WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Козацтво – збройні сили України - Реферат

Козацтво – збройні сили України - Реферат

повернення на Україну їх знову зробили кріпаками. Тоді понад 40 тисяч виписчиків пішли на Січ. Отже, загострилися відносини між реєстровцями і Запорозькою Січчю, де влада фактично переходить до рук виписчиків. Вони й обрали в кінці 1629 року сього гетьмана -Тараса Федоровича Трясила, талановитого полководця і військового організатора, досвідченого керівника Запорозька Січ - козацька християнська православна демократична республіка - опинилася на порозі війни з магнатсько-шляхетською католицькою аристократичною феодально-кріпосницькою республікою - Річчю Посполитою. Отже, польсько-козацьке військове протистояння, що тривало з
1630 до 1638року, було справжньою війною, яку вели збройні скли обох держав, хоч досі в радянській історіографії ті події традиційно визначаються як "селянсько-козацькі повстання 30-х років XVII ст.".
Насправді це була національно-визвольна війна, в якій український народ виборював волю і незалежність. Війни проти чужоземного панування були наслідком нових виробничих відносин, що зароджувалися в надрах феодального суспільства, підвалини якого почали відчутно розхитуватися
Участь у війнах селянства забезпечувала масовість, надаючи їм антифеодального характеру. Розвивалися нації, утверджувалася національна самосвідомість народів. При загальних спільних рисах національно-визвольних війн кожній країні були притаманні свої специфічні особливості.
У Речі Посполитій виникли поміщицькі фільварки, що були основані на обезземелюванні селян і панщині, одній з найтяжчих форм кріпосницької експлуатації. На Україні пошиирилися фільварки польських та ополячених, окатоличених українських магнатів. Боплан писав, що життя закріпачених селян на Україні "гірше за існування каторжників на галерах".
Протест проти феодально-кріпосницького гноблення, проти чужоземного гніту українського селянства і міщанства виявився у посиленні унікального, тільки Україні притаманного, історичного процесу "покозачення".
"Покозачення" по суті було спробою мирним шляхом звільнитися від влади шляхетської Польщі й одержати право займатися вільною працею на власній землі. Коли ж соціальне напруження і національно-релігійні конфлікти в суспільстві досягли межі, вибухнуло повстання. На Україні воно набувало особливого характеру завдяки добре організованій професійній армії - Запорозькому Війську, до якого вливалися повстанці. Нерідко повсталі приєднувалися до Запорозького Війська на закликати та універсали його панів і полковників. Однак відбувалося це на абсолютно добровільних засадах принципом самозабезпечення як харчами, так і зброєю, військовим оснащенням, кіньми та фуражем. Повсталі селяни, приєднуючись до українських збройних сил, брали участь у бойових діях, одержували військові навички, засвоювали козацьку стратегію і тактику.
Провідна роль у всіх націольмо-визвольних війнах, як проти турецько-татарської експансії; так і проти панування на Україні шляхетні Польщі належала Запорізькій Січі. На Запорожжі формувалися військові загони, які Січ забезпечувала гарматами і зброєю і які виходили на волость, де до них приєднувалися городові козаки, повсталі селяни і міщани, а під час боїв - і реєтрове військо, за винятком окремих старшин. Запорожці у такому кількісно розширеному козацькому війську були ядром, що складалося з організованих, військово досвідчених, витривалих вояків. Саме з їхнього середовища виходили керівники - командири, полководці, що качали стратегію і тактику війни, вирішували долю окремих битв. Запорозька Січ забезпечувала тили діючого Запорозького Війська, яке мало можливість відходити туди у випадках невдач.
Поштовхом до національно-визвольної війни 1630 року, стали такі події. Гетьман реєстрових козаків Григорій Чорний на початку року послав вимогу на Січ реєстровцям, що перебували там, йти "на волость для послуг воєнних" і привезти йому гармати з Січі За те, що реєстровці на Січі зігнорували його вимогу, Григорій Чорний виписав їх з реєстру. У відповідь запорожці схопили цього реєстрового гетьмана і як зрадника засудили на смерть. А у березні 1630 року великий загін запорожців на чолі з Тарасом Федоровичем вийшов із Запорожжя. Тарас Федорович вирішив діяти швидко і рішуче, поки не з'єдналися розкидані на Подніпров'ї на постої польські війська. 4 квітня запорожці дісталися до Корсуня. Там стояли великий відділ коронного війська і реєстровці, значна частина яких зразу ж приєдналася до запорожців, покинувши свою старшину. Козаки оточили польське військо і почали його розгром. На допомогу козакам прийшли корсунські міщани і взяли участь у цьому розгромі. Польські вояки мусили втікати.
Тарас Федорович розіслав по Україні універсали, закликаючи всіх до Запорозького Війська, - "і тих, хто був козаком, і тих, хто ним хоче стати, щоб вони вольностей козацьких заживали, віру православну рятували". Гасло боротьби за віру у ті часи багато важило для українців. Відстоювання православної віри було протистоянням намаганню їх покатоличити і пополячити. що загрожувало втратою своєї національності.
Конецпольський не встиг зібрати своє розпорошене "на лежах" військо, однак вислав каральні загони коронного стражника Самійла Ла-ща. відолюгс своїм грабіжництвом і немилосердним нищенням українського населення. Навіть шляхта називала його розбійником. Лащ вирізав усіх - і дітей, і жінок - у містечках Лисянка і Димер.
На заклик універсалів Тараса Трясила волосні козаки, міщани і селяни відгукнулися не тільки тим, що приєдналися й увійшли до складу Запорозького Війська. Створювалися окремі повстанські загони, які самостійно діяли, особливо багато їх виникло на Переяславщині.
Запорозьке Військо розмістило над дніпровим берегом свої застави, потім оволоділо Переяславом, селяни і міщани якого відразу ж підтримали козаків. Поблизу міста побудували табір. Місце обрали стратегічно дуже вигідне. Спираючись на нього, козаки тримали під своїм контролем переправи через Дніпро. Конецпольський. нарешті зібравши всіх своїх жовнірів і німецьких найманців, розставив частину як сторожові пости на правому березі (саме їх громили і знищували селянські загони), а сам з головними силами переправився через Дніпро й атакував козацький табір Козаки атаку відбили, табір стояв
Loading...

 
 

Цікаве