WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

його розпочинати, і тоді Я.Вишневецький за дозволом короля розпочав атаку. Йому вдалося частково розірвати ще не завершені козацькі та селянські укріплення, але козацька піхота при підтримці татарської кінноти перейшла у контратаку, відкинула Я. Вишневецького і почала громити його бойові порядки, тобто лівий фланг польського війська. Для закріплення успіху хан, спостерігаючи це з пагорба, кинув на допомогу додаткові сили татарської кінноти, але вони не змогли через захаращеність поля бою військами, обстріл з боку поляків та заболочену місцевість вийти на правий фланг українського війська і повернулися назад. Отже, була втрачена можливість почати розгром польської армії. Король зрозумів, що ситуація вкрай небезпечна, - відокремив від лівого флангу головних сил німецьку піхоту, направив її на допомогу Я. Вишневецькому і скерував вогонь своєї артилерії на його підтримку. Щоб перешкодити підтримці Я. Вишневецького піхотою, татарське військо двічі атакувало лівий фланг короля. Але козацьку контратаку за допомогою німецької піхоти вдалося відбити. Пересвідчившись, що атаки на козацьке військо - справа неперспективна, король розпочав головними силами наступ на пагорб, зайнятий татарами, обстрілюючи їх з восьми гармат, заряджених мушкетними кулями. Він наказав С. Лянцкоронському (праве крило, авангард) підтримати його наступ, але останній, побоюючись козацької засідки у сусідньому лісі, не зрушив з місця. Хан двічі кидав у атаку татарську кінноту (якої, очевидно, у нього було мало. - І.С.) й обстрілював короля з двох гармат, але наступу польського війська зупинити не зміг. Чотири татарські ядра пролетіли біля Яна Казимира, одне з них пошкодило йому коліно. Польська артилерія спрямувала вогонь на командний пункт Іслам-Ґірея III, на якому майорів білий прапор. Від артилерійського пострілу у безпосередньому оточенні хана впав його родич - султан Амурат. Є припущення, що він впав головою у бік, протилежний розташуванню ворога, і це було сприйнято як знак Аллаха про негайний відступ. Та як би там не було, але хана, його оточення та все військо раптом охопив такий жах, що вони кинули все і почали рятуватися втечею. Декілька татарських полків прикривали цю втечу, але й вони почали відступати. Ханський прапор, булава і всі його особисті речі стали трофеями польської шляхти. Очевидно, смерть Амурата була для Іслам-Ґірея III тією останньою краплиною, яка переповнила чашу страху перед Богом за скоєне. Після втечі кримськотатарського війська з-під Берестечка для Б. Хмельницького битва була вже програна. Втративши кінноту, українська армія опинилась у становищі, в якому вже перебували козацькі повстанські армії протягом 1591-1638 рр. їх бойові дії з польським військом, яке мало тактичну перевагу над повстанцями в ударній силі своєї кінноти, відбувалися за відомим сценарієм: облога козацького табору, видача керівників повстання, розправа над повстанцями. За цим сценарієм 1 липня розпочалася облога українського війська польською армією під Берестечком і завершилася 10 липня 1651 р. Б. Хмельницький, доручивши командування військом Ф. Джаджалію, разом з І. Виговським та невеликим загоном охорони негайно виїхав за ханом, аби умовити його повернутися на поле битви. Коли хана наздогнали, то він не тільки не повернувся, а й ніби захопив у полон Б. Хмельницького і повіз у напрямку Криму. Фантастичними і тенденційними вигадками, створеними в оточенні Б. Хмельницького, назвав М. Грушевський інформацію про полонення кримським ханом українського гетьмана. На думку історика, насправді Б. Хмельницький перебував у хана недовго і стільки, скільки сам хотів [17, С.306]. Ми не тільки погоджуємося з думкою М. Грушевського, а й вважаємо, що можлива навіть імітація полону. Виникає відразу ж закономірне запитання: для чого це зробив Б. Хмельницький? Відповідь може бути лише однозначною - аби провести перегрупування військ з-під Берестечка до Білої Церкви і певним чином уникнути осудження простого народу. Адже йому не поясниш, що без татарської кінноти бойові дії під Берестечком приречені і що треба негайно готувати сили, аби зупинити ворога на рубежі Білої Церкви. Розглянемо хід подій у перші години та у наступні дні після втечі 30 червня 1651 р. татарського війська з поля бою під Берестечком. Як відомо, 30 червня 1651 р. бій під Берестечком розпочався близько 15-ї год. Після двох-трьох годин бою татарське військо кинулося тікати, орієнтовно це сталося близько 18-ї год. Рухаючись з максимальною швидкістю вершника (до 12 км за год.) і міняючи коней, хан до середини ночі за сім-вісім годин подолав майже 100 км, опинився біля Ямполя і зробив тут коротку зупинку. Вже згадуваний С. Савич повідомив, що саме там наздогнав і розшукав хана Б. Хмельницький [12, С.132-136]. Наздогнати хана раніше, на марші, як припускають деякі дослідники [4, С.110], було нереально. Він рухався із швидкістю, недосяжною для Б. Хмельницького, і не мав клейнодів, що ускладнювало його розшук. Очевидно, хан погодився спробувати зупинити відступаюче форсованим маршем по шляхах і степах кримськотатарське військо, але це можна було зробити лише на головній переправі Чорного шляху серез ріку Случ - Росоловецькій, що біля Старокостянтинова. На світанку (сонце зійшло о 5 год. 50 хв.) Б. Хмель-ницький та Іслам-Ґірей III рушили форсованим маршем і у першій половині дня 1 липня прибули до Старокостянтинова, подолавши відстань близько 80 км. Зупинку і збір частини війська, як свідчить С. Савич, було здійснено, але, за його ж повідомленням, враховуючи виснаження коней від голоду й екстремального маршу, а також фізичне і моральне виснаження особового складу, хан і Б. Хмельницький були вимушені відмовитись від задуму повернення війська у район битви, оскільки воно було небоєздатне. Під час цих заходів Б. Хмельницький завербував до себе на службу 2 тис. татарських воїнів [1, С.607]. Таким чином був сформований загін особистої охорони гетьмана та його штабу. Закономірно, що в умовах, які склалися, Б. Хмельницький не міг будь-кому довірити своє життя і долю справи, яку він розпочав. Ситуацією могли скористатися не тільки вороги, а й його опозиція, звинувативши в зрадництві і заарештувавши. Очевидно, тут, під Старокостянтиновом, хана наздогнав лист М. Потоцького, в якому він вимагав видати Б. Хмельницького, а також погрожував розграбувати Крим за вторгнення кримськотатарського війська у володіння Польського королівства [1, С.569-570]. Подальші події свідчать, що Іслам-Ґірей III та Б. Хмельницький домовились, що перший зупинить татарське військо на Синіх Водах на чолі з візиром Сефер-Ґазі-аґою [1, С.587] і повідомить про це другого, який буде чекати цієї звістки у Паволочі. Аби визначити, коли і куди виїхав Б. Хмельницький зі Старокостянтинова, звернемо увагу на те, що 17 липня 1651 р. він перебував під Білою Церквою і підписав наказ для полковників цього регіону [6, - С.220]. Отже, 16 липня він був у дорозі (відстань між Паволоччю і Білою Церквою - 50 км). Відомо, що у Паволочі він перебував протягом трьох днів
Loading...

 
 

Цікаве