WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року - Реферат

Реферат на тему: Деякі аспекти воєнного мистецтва та морально-психологічних питань у битві під Берестечком 1651 року ? Аналіз причин дестабілізації воєнної обстановки в Україні після Зборівського миру протягом 1650 р. виклав у своїй доповіді на польському сеймі (грудень 1650 - січень 1651 рр.) київський воєвода А. Кисіль [1, С.361-372.]. Серед них він назвав: 1. Польський сейм, який відбувся у грудні 1649 - січні 1650 рр., відмовився затвердити пункт Зборівського договору стосовно скасування унії. Серед козацтва, міщан та селян це викликало обурення і недовіру до реальної можливості втілити умови Зборівського договору у життя. 2. На початку 1650 р. з неволі повернувся М. Потоцький. В Україні поширились чутки, що його випустили для того, аби він помстився козакам, і що татари йому у цьому допоможуть. Серед населення звучали заклики до зброї і пропозиції рушити на лінію (західний кордон козацької землі по річки Случ та Мурафі). Б. Хмельницький провів переговори з кримським ханом та турецьким султаном, які підтвердили вірність укладеного українсько-кримськотатарського союзу. 3. Волею польського короля 30 березня 1650 р. М. Потоцький був поновлений на своїй посаді великого коронного гетьмана і призначений головнокомандуючим збройними силами Польщі. Король пропонував йому розпочати формування польського війська, а табір розташувати не в Луцьку, а на Наддністрянщині та Поділлі або ближче до козацької лінії [1, С.324]. М. Потоцький почав збирати військо, що було сприйнято в Україні як відмову Польщі від Зборівського договору і підготовку до війни. 4. Через поведінку М. Потоцького питання війни і миру почали загострюватися. До Б. Хмельницького він написав ультимативного листа, в якому в образливій формі вимагав вивести козацьке військо з Брацлавщини і повернути шляхті майно, а також заборонив мати зносини з іноземними державами. Одночасно став зосереджувати війська на українському кордоні. Б. Хмельницький у вересні 1650 р. здійснив блискавичний похід у Молдавію у складі 40 тис. української піхоти і 20 тис. татарської кінноти. Результати походу завершились українсько-моддавською угодою, згідно з якою Молдавія стала союзницею України проти Польщі. Повертаючись з молдавського походу, Б. Хмельницький вислав М. Потоцькому ультиматум, в якому вимагав негайно розпустити військо, погрожуючи, що інакше він разом з татарами піде на Польщу. М. Потоцький вимушений був відвести свої війська від українського кордону. 5. Від татар Б. Хмельницький отримав інформацію, що в Криму поляки ведуть певну роботу з метою підкупити кримського хана. його оточення, беїв та мурз, аби ті виступили проти козаків. Ця інформація поширилась серед населення України і викликала анти-польські настрої, спричинивши таким чином невідворотність війни проти польської шляхти. Б. Хмельницький вимушений був знову звернутися за Гарантіями союзу до турецького султана, який у своєму листі (грудень 1650 р.) запевнив українського гетьмана, що "кримський хан отримав від нього суворий наказ, щоб він на польську сторону не звертав ні свої очі, ні свої вуха, а, навпаки, якщо б звідти подув на вас і на все ваше військо який-небудь злий вітер, почалася воєнна руїна або пригноблення, якщо б поляки захотіли на вас раптово і навально напасти, то щоб він завжди, коли буде потреба, вам допомагав своїм спритним і швидким татарським військом" [1, С.373-376]. У цих умовах до своїх маєтків почала повертатися шляхта. Пору-шуючи умови Зборівського договору, вони почали карати селян за участь у повстанні. Так, за свідченням А. Виміни, князь Корецький покарав своїх підлеглих, посадовивши їх на палі [2, С.188.]. Про жорстоку розправу М. Потоцького над селянами повідомляє Г. Граб`янка [3, С.95-99]. Усе це викликало нову хвилю селянських повстань проти польської шляхти. Союзні відносини України з Кримським ханством та Молдавією, дружні дипломатичні стосунки Б. Хмельницького з турецьким султаном, трансільванським князем та московським царем, а також наявність у розпорядженні козацького гетьмана величезної армії викликали у польського короля та його оточення стурбованість. На сеймі (грудень 1650 р.) польський король закликав до збройної боротьби проти Б. Хмельницького. Сейм прийняв ухвалу про створення 50-тисячної регулярної армії та про скликання ополчення (посполите рушення) [4, С.68]. Районом зосередження польського війська було обрано спочатку Старокостянтинів, а потім містечко Сокаль. У відповідь на ці заходи Б. Хмельницький оголосив збір війська до Білої Церкви. За думкою В. Маєвського, початок війни 1651 р. поклали імпульсивні люди з обох боків: Д. Нечай та М. Калиновський. Перший (брацлавський полковник), підтримуючи осередки селян-повстанців, на початку лютого 1651 р. зайняв містечка Красне та Мурафу на польській стороні. Другий (польний коронний гетьман), маючи 12-тисячне військо для приборкання повстання на Брацлавщині, раптово атакував Красне, а потім і Мурафу. Козацькі загони були розгромлені, загинув і Д. Нечай. Після цього М. Калиновський перейшов лінію, здобув декілька міст на українському боці і 10 березня підійшов до Вінниці, облогу якої вів протягом тижня. Від Білої Церкви, де була зосереджена українська армія, вирушив на допомогу І. Богунові до Вінниці її авангард, який складався з чотирьох козацьких полків та загону татар. Удар, завданий М. Калиновському, викликав у польському війську (за свідченням польського офіцера) паніку, що перевищувала пилявецьку. Опам`ятавшись біля Бара, М. Калиновський вирушив до Кам`янця-Подільського. Авангард української армії переслідував польське військо до цієї фортеці, а потім на північний захід до району Сокаля. Основним завданням авангарду було блокувати основні комунікації ворога на театрі воєнних дій з метою його ізоляції і виснаження. Очевидно, збір війська до Білої Церкви Б. Хмельницький оголосив у лютому 1651 р. Лист очаківського бея Армадана (лютий 1651 р.) до Б. Хмельницького свідчить, що останній ще раніше, мабуть, у січні 1651 р., звернувся за допомогою до кримського хана. Мова йшла, напевно, про виділення поки що авангарду кримськотатарського війська, тобто невеликого загону, у розпорядження Б. Хмельницького. Армадан повідомляв, що нуреддін-султан вирушив у похід і зараз перебуває у Перекопі, а він (Армадан) через декілька днів направить до Б. Хмельницького військо, очолюване його хорунжим Ахметом Кургушом [1, С.385-387]. Отже, на допомогу Б. Хмельницькому до Чигирина Іслам-Ґірей III відправив загін кримських та очаківських (можливо, й інших) татар на чолі зі своїм молодшим братом нуреддін-султаном Газі-Ґіреєм. Через свою шляхетність і важливість посади у ханаті він не міг вирушити у похід, маючи військо менше 20 тис. воїнів [5, C.234]. Вважаємо повідомлення джерел та літератури [4, С.90], що у нуреддін-султана було 5-8 тис. воїнів, помилковим. Затримка з висланням допомоги з боку кримського хана, у тому числі і його прихід в Україну пізніше, ніж очікував Б.Хмельницький, можливо,
Loading...

 
 

Цікаве