WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Заходи медичної служби по захисту від зброї масового ураження - Реферат

Заходи медичної служби по захисту від зброї масового ураження - Реферат

(функціонального) антагонізму.
До антидотів цієї групи належать речовини, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії ОР (отрути). Так, при перезбудженні холінергічних відділів нервової системи використовуються холінолітики, в часності, атропін, при збудженні центральної нервової системи - нейролептики та транквілізатори та ін.
Можна виділити три підгрупи подібних речовин.
1. Антидоти, які взаємодіють з тими ж біомишенями, з якими реагують ОР (отрута), яка має до біомішеней більш виражену спорідненість - конкурентний вид фізіологічного (фармакологічного) антагонізма та інш (М-холінолітики).
2. Антидоти, дія яких основана на незалежному (непрямому) виді антоганізму по відношенню до ОР (отрути), тобто коли дія отрути та антидота направлена на різні біомішені, але при цьому спостерігаються протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. Прикладами є протисудомні засоби, які використовуються при ураженнях різними судомними діями, в тому числі ФОС.
3. Антидоти, дія яких основана на неконкурентному виді антагонізму по відношенню до ОР (отрути) (пирідоксин, ефективний при профілактиці уражень фосфорорганічними з'єднаннями).
IV. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені.
Це одне з самих радикальних засобів антидотної профілактики та терапії при ураження ОР (отрутами). Антидоти цієї групи використовуються з обліком механізмів токсичної дії ОР, Тут можна виділити наступні підгрупи.
1. Речовини, які утворюються з активними центрами біомішеней зворотні комплекси, які запобігають взаємодії ОР з біомішенями. Як правило, данні речовини являються зворотними конкурентними інгибіторами ферментів. Наприклад, зворотні інгібітори холінестераз (аміностигмін, галантамін, прозерин та інш.) захищають активні центри холенестераз від взаємодії з ФОС.
2. Речовини, які безпосередньо реактивують активні центри біомішеней (ферментів), інгібованих ОР. До них належать: реактиватори холінестераз, інгібованих ФОС (дипіроксим), реактиватори пируватоксидази, інгібованої люїзитом (унітіол), та інші.
3. Реактиватори "непрямої" дії.
При їх використанні реактивація інгібованого фермента відбувається в результаті взаємодії з ним антидота, а в наслідок непрямої дії антидота. Це має місце, наприклад, при використанні метгемоглобінутворювачів (амілнітрит, антиціан) при отруєнні цианідами. Утворення ціангемоглобіну в крові призводить до порушення рівноваги вмісту ціаніона в тканинах і крові в сторону останньої і, тим самим, до звільнення цитохромоксидази від молекул отрут і відновленню її функцій.
V. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури або які були втрачені під дією отрути.
До речовин замінюючого типу, які відвертають отруту від біомішені до своєї структури, відносяться холінестераза, протеолітичні ферменти (химотрипсин, трипсин), які використовуються при інтоксикації фосфорорганічними з'єднаннями; цитихром С, який використовується при інтоксикації оксид вуглецю; пирідоксин, ефективний при отруєнні блокаторами пиридоксалевих ферментів (гідрозином, сірковуглецем). Крім того, речовини цієї групи заміщують недолік в організмі тієї речовини, дефіцит якого виник в результаті токсичної дії отрут.
VI. Імуноантидоти.
Дані засоби працюють за принципом імунохімічної детоксикації, заснованої на тому, що в тканинах організму, завжди виробляються антитіла (білки), специфічні до антигенів. Концентрація цих антитіл в крові та тканинах організму ("напруження" імунітету), ступінь подібності антитіл до антигена й визначає ефективність імунного захисту.
1. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.
2. Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який має антигенні ознаки (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).
Неважко помітити, що ряд антидотів володіє багатостороннім механізмом дії. Так, наприклад, унітіол, з одного боку, безпосередньо взаємодіє з люїзитом, з іншого - реактивує, інгібовані люїзитом, тіолові ферменти вчасності, піруватоксидазу. Деякі реактиватори холінестерази окрім того, що вони відновлюють активність пригніченої ФОС холінестерази, мають таку ж дію на н-холінорецептори (гангліоблокуючою дією), що сприяє зніманню судом та інш.
В антидотних рецептурах, поряд з основними антидотами, часто використовуються також "коректори" - лікарські засоби, які використовують для підвищення ефективності рецептур та усування побічних ефектів від дії антидотів.
Деякі автори виділяють, так звані, "симптоматичні" антидоти. Так в фармакотерапії уражень ОР широко використовуються:
- різні групи нейротропних лікарських засобів (нейролептики, транквілізатори, ноотропи, ГАМК-ергічні, протисудомні, анальгетики);
- препарати різних фармакологічних груп, які володіють антиоксидатним, антигипоксичним, адаптогенними ефектами;
- засоби, які впливають на обмін речовин (гормони та їх аналоги, вітаміни, ферментні препарати);
- препарати, які впливають на згортання крові, плазмозамінюючі розчини;
- засоби, які використовують для корекції кислотно-лужної та іонної рівноваги в організмі та ін.
В цілях реабілітації після впливу ОР, особливо вищої нервової діяльності, перспективно використання актопротекторів та психоенергизаторів, тобто препаратів, первинно активизуючих енергетичний та пластичний обмін, в частності, мозку, та за рахунок цього підвищюючих резерви, рівень функціонування та адаптацію організму в цілому й центральної нервової системи в часності.
На наш погляд, виділення групи "симптоматичних" антидотів декілька передчасно, так як приведені вище в якості прикладів лікарські засоби не відповідають в повній мірі сучасному, хоча й не до кінця установленому визначенню поняття "антидоти", да й механізм їх лікувальної дії при ураженнях ОР та отрутами з'ясовано ще недостатньо.
У відповідності із специфічністю дії антидоти класифікуються по групам в залежності від відношення до певних груп ОР: антидоти ФОС, антидоти миш'якоутримуючих ОР та ін.
Необхідно зауважити, що деякі з антидотів, які використовуються, мають кілька механізмів дії.
Використана література:
1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю.М. Скалецького, І.Р. Мисули. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - С. 165-171, 199-215, 312-329.
2. Медичні аспекти хімічної зброї: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів. - К.: УВМА, 2003. - С. 30-36, 78 - 86.
3. Каракчиев Н.И. Токсикология ОВ и защита от ядерного и химического оружия. - Ташкент: Медицина, 1978. - С. 318-321, 359-365, 406-418.
4. Защита от оружия массового поражения: Справочник / Под ред. В.В. Мясникова. - М.: Воениздат, 1984. - С. 135-139, 181-327.
5. Военная токсикология, радиология имедицинская защита: Учебник / Под ред. Н.В. Саватеева. - Л.: ВМА им. С.М. Кирова, 1987. - С. 284-296, 304-308.
Loading...

 
 

Цікаве