстання на Запорозькій Січі проти кошового отамана П.Калнишевського на захист ув`язнених за участь у Коліївщині. На другий день бунту повстанці вирішили обрати нову старшину, забрати військовий скарб, гармати, коней податись кудись із Запорожжя: схилялись до думки перейти до Туреччини [З с.120]. З 1769 р. запорожці беруть участь у війні з Османською імперією. Саме в цей час відбуваються останні бунти, які, на думку О.Рябініна-Скляревського мали ті самі підвалини, але реальніші наслідки, пов`язані з ліквідацією Січі 1775 р. [З, с.65]. Під час Дунайських експедицій 1771-1774 рр. запорожці виступили проти введення системи повноважних писарів, яка порушувала традиції козацького права, отже проти нової системи бюрократичного урядування та впливу найвищого російського командування. Після закінченні російсько-турецької війни частина козаків, що брала участь у Дунайських експедиціях, на Січ не повернулась, а лишилась на Дунаї. Так, з експедиції 1774 р. під керівництвом І.Мандрова, яка нараховувала 1015 чол., з Акерману вийшло 788 чол., тобто, 227 запорожців залишились відразу в межах Османської імперії [3, с.82]. Отже, можемо констатувати існування у запорожців - як простих козаків, так і січової старшини - думки про можливість переходу до Туреччини. А.О.Скальковський зауважував, що "не раз чути було в Коші, що є охочі підбурити "сірому", щоб насильно обрати іншого кошового, а саме Пилипа Федорова, вже геть старого - із 1764 р. року він перебував у Самарському монастирі, щоб із ним втекти до Туреччини" [4, с.571]. Чи були ці чутки відомі російському керівництву, можемо тільки здогадуватися та співставляти поодинокі вислови, що трапляються в документальних й наративних джерелах. Рескрипт Г.О.Потьомкіну від Катерини IIпро ліквідацію Запорозької Січі датують 21 липня 1774 р. [5, с.164]. На думку російської дослідниці О.Єлисеєвої, Г.О.Потьомкін "притримував" його до більш зручного часу, а саме до закінчення селянської війни під проводом О.Пугачова [5, с.164]. 22 березня 1775 р. імператриця доручила П.Румянцеву підготувати військові заходи проти Запорозької Січі: "Запорожцы столько причинили обид и разорения жителям Новоросийской губернии, что превосходит все терпение. Смирить их, конечно, должно, и я непременно то сделать намерена" [6, с.632]. 23 квітня 1775 р. на так званій раді при височайшому дворі доля Запорозької Січі була остаточно вирішена [7, с.250]. З проектом скасування Січі за допомогою збройних сил виступив Г.О.Потьомкін. Тоді ж було розроблено детальний план військової експедиції, якою мусив керувати П.А.Текелій. У своєму листі Г.О.Потьомкіну, який датується після 7 травня 1775 р., Катерина IIписала: "Заготовь же и Манифест, который тогда и публиковать, когда время будет. И в нем-то вносить нужно все их буйствы, почему вреднос таковое общество уничтожается" [6, с.73]. Сам хід військової операції по знищенню Січі відомий на підставі донесення П.А.Текелія Катерині II, складеного 6 червня 1775 р. У даному випадку нам цікавий такий епізод із цього донесення: "Сомневаюсь я, что о настоящем предприятии не стали бы сии люди (запорожці - С.К) думать, а потому или приготовления ко вреду иметь, или к побегу способи избирать, и тем тревожиться, и чтоб кошевой Калнишевский и писарь Глоба уйтить не могли, к отвращению того положил скорейший марш..." [8, с.587]. Отже, П.А.Текелій мав завдання відразу заарештувати П. Калнишевського та І.Глобу. Прізвище П. Головатого не названо. Воно згадано в донесенні трохи нижче, після того, як детально описано події 4 червня 1775 р.: " ...а по прибитий в лагерь взят он (кошовий - С.К), писарь Глоба, и как сказывают их же единомышленник судья Головатий под караул" [8, с.588]. Отже, арешт П.Головатого - то була ініціатива П.А.Текелія, оскільки суддя виявився "единомышленником". Однак, в яких саме думках сходилась вся ця старшина - в донесенні не сказано. Ми не знайдемо про це натяків і в інших документах, хоча сам термін "единомышленник" або "сомышленник" по відношенню до запорозької старшини неодноразово зустрічається в листуванні тодішніх керівників Новоросійського краю. Так, в своєму ордері П.А.Текелію від 18 червня 1775 р. Г.О.Потьомкін писав "Правление хозяйственное сей новой части (Запорозької Січі - С.К.) денежные суммы, так же иждивение кошевого иего сомышленников препоручить г. генералу майору и кавалеру Муромцову, и чтоб по учинений всему этому оценкиприслать ко мне ведомость" [9, с.168]. Отже, тодішнім керівникам Новоросійського краю було відомо про якісь злочинні наміри кошової старшини, які заслуговували на тяжке покарання, і їх доля була вирішена до ліквідації Запорозької Січі. Говорити про події "атакування Січі" неможливо без згадки про "Устное повествование бывшего запорожца жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтиевича Коржа" - уникального наративу, який містить у собі важливу за змістом і характером передачі інформацію [10].
Loading...

 
 

Цікаве