WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

Дніпропетровці в Українській Повстанській Армії - Реферат

Арешти підпільників тривають. Розстріли і катування свідомих українців окупантами, як також активна протинімецька позиція ОУН, призводять до відчутного зросту симпатій до неї з боку місцевого населення. Свої плоди дає агітаційна, виховна, просвітянська робота націоналістів, їх наполегливі заклики до відродження національної гідності, пропагування героїки боротьби серед молоді. Кількість симпатиків до осені 1943 року, тобто до часу звільнення більшої частини території області від німців відраховується тисячами, українським націоналістам уже набагато легше доводити людям правильність їх ідеології та величність кінцевої мети. У відповіді офіційного представника Прес-центру УСБУ у Дніпропетровській області В.Ченцова загальна чисельність учасників націоналістичного підпілля в області оцінюється у понад 800 чоловік, підпільні звіти ОУН подають на літо 1943 року - 5 тисяч, разом із "організованими симпатиками". Укладений нами іменний покажчик нині налічує понад 700 установлених імен підпільників-націоналістів та симпатиків. Попередній аналіз віднайдених джерел примушує погодитись із цифрою, наведеною у звітах. Саме на цьому тлі Провід ОУН(СД) - "бандерівців" на ІІІ Конференції в лютому 1943 року "зважив стан внутрішніх сил ворога, розглянув зовнішні політичні обставини для військової дії. Після цього на терені Полісся і Волині виступили перші збройні відділи Української Повстанської Армії". До сорок третього були окремі збройні відділи, які ще було зарано називати армією. Від цього часу підпільні видання ОУН посилено популяризують ідею розбудови власних збройних сил, а відомості про утворення УПА (часто-густо у значно перебільшеному вигляді) швидко сягають Дніпропетровської області. Влітку ж 1943 року, як свідчить одна з "Доповідних записок" начальника управління НКВС у Дніпропетровській обл. секретареві обкому КП(б)У, "особливо гостро було поставлене питання про негайний відхід членів ОУН до УПА перед приходом частин Червоної Армії" (переклад з російської цитованих документів НКВС - автора). В іншій записці нач.управління НКВС зазначалося: "З 1943 р., за вказівкою Головного Проводу районні оунівські організації нашої області проводили велику роботу по вербуванню та відправленню до УПА призовних контингентів. Кожний район періодично направляв по явкових паролях до баз формування загонів УПА збройні групи для поповнення". Справді, у період літо-осінь 1943 року переправлення до лав УПА підпільників із Дніпропетровщини набуло розмаху. Викликано це було не лише наступом радянських військ, але й посиленням вивезення молоді на роботи до Німеччини. Проте, дехто з дніпропетровських ОУНівців потрапив до УПА раніше. Так, наприклад, пропагандист Дніпропетровського обласного проводу Василь Худенко ("Остап"), уже весною 1943 року був відправлений на Рівненщину, де долучився до УПА, і виконував обов'язки шефа зв'язку штаба ВО (групи) "Заграва" на Північно-Західних Українських Землях, політвиховника куренів "Непитайло" та "Горлиця", а згодом політреферента Південної групи УПА. Його батько - Михайло Худенко також допомагав повстанцям, перебуваючи священиком УАПЦ у одній з волинських парафій. В.М.Худенко був взятий у полон військами НКВД у 1944 р. і помер 7 серпня 1948 р. у "Сєввостлагу", у Магаданській обл. Основними напрямками слідування щойно сформованих груп повстанців були райони так званого Чорного лісу, що починався в Кіровоградщині та "Холодного Яру" на Південній Київщині (район Умані, нині - Черкаська обл.), що сам по собі був легендою українського повстанського руху. Формуванням повстанських відділів, організацією командування та кординації дій, а також розміщенням та прохарчуванням новоприбулих займався провідник Кіровоградщини Осип Безпалько ("Остап") та провідники, які щойно виїхали Дніпропетровська Петро Дужий ("Арсен"), Ярослав Петречко-"Граб", в Холодному Ярі - Михайло Медвідь ("Карпович"). Так, наприклад, Дужий з жовтня 1943 р. організовував боївки на обширній території переважно Кіровоградської області: Голованівські, Капітанівські, Олександрівські ліси, селища та містечка Аджамка, Фундуклеївка, Олександрівка, Новоукраїнка. Василь Кук пересувається тереном (Полісся, волинську Крем'янеччину, де вже була база колишнього обл. провідника Дніпропетровщини Петра Олійника-"Енея", у Дніпропетровську - "Романа", "Морозенка"), всюди полагоджуючи повстанські справи, і на більш тривалий час осідає в Умані. Через розуміння того, що закріпитися в Холодноярщині, через швидкий наступ Червоної Армії, за короткий час не було можливості, завдання перед організаторами поставало таке: об'єднати всі повстанські групи та бажаючих з числа втікачів і, ймовірно, частини поліцейських, призначити спільне керівництво - і відступати в напрямку Вінниці, або, зглядно з ситуацією, навіть, Волині. Там перейти фронт, підготуватися до бойових дій - і вже після серйозної підготовки вертатися назад і закріплюватися на місцях. "Леміш", уже, імовірно, як командир УПА-"Південь" полковник "Коваль", наказує відсилати людей на Крем'янеччину. Там їх вишколювали підпільники, обізнані з військовою справою, озброювали (більшість груп вирушали в дорогу без зброї): в такий спосіб творилася більш-менш боєздатна військова сила. Так само формувалися рейдові відділи у тій частині Київщини, що була на південь від автостради Сарни-Київ, в районі Славутицьких лісів. Ці відділи діяли практично єдиним комплексом, складаючи окрему військову округу, якою командував Омелян Грабець-"Батько"-"Богун". Серед тих, хто займався організацією переправлення людей до УПА в м.Дніпропетровськ у 1943 році у документах НКВС називаються "Доктор", "Чорний". Наприкінці жовтня з обласного центру вирушають утримувач однієї з головних конспіративних квартир Крайового Проводу колишній вояк армії УНР Григорій Дудка (неправильно називаний учасником групи підпільників з Широківського району Г.С.Ільченком обласним провідником "Лемком") з дружиною, яку підпільники називали "мамою революціонерів" й донькою Лідією, разом із обласним провідником - галичанином "Юрою", під виглядом зятя. Окремою підводою, але разом із ними, їхали гласний агент СД, учасник підпілля Філоненко Олександр із Нижньо-Дніпровська та машиністка Крайового Проводу галичанка "Маруся", яка переховувалася у нього в хаті. Вони перевозили для УПА велику кількість літератури, пів ящика набоїв, міни. Велику частку цього вантажу довелося закопати на окраїні поля біля с.Аджамка на Кіровоградщині, через напад німецької сторожі, яка знайшла під час обшуку бланки генерал-комісаріату у "Марусі" та револьвер і гроші (30 тис.карбованців) у Філоненка. "Юра" після того прийняв рішення залишити його в с.Ново-Українка допомогати місцевому районовому провіднику під виглядом евакуйованого німцями. Доля "Марусі"невідома. За наказом районового організатора "сітки" (мережі) ОУН на Лівобережжі Дніпропетровська (за німців цей район числився як окреме місто - Нижньо-Дніпровськ) Степана Макуха-"Романа" (нещодавно визволеного СБ із концтабора) приблизно в той самий час вирушає в напрямку Кіровоградщини група підпільників під командою лікаря "Арсена". Загін складався з 22-32 чол. У цій групі
Loading...

 
 

Цікаве