WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

- А вулиця 7-а Переможна?… П.Д.: - Я не можу сказати. "Маруся" працювала і писала на машині на Лівобережжі. На Правобережжі ми мали… Були, якийсь час навіть вона була на Правобережжі, десь коло проспекту Маркса, але пізніше там була квартира така не дуже надійна, то ми відіслали її на Лівий берег… і я одного разу чуть не втонув, бо було в березні - по Дніпру вже йшла, по льоду йшла вже вода, отак (показує), отакої глибини, і якраз треба було переходити мені на Лівий берег, і я дістав таку тичку, ломаку таку довшу - і йшов. І я прийшов. А після мене йшов один есбіст, розумієте, і провалився. І був би втонув зовсім, якщо б… (запис уривається)… Д.К.: - Пане Петре, а хто був у Крайовому проводі? П.Д.: - У Крайовому проводі так: Кук - Крайовий провідник, я уже засим його заступник, референт політичний і пропаганди - Логуш Омелян-"Іванів", "Граб" - СБ, "Лемко" - юнацтво. Оце була п'ятірка керівна, а до того ми мали людей уже, які не рахувалися членами Крайового проводу, але як в апараті тому працювали. Д.К.: - Обласної управи вже не існувало на той час? П.Д.: - Була міська… І була обласна, там же Криничанський район та цілий ряд іще… Д.К.: - Олійниченко професор її очолював… П.Д.: - Ну так то був ректор транспортного інституту… Д.К.: - Але він очолював обласну управу, яку німці розігнали… П.Д.: - Нє-нє-нє… Він був симпатик наш, але він членом не був…він був в управі… Це був ректор транспортного інституту. Високий такий, повна людина. П.Х.: - А Корнієнко, він начальником поліції був?… П.Д.: - Їм окремо займалось СБ. Люди, які були зв'язані з поліцією, або десь якісь органи очолювали, не мали права ніякого бути в Організації, жодного… Такими СБ займалася. Вона мала свої служби, вона мала своїх людей і так дальше, тому що… Там, з Корнієнком, не міг буть зв'язок якийсь ідейний, а чисто, так би сказати, технічний. Тільки так. Людей таких ніколи в Організацію не включали. І він не був членом Організації, я вам відразу кажу, а хоча він міг співпрацювати, але то… Д.К.: - Сокіл прізвище Вам нічого не говорить? Був він у будинку "Просвіти", старий учитель… П.Д.: - Годі мені сказати. Рябишенко там був, Розгін Іван був. Але Розгін Іван був такого мельниківського напрямку… Рябишенко працював також десь або в транспортнім інституті викладачем, чи, може, навіть доцентом… Рябишенко вийшов за кордон, потім був дуже активним за кордоном, так я чув про нього… Рябишенко, Олексіів… так… Педагог. Я у нього на квартирі теж деякий час був. П.Х.: Вони симпатиками були, так? Не були членами ОУН? П.Д.: - Ні, вони всі були членами, усі були членами ОУН, так. Тоді була ще завідуюча дитячим садком, що був по проспекті Карла Маркса. Прізвища я не пам'ятаю, називали "тьотя Мотя", була така висока жінка. П.Х.: - А де друкувалися листівки, типографія була у вас якась? П.Д.: - В Тритузнім, між Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом село Тритузне - це було повністю наше село. Ми там мали дуже гарних людей, там були і криївки вже, розумієте, у той час. Те, що і на Заході не було ще криївок, а ми вже там мали криївки. Тритузне - було село, де ми могли йти вдень і вночі, коли хочеш, і… Д.К.: - А по районах Ви їздили? П.Д.: - По районах не було, я - по областях їздив. Д.К.: - Були прямі зв'язки з областями, наприклад, з Одесою, з Кіровоградом? П.Д.: - Обов'язково, ну як же? Мусіло так бути. І найбільше, власне, я їздив, я постійно в роз'їздах був, я менше… ну, жив і в Дніпропетровську, але мусів по областях різних їздити, по яких уже вам назвав… Д.К.: - А передавали літературу з Заходу весь час?… "Ідея і чин"… П.Д.: - Весь час, весь час. Кур'єри постійно їздили… Я потім був редактором, коли вже був на Заході… Д.К.: - З Ярославом Самотовкою, мельниківцем, Ви зустрічалися? П.Д.: - Можливо так, не пригадую. П.Х.: - А взагалі контакти були з мельниківцями хоч якісь? П.Д.: - Вони там не мали якихось таких, розумієте?… Там окремо були, розумієте… Взагалі на той час на Півдні дуже мало їх… М.С.: - Прихильників я зустрічав, а так… П.Х.: - А з більшовицьким підпіллям були контакти? П.Д.: - Були (впевнено - Д.К.). Но то СБ була з ними… У них був підпільний обком… пішов один есбіст, який добре знав російську мову, і з ними почав говорити. І каже… і почав їм рисувати, так сказати, такий комунізм… такий націонал-комунізм… Так вони плакали - кажуть: "Оце було б хорошо!". Їх мали усіх, отак о всіх мали! І літературу… Ще вони фальшиві гроші привезли, підкинули їм фальшиві гроші… там зроблено, то таке було - халтура (цей епізод незрозумілий - Д.К.)… А я мав з одним таким лідером - старим більшовиком. Він потім, навіть, коли слідство вели (НКВД - Д.К.), то він сказав про це - за ту дискусію, називався він Тимошенко - такий старий, років сімдесят, під сімдесят йому було… Я йому то казав, і так дальше… і по тому… він мені тим допоміг, бо коли моє слідство йшло, то кажуть: - "Ви встрєчалісь с прєдставітєлямі…" (А він нелегально жив!) Я кажу: "Та я не пам'ятаю". "Ну, вот Тимошенко ви нє помнітє?" Я кажу: "Я не знаю, може…" "Ну, вот етот Тимошенко сказав, что дєйствітєльно - ви виступалі протів нємцев"… То мені чекісти вже говорили… Але я… воно мені було потрібно… Д.К.: - А яке Ваше псевдо було вже в Кіровограді? П.Д.: - "Арсен". Весь час. П.Х.: - Хто в Дніпропетровську займався переправленням молоді до УПА? П.Д.: - Мені зараз важко тих людей назвати, але були такі. П.Х.: - А такі псевдо - "Доктор", "Тарасов"… П.Д.: - Були такі, пам'ятаю. "Доктор" був. П.Х.: - "Чорний"?… П.Д.: - Були, були… "Циганка" була зв'язкова з місцевих… Потім з того… Крюченко була, жінка… бо я був "КрУченко", а вона "КрЮченко". П.Х.: - У Вас документи булина "Крученко", так? П.Д.: - У мене документи були на "Крученко"… У… різні документи були, були документи (на ім'я) "Башта", коли я їхав - невизначеної національності, вроді молдован, розумієте? А були в мене на "Крученко"… Д.К.: - А псевдо "Степан", то просто загальновживане, мабуть? П.Д.: - Так, ну та то… Д.К.: - Ви знали всю структуру СБ, так? Скільки чоловік вони мали? П.Д.: - То була референтура своя, вони мали свої інструкції… Вони звітували по ідейній роботі, по політитичній, яку проводили. Але вони мали свої завдання окремі. Д.К.: - Проти німців конкретні які-небудь факти… П.Д.: - Проти німців… в основному йшла роз'яснювальна робота: хто вони, що вони і так дальше, яка позиція по ним має бути українців, це була найголовніша наша… Тому що нам… Ну, наприклад, ми там могли вбити Розенберга, коли він їхав відкритою лімузиною, розумієте… і то було дуже легко зробити, то можна було плік гранат кинути йому в машину і розірвало би його. А нащо це було робити? Були б перестріляли українську інтелігенцію. Нам принесли… ми знали до години, як він буде їхати, якими вулицями. Там була його контора навіть, якась, - Розенберга, розумієте? Ну, як то не буде Розенберг, то буде там якийсь Швайнберг чи інший. Ну й що з того? А перестріляють… Ми дуже, дуже дивилися так: коли робити якийсь акт, то дивитися, що може потягнути за собою, які жертви? Ну, що таке Розенберг?… Ну так в той час… Ми знали в кінці сорок першого
Loading...

 
 

Цікаве