WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

перебував пропагандист і поет Микола Самійленко ("Лисий"). Після збору в парку ім.Пушкіна, вони дісталися залізничного вокзалу, сіли на німецькі платформи і виїхали в напрямку Знам'янка - Олександрія. В одному із зазначених населених пунктів їх зустрінув місцевий провідник і допровадив до лісу в околицях, а надалі - до місць постійної дислокації у Голованівському лісі, що пролягав по колишньому Хмелівському та Маловисківському районах Кіровоградщини. Там цю групу очолив уже Петро Дужий, який щойно прибув із Новоукраїнки. Група складалася з семи боївок, з яких одна не була стабільною. У цій переходовій боївці скупчувалися, переважно, новачки. Двома боївками з цієї ж групи керував колишній червоноармійський офіцер - майор "Божко", ад'ютантом при якому був повстанець "Дубок" - вісімнадцятирічний юнак із Західної України. Головним завданням боївок на той час було паралізувати діяльність місцевої німецької адміністрації. Для цього потрібно було привернути на свій бік або нейтралізувати місцевих поліцаїв. Також дуже важливо було зробити запаси харчів та зброї, чим боївки займалися досить успішно, але при цьому не вбивали німців, аби уникнути терору з їх боку. А ось випадки вбивства поліцаїв траплялися, як, наприклад, у с.Очеретяному (двох місцевих поліцаїв було зліквідовано, що мало наслідком застрашення інших, і призвело до переходу до повстанців їх великої групи в сусідньому селі Кіровці). Восени 1943 р. боївки принаймні 7 разів зупиняли вночі німецькі ешелони, що проходили через терен. Також восени вдало проведено акцію по захопленню великої кількості зброї і амуніції з німецького обозу. Все це складувалося у визначених місцях для майбутньої боротьби з більшовиками. Боївки поповнювалися додатково за рахунок дезертирів-поліцаїв з місцевих сіл та військовополонених, серед яких були, крім українців, ще й росіяни і, навіть, євреї (наприклад, Федір Швець). Поміж поліцаїв траплялися і радянські агенти (імовірно, одним із них був такий собі Таровіков). Із Дніпродзержинська ще у вересні вийшла група, очолювана, вірогідно, агентом НКВС, у складі якої перебували провідник Верхньодніпровського району Леонід Воловик ("Андрій"), Микола Страшко та друга група підпільників з Лівого берегу Дніпродзержинська, на чолі з невідомим військовим, капітаном. У дорозі вони зустрілися ще з двома командами. Одною із них, імовірно, була група підпільників із Карнаухівки і Тритузного (околиці Дніпродзержинська), очолені Володимиром Крамаренком (псевдо у Дніпродзержинську - "Анатолій Буряк") і Володимиром Ропацьким ("Микола Діброва"). Під кінець походу їх налічувалося більш, як сорок людей. Група зуміла перейти на територію Кіровоградщини, але під час зустрічі з озброєними і організованими червоними партизанами хлопцям здалося, що серед них перебуває радянський агент (як свідчать інші матеріяли, вони навряд чи помилялися. До речі, цей чоловік був одним із керівників підпілля). Непідготовлена та неозброєна молодь, щоби не наразитися на розправу, розійшлася. Дехто добирався далі до УПА самотужки, а більшість повернули назад. Група підпільників із Широківського району, що на Криворіжжі, формувалася після випадкової зустрічі її майбутнього керівника, члена ОУН Григорія Ільченка ("Новела") зі своїм колишнім учителем нім.мови у широківській школі в 1941р., членом ОУН із Західної України В.І. Гордієнком (у своїх спогадах Г.С.Ільченко неправильно називає його "Бондаренком", імовірно плутаючи з П.І.Бондаренком - зав.пед.частиною тої самої школи), яка відбулася в середині жовтня поблизу с. Софіївка. Він сказав, що його місія в цих краях полягає в організації відправлення повного складу підпільників ОУН до УПА, видав Ільченкові стос підроблених нім. документів для евакуянтів- службовців нім.установ і вони пішли утрьох з товаришем - В.Черебилом ("Яруга") до давнього симпатика ОУН - голови Широківської сільради Микитенка. Там вони отримали адреси і пароль до командира "Батька" (Омелян Грабець) у містах Умань і Вінниця. Ільченко і Черебило виїхали до села Пологи Широківського р-ну. На протязі тижня Г.Ільченко організував і відправив до Умані п'ять груп підпільників із довколішніх сіл, по шість чоловік у кожній. Групи відправлялися на кінних візках. Ув організуванні відправки Ільченкові допомагали підпільники В.Шишко та Г.Малишко, яких було забезпечено документами і паролями. 30 жовтня і сам широківський районовий Г.Ільченко, у складі останньої групи, виїхав до УПА. З ним були підпільники В.Санчевський ("Довбуш", "Запорожець"), В.Черебило ("Яруга"), В.Шишко, М.Ващенко ("Нива"). За день до того їх боївка (без М.Ващенка), озброєна гранатами, парабеллумом і наганом напала на трьох власівців, які перебували на той час у Пологах. У тих відібрали три карабіни, а також трьох коней і віз-фірманку. Ця повстанська група дісталася до Уманщини, де об'єдналася з прибулими підпільниками з Софіївського р-ну, очолювану Борисом Вороною ("Юрко"), вже згадуваними ОУНівцями з с.Тритузне з провідником В.Ропацьким, а також із родиною Дудків та "Юрою". Не змігши встановити в Умані зв'язок із загоном "Сталевого", дніпропетровці виїхали до Вінниці. У грудні 1943 р. вони не без пригод (були роздягнуті в Гайсинському р-ні озброєними бандитами) дісталися кінцевого пункту і зголосилися до конспіративної квартири по вул.Пушкіна, 20 до надрайонового провідника СБ ОУН Михайла Климчука ("Хмара"). Цими ж днями 4 людей із складу дніпропетровців (у т.ч. Ільченка та Ворони) та 4 вінниччанина (за іншими даними - у складі цієї групи було 10 чол. з Широківського р-ну, 5 - з Солонянського та 5 - місцевих) напали на німецьку майстерню, де взяли багато зброї і амуніції та "вже відкрито Хмельницьким шляхом" пішли до "Батька", переховуючи зброю на возі, в соломі. Трохи згодом повстанці звільнили бл. 30 в'язнів з Літинської тюрми, на яких назавтра чекав розстріл, як про те свідчив захоплений німецький наказ. Усі вони долучилися до відділу "Батька". Ільченко не раз виконував завдання самого командира: так, йому довелося знову повертатися до Умані, розшукати "Сталевого", щоб передати наказ від "Батька". Цього разу зустріч зі "Сталевим" відбулася. Дніпропетровці у складі загонів "Батька" брали участь у боях з німецькими відділами, які прагнули долучитися до своїх під час боїв під Києвом. Сам "Новела" був призначений референтом до сотні "Боруна" в курені "Бистрого", з якою рейдував Рівненщиною. З родини Дудків в УПА лишилася донька Лідія ("Веселка", "Наталка"), прийнята до складу загону під проводом О.Грабця у с.Лисогорка, Літинського р-ну, і яка була з "Батьком"-"Богуном" до самої його загибелі 10червня 1944 року у с.Микулинці. Вірогідно, вона, навіть, була вагітною від нього, про що свідчать матеріяли її кримінальної справи. Л.Дудка-"Наталка" у квітні 1944 року була призначена "Батьком" окружним референтом по роботі з жіноцтвом у складі нового проводу, що його останній намагався сформувати, коли мав постій в одному з галицьких сіл на кордоні з Волинню. Микола Ващенко-"Нива", який у жовтні 1943 р. у в'язниці м.Кривий Ріг не витримав гестапівських допитів і видав товаришів, але був прощений, хоробро бився і був полонений у бою з НКВС у 1945 р.
Loading...

 
 

Цікаве