WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

була пов`язана з нападами на Крим донських козаків або з іншими причинами внутрішнього життя. Але звертання Б. Хмельницького у грудні 1650 р. до турецького султана Мухамеда, а в лютому 1651 р. до його великого візира Ахмед-паші з проханням у листах, щоб кримський хан надавав допомогу Війську Запорізькому [1, С.387-390], свідчить, що в українсько-кримськотатарських стосунках відбулися серйозні зміни. По датах підписаних документів орієнтовно можна визначити, що Б. Хмельницький у середині березня 1651 р. прибув до Білої Церкви, де вже була зосереджена українська армія. Зі собою він, очевидно, привів загін кримськотатарського війська та гетьманську артилерію. З початком квітня 1651 р. полки рушили з Білої Церкви за окремими маршрутами до лінії по ріці Случ у район Старокостянтинова. У двадцятих числах цього місяця штаб Б. Хмельницького стояв у Животові, де він зустрічав посла турецького султана [1,С.403-404]. У кінці квітня військо було зосереджене біля Гончарихи, а потім рушило до Старокостянтинова [1, С.405-406]. Постоявши там майже тиждень, воно пройшло через Проскурів, Волочиськ, Тернопіль і стало табором біля Зборова, сподіваючись перекрити шлях просування польського війська до кордонів Війська Запорізького. Тут гетьман підписав кілька універсалів, зокрема 19, 25 і 26 травня 1651 р.[6, С.216-218] Пересвідчившись, що польський король зі Сокаля планує рушити іншим шляхом, Б. Хмельницький повернувся через Тернопіль до Збаража і 3 червня зупинився на шляху до Вишнівця у Колодному (10 км північніше Збаража) [6, С.218]. Загальна чисельність козацького війська була у межах 60-70 тис. чоловік [7, C.259], тобто 15-17 козацьких полків. Оскільки полкова артилерія (3-фунтові гармати) складалася з 6-7 гармат у кожному полку [8, С.220], а артилерія головного командування (гетьманська), тобто важка польова артилерія, була у межах 30 гармат [8, С.220], то загальна чисельність артилерії української армії становила 100-130 гармат. У складі українського війська було близько 170 тис. повстанців, не менше 20 тис. татар та 5 тис. турецьких воїнів [4, С.86, 105]. Кримський хан прибув до українського табору, що біля Колодного, 17 червня 1651 р. [4, С.98] Але кількість кримськотатарського війська, що подається у джерелах і працях, - 28-30 тис. чоловік [4, С.99.], значно занижена. Річ у тім, що відповідно до своєї шляхетності і посади в ханаті він не міг вирушити з військом, яке нараховувало б менше, ніж 60-80 тис. воїнів [8, C. 234.]. У польському таборі під Сокалем було зосереджено 70 тис. чоловік, серед них 40 тис. посполитого рушення, 12 тис. піхотинців і драгунів, а також не менше 200 тис. чоловік челяді. Ширилися чутки, що через те, що не приходить кримський хан, Б. Хмельницький збирається вирушати назад на Наддніпрянщину. Ця дезінформація з боку Б. Хмельницького поширювалася навмисне, щоб змусити короля зрушити з місця. Але король і його радники боялись вирушати з табору, щоб не повторився зборівський варіант, і побоювались висилати авангард проти української армії, аби не трапилось так, як під Жовтими Водами. З великою обережністю з 15 по 20 червня військо просунулось на 60 км на схід до Берестечка, на більш зручну позицію. Повіривши, що Б. Хмельницький буде відступати до Наддніпрянщини, король удосвіта 27 червня залишив табір під Берестечком і вирішив ще просунути своє військо на схід до Дубна (відстань 50 км). Але своєчасно він отримав звістку, що хан прибув до Б. Хмельницького, і, враховуючи гіркий досвід минулого, не став ризикувати, а повернувся назад у табір під Берестечком [4, С.103-104]. На нашу думку, Б. Хмельницький розраховував не тільки виманити короля з непридатної для поля битви місцевості, а й атакувати польське військо під час маршу і вичікував зручного моменту (для цього ж поширювались чутки про його відступ до Наддніпрянщини), коли воно почне своє просування. Очевидно, Б. Хмельницькому 26 червня стало відомо, що наступного дня вдосвіта польське військо вирушає на Дубно, і він вирішив зранку 27 червня скористатися цим для розгрому ворога на марші або при підході його у район устаткування табору. Але початок маршу у цей день ускладнювався релігійною обстановкою у кримськотатарському війську. Згідно з мусульманським календарем, сьомий місяць Раджаб у 1651 р. у перерахунку на християнський григоріанський календар тривав з 20 червня по 19 липня [9, С.286]. Це один з чотирьох священних місяців, про які Сура 9:36 Корану говорить". "Воістину, число місяців у Аллаха - дванадцять місяців у писанні Аллаха у той день, коли Він створив небеса і . З них - чотири заборонених, це - стійка релігія: не причиняйте ж в них зла самим собі та борітеся всі з многобожниками, яг вони борються з вами. І знайте, що Аллах - з богобоязливими!" [10, С.164] Раджаб - це місяць "малої" прощі до Мекки. В цей місяць заборонялось вести війни. Це - "місяць Аллаха", "місяць Алі", "глухий" тобто упродовж нього не чути гніву Божого, "проливний", бо упродовж нього на людей проливається милість Божа. Існує думка, що у Раджаб Мухамед отримав перше "одкровення", був народжений або зачатий, на 27 число припадає день його вознесіння на небо. З 14 днів року, під час яких правовірний повинен був не спати і молитися, 3 припадають на Раджаб. Піст 27 числа Раджаба у ритуальному значенні дорівнює 60 місяцям посту або 100 ночам посту і 100 ночам молитов, піст одного дня у Раджабі дорівнює одному звичайному місяцеві посту та ін. Це місяць благочестивих діянь, воздаяння за які багатократно збільшуються порівняно з іншими місяцями Напередодні першої п`ятниці Раджаба читаються особливі "молитви дарів" [11, С.196]. Тому, мабуть, 22 червня (четвер) і 23 червня (п`ятницю) все кримськотатарське військо провело у молитвах у таборі біля Колодного. Зазначимо, що п`ятниця - святковий день у мусульман ("день зібрань"), день обов`язкового зібрання повнолітніх, здорових, вільних мусульман до мечеті для полуденної п`ятничної молитви і слухання проповіді. Існує багато легенд про святкування п`ятниць на небесах, цей день ще називають "днем щедрості Аллаха" [11, С.196]. Про заборонені місяці у Сурі 6:2 Корану сказано: "О ви, що увірували! Не порушуйте обрядів Аллаха, ні заборонених місяців, ні жертвенних тварин, ні прикрас, ні прагнучих до дому забороненого, які шукають щедрості від їх Господа і благовоління" [10, С.102]. За повідомленнями джерел, 30 червня (п`ятницю) 1651 р. у татар був "байрам" [12, С.134]. Аналіз цього питання показав, що це був курбан-байрам, яким у священні місяці (в тому числі й у Раджаб) завершувалась Умра - мала проща [11, С.242.]. Головним змістом курбан-бай-рама було виконання Манасика - ритуального жертвування [11, С.157], в якому брали участь не тільки прочани, а й всі мусульмани. З цією метою кожна сім`я різала домашніх тварин, м`ясо яких на дві третини роздавалось бідним. Відвідувались могили предків та близьких людей. Свято тривало 3-4 дні. Отже, воно розпочалося 27 червня спеціальними молитвами особового складу кримськотатарського війська,а завершилось
Loading...

 
 

Цікаве