WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

[1, С.596-597], тоді це 13, 14 і 15 липня. Саме у цідні й були розіслані універсали, котрі оголошували збір війська до Маслового Ставу та Білої Церкви [1, С.585]. За повідомленнями джерел [6, С.668], Б. Хмельницький 9 липня перебував у Любарі (відстань до Берестечка 210 км), а до цього у Грицеві (відстань до Берестечка 170 км), на шляху, що йде від Берестечка на Паволоч, де, очевидно, прагнув з`ясувати долю свого війська та зустрічав його підрозділи, які виходили з оточення, і призначав їм район зосередження біля Білої Церкви. Щоб прибути до Паволочі 13 липня, він вирушив з Любара не пізніше 10 липня (день припинення бойових дій під Берестечком), подолавши відстань 140 км. У Грицеві він перебував до 7 липня, прибувши туди не пізніше 4 липня, оскільки зранку цього дня, як буде показано далі, почався за його наказом відступ української армії з-під Берестечка. Отже, з-під Старокостянтинова до Грицева Б. Хмельницький вирушив 3 липня (від-стань 40 км) і перебував тут 4, 5, 6 і 7 липня. Позаяк його супроводжував двотисячний татарський загін, то цілком закономірно, що у його оточенні були і чотири татарські мурзи - командири полків (по 500 чоловік у кожному), про яких повідомляється у джерелах [1, С.585, 596]. Б. Хмельницький попросив міщан Паволочі допомогти йому коштами. З виділених ними грошей (3 тис. золотих) він негайно виплатив найнятому татарському загонові - чотирьом мурзам [1, С.596] (мурзам по 200 талерів і рядовим - по 20) [1, С.607]. Останнє відбилося у джерелах як викуп Б. Хмельницького з неволі [1, С.585]. Розрахунки свідчать, що кримськотатарське військо було зупинено, згуртовано і не пізніше 11 липня зосереджено на Чорному шляху біля Чорного лісу, а у Паволоч до Б. Хмельницького не пізніше 14 липня прибули вже посланці від хана з повідомленням про готовність союзників вирушити йому на допомогу [1, С.597]. Якщо й існує помилка у наших розрахунках стосовно руху Б. Хмельницького, кримського хана і прибуття татарських гінців до Паволочі, то вона не перевищує однієї доби. Наведене доводить, що Б. Хмельницький прибув до Старокостянтинова за своїм бажанням. Тільки тут, біля Росоловецької переправи через ріку Случ, існував у ті часи головний перевалочний пункт руху військ по водорозділу річок, тобто по Чорному шляху. Невипадково більшість подій Визвольної війни пов`язана з цим пунктом. Отже, саме щоб зупинити підрозділи татарського війська (які ще не пройшли цієї переправи) і прибув Б. Хмельницький з ханом до Старокостянтинова. Як бачимо, у другій половині дня 1 липня Б. Хмельницький міг повернутися до Берестечка, але він цього не зробив. Натомість він вирішив (на нашу думку, значно раніше) вивести свою армію з-під Берестечка і, переформувавши, зупинити нею (та кримськотатарським військом) поляків на рубежі Білої Церкви. Для передачі цього рішення війську, яке оборонялося під Берестечком, він відправив туди полковника І. Лук`янова [12, С.135], а сам вирушив до Грицева, потім до Любара, а звідси до Паволочі. Розрахунки показують, що з-під Старокостянтинова І. Лук`янов вирушив до Берестечка у другій половині дня 1 липня, а Іслам-Ґірей III, очевидно, виділив для його супроводження загін татарської кінноти [12, С.135]. При цьому С. Савич повідомляє, що І. Лук`янов прибув до обозу під Берестечко у понеділок, тобто 3 липня 1651 р. Врахуємо його ж інформацію, що оскільки у ці дні йшов дощ, то І. Лук`янов міг рухатись тільки у світлу частину доби. Отже, щоб подолати відстань 180 км, він витратив майже дві доби. Це свідчить про достовірність дати, яку називає С. Савич. Проте С. Савич помиляється, стверджуючи, що І. Лук`янова Б. Хмельницький відправив увечері у неділю, тобто 2 липня, адже за один день подолати відстань 180 км у супроводі численного кінного загону неможливо. І. Лук`янов передав розпорядження Б. Хмельницького й у супроводі того ж татарського загону залишив район Пляшівки. Сумнівно, що з цією місією Б. Хмельницький відправив до Берестечка І. Виговського, як це повідомляється у деяких працях [18, С.443]. Адже останній був другою особою після гетьмана - генеральним писарем - і його поїздка до Берестечка не залишилася б поза увагою С. Савича. З іншого боку, відправити І. Виговського, який за сучасними мірками виконував функції начальника генерального штабу, у такий час, коли вимагалась термінова, всеосяжна ор-ганізаційна робота по формуванню військ - взагалі безглуздя. Такого вчинку не міг зробити Б. Хмельницький. Водночас не можна не погодитись, що І. Виговський "виїхав на Україну", а точніше, до Корсуня, але не через Берестечко, а через Білу Церкву, де, як інформує наказ Б. Хмельницького від 17 липня 1651 р., почалося зосередження української армії. На нашу думку, в універсалі Б. Хмельницького, привезеному І. Лук`яновим до Берестечка, а також усних розпорядженнях йшлося про призначення наказним гетьманом І Богуна, котрому доручалося: а) з незначною частиною козацьких сил та формуваннями селян-повстанців організувати оборону табору, затримуючи якомога довше польське військо під Берестечком; б) організувати вихід основних козацьких сил й артилерії з оточення. Не виключено, що татарський загін мав завдання прикрити вихід козацького війська з табору. Під час перебування Б. Хмельницького у Паволочі сюди не пізніше 15 липня прибули із залишками своїх полків Ф. Джаджалій, М. Гладкий та М. Пушкаренко [1, С.596-597.]. Між Берестечком і Паволоччю близько 400 км. Для того, щоб потрапити сюди у вказаний строк, вони повинні були вийти з Берестечка не пізніше 4 липня. Невипадково С. Савич повідомляє, що згідно з уже згадуваним універсалом, привезеним у Берестечко І Лук`яновим, на ранок вівторка, тобто 4 липня, оголошувалась бойова готовність війська. Очевидно, зранку цього дня був здійснений вихід з оточення значних козаць-ких сил. Торкаючись думки, висловленої М. Грушевським, шо І. Богун не був наказним гетьманом, а лише керував виходом війська з оточення [4, С.115], запитаємо: а хіба була в ці дні важливіша справа під Берестечком, ніж вивід козацького війська з оточення і його реформування? Тим більше, що таке рішення, як переконує викладене, Б. Хмельницький прийняв уже наступного дня (1 липня) після втечі (30 червня) татарського війська з поля бою з-під Берестечка. Отже, І. Богун був найважливішою фігурою у цей період під Берестечком. Водночас, враховуючи тактику Б. Хмельницького у використанні селян-повстанців як засобу послаблення ворога, зазначимо, що під Берестечком селянські формування відіграли важливу роль, затримавши тут польське військо і створивши умови для організації відсічі на рубежі Білої Церкви. На нашу думку, основні сили козацького війська були виведені за розпорядженням Б. Хмельницького з українського табору з-під Берестечка протягом 4-5 липня 1651 р. Повідомлення з українського табору про зміну гетьманів є, очевидно, не що інше як дезінформація, яка переслідувала мету переконати поляків, що оборону здійснювало приречене козацьке військо. Полковники, які називались гетьманами, давно вже формували свої полки
Loading...

 
 

Цікаве