WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

святковою трапезою та жертвуванням 30 червня [11, С.89]. Усе це дає підстави для висновку, що дні, які припадали на проведення Берестецької битви, були несприятливими для кримськотатарського війська, тому що з боку його командування відбувалося свідоме порушення релігійних обрядів і заборон. Останнє було добрим ґрунтом для морально-психологічної кризи, в основі якої лежав страх перед Божою карою. На нашу думку, Б. Хмельницькому вдалося переконати Іслам-Ґірея III у необхідності вплинути на похідних мулл, які, у свою чергу, мали вплинути на особовий склад війська, щоб розпочати марш 27 червня. Але, як показали наступні події, це порушення Корану не виправдало себе: ворог не рушив з місця, а серед кримських татар почуття вини перед Аллахом та побоювання того, щоб він не відвернувся за це від своїх правовірних, наростало. Розглянемо деякі аспекти цієї битви. Між табором українського війська (Колодне) та табором польської армії (Берестечко) відстань приблизно 80 км. Для її подолання Б. Хмельницькому необхідно було не менше двох діб. Розрахунки свідчать, що Б. Хмельницький та Іслам-Ґірей III вирушили від Колодного вранці 27 червня за маршрутом: Колодне - Вишнівець (переправа через Горинь) - Кременець (переправа через Ікву) - Козин (переправа через Пляшівку) й у кінці дня 28 червня вийшли на рубіж Лешнів - Редьків - Острів. Першим рухався передовий загін (загін особливого призначення), який складався з татарської кінноти, підсилений козацькими (драгунськими) підрозділами. За ним на відстані півпереходу (15-20 км) рухались головні сили української армії у складі піхоти, артилерії та обозу. У кінці дня 27 червня Іслам-Ґірей (передовий загін) зупинився на ночівлю північно-західніше Кременця на рубежі Дубно-Козин, а Б. Хмельницький - північно-західніше околиці Кременця. Очевидно, їм вже було відомо, що король відмовився від просування до Дубна, тому зранку планувалося рушити до Берестечка. Припущення, що кримськотатарське військо рухалось від Колодного до Лешнева окремим маршрутом [4, С.103-104], не може бути прийнятним. І ось чому: 1. Уся небезпека для польської армії у площині тактичних чинників полягала у поєднанні української піхоти з татарською кіннотою на полі бою. Це позбавляло поляків їх тактичної переваги в ударній силі своєї кавалерії, яку вони завжди мали, воюючи проти повстанських козацьких армій. Оскільки просування військ є складовою частиною задуму битви, то питання поєднання козацької піхоти з татарською кіннотою на марші є обов`язковим і має свої особливості. 2. До цих особливостей належить створення з кінноти, підсиленої піхотою та артилерією, передового загону або загону особливого призначення [13, С.88.], завданням якого було: а) проведення тактичної роз-відки (охоронної та бойової); б) прикриття головних сил армії, у тому числі й шляхом проведення короткочасного бою, щоб головні сили встигли наблизитись до району бойових дій і зайняти необхідний бойовий порядок. Для цього між передовим загоном і головними силами встановлюється відстань, яка дорівнює половині денного переходу (15-20 км) або 3-4 годинам бою [13, C.88]. Отже, незважаючи на високі маршеві можливості татарської кінноти, вона змушена була рухатись зі швидкістю обозу, дотримуючись встановленої відстані від головних сил армії. 3. Рух татарських загонів на маршрутах, паралельних основному, є цілком закономірним - це рухома бокова мережа охоронної розвідки, що висилалась передовим загоном та головними силами української армії. Зранку 28 червня головні сили української армії рушили від Кременця до Козина, а передовий загін почав переправлятись через Пляшівку і рушив до Лешнева для обладнання коша. У цей час розвідувальний загін підійшов до польського табору, провів розвідку, спалив навколишні села, відбив у королівської челяді багато коней, які паслися далеко за межами табору [4, С.104]. Після переправи через Пляшівку і зосередження біля Лешнева, де були залишені запасні коні, передовий загін у другій половині дня 28 червня підійшов до польського табору під Берестечком і забезпечив проведення бойової розвідки, яка була зосереджена на вивченні рельєфу поля бою, сил ворога, розташування та укріплення табору. Особливо сприятливі умови для такої роботи створюються при проведенні герців, тому татари і козаки закликали поляків до двобою. Надвечір передовий загін був атакований значними силами польської кінноти і вимушений був відступити, зазнавши вагомих втрат [4, С.104]. Наприкінці дня 28 червня у район битви прибули головні сили української армії на чолі з Б. Хмельницьким. Поразка передового загону 28 червня, замішана на релігійному ґрунті, негативно вплинула на настрій татарських воїнів. Про це свідчить той факт, що наступного дня для підняття морального духу свого війська у передові шеренги бойових підрозділів татарської кінноти стали найвищі особи ханату, впливові люди, відомі полководці. Серед них брати хана: калга-султан Крим-Ґірей, нуреддін-султан Ґазі-Ґірей, а також перекопський бей Туґай та ін. Атаки татарської кінноти при підтримці козацької піхоти зранку 29 червня привели до розгрому правого крила польського війська, суттєвих втрат його особового складу та підрозділів тилового забезпечення (обозу). При цьому татари широко застосовували тактику удаваної втечі, що стало пасткою для поляків. Незважаючи на успіх бою, у ньому полягло багато ханської рідні, відомі люди в державі, в тому числі й Туґай-бей [14, С.163; 15, С.30]. Це, безперечно, було сприйнято як кару Аллаха за недотримання Святого письма. Втрата близьких, рідних людей, які були одночасно опорою держави, очевидно, паралізувала волю Іслам-Ґірея III, вселила страх у його душу. Морально-психологічна криза вразила і все його військо. Ми вважаємо, що Іслам-Ґірей обговорив стан своїх справ з Б. Хмельницьким. Наступного дня, 30 червня, була п`ятниця, і хан, мабуть, посилаючись на те, що завтра релігійне свято, просив українського гетьмана врахувати його стан і настрої у війську, організувати і провести бій з мінімальною участю його армії. Невипадково у розповіді посла Б. Хмельницького С. Савича у Посольському приказі у Москві (21 вересня 1651 р.) про Берестецьку битву читаємо: "Кримський хан у той час стояв зі своїм військом нагорі і тільки споглядав, а в бій не ходив: інше кримське військо, що було за горою, пішло частково у біга [...] Бо був у них байрам і битися їм з поляками не можна [...] Після бою поїхав гетьман Богдан Хмельницький до хана і почав йому говорити: найясніший пане, де ж твоя правда - стоїш з людьми, а допомоги ніякої не чиниш, хіба це додає нам сили? А хан гетьману Богдану Хмельницькому відповів: для чого ти, пане гетьмане, табором так близько став до табору польських людей, у нас зараз байрам, тому битися не можна. А тому багато татар пішло до загонів, а деякі по дорогах литовських людей та купців переймають та здобич собі беруть. І тоді гетьман Богдан Хмельницький хану сказав: найяснійший хане, ти тільки стій і у бойових порядках військо тримай, навіть у бій не ходи, з я
Loading...

 
 

Цікаве