WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Отруйні речовини задушливої дії - Реферат

Отруйні речовини задушливої дії - Реферат


Реферат на тему:
Отруйні речовини задушливої дії
В С Т У П
До задушливих ОР відносяться речовини, які надходять в організм головним чином інгаляційним шляхом, викликаючи ураження органів дихання і токсичний набряк легенів з розвитком гострого кисневого голодування організму. Представниками даної групи ОР є фосген, дифосген, трифосген, тіофосген, хлор, хлорпікрін, які мають подібні хімічні та токсичні властивості. Найбільш ймовірно бойове застосування фосгену, який характеризується високою бойовою ефективністю та підступністю.
В армії США фосген відносяться до обмежено-табельних ОР, група "С", їм присвоєний шифр "СD".
Назва фосген походить від грецького "світлонароджений". Це пов'язано з тим, що вперше він був здобутий англійським хіміком Деві в 1812 році при взаємодії С2 з СО на прямому сонячному світлі. Вперше фосген був застосований в Німеччині в 1915 році. З 150 т. тонн ОР, які вироблені в 1914-1918 роках, на долю фосгену припадало 40 тис.тонн, а 80% загиблих від ХЗ, були жертвами фосгену.
У 1935 році фосген застосовувався Італійською армією при нападі на Ефіопію, японська армія вживала його під час війни з Китаєм (1937-1945рр.).
У теперішній час фосген як ОР знятий з озброєння, але виробничі потужності лише в США перевищують 0,5 млн.тонн за рік.
Фосген є проміжним продуктом при виробництві лаків, пестицидів, пластмас, фарб, безводних хлоридів металів, виділяється при горінні пластичних матеріалів.
Дифосген був застосований в 1916 р. армією Німеччини, яка виробила
16 тис.тонн цієї ОР.
Трифосген застосовувався у В'єтнамі військами США.
Хлорпікрін вживався як ОР у 1 світовій війні в суміші з фосгеном. Має сильну подразнюючу дію. Внаслідок малої токсичності у теперішній час як ОР не використовується. Застосовується для дезінсекції при перевірці протигазів на герметичність.
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТА ТОКСИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ФОСГЕНУ
При температурі 0оС фосген - летка безкольорова рідина з запахом прілого сіна. Густина її - 1,43, температура кипіння +8,2оС, tо (замерзання) затвердіння - 118оС. При температурі навколишнього середовища вище +8,2о С, фосген - це безкольоровий газ, який в 3,5 рази важчий повітря, максимальна концентрація його в повітрі при tо +20оС складає 6 тис.376 мг на літр. Фосген погано розчиняється у воді (0,8%), добре розчиняється в органічних розчинниках, ГСМ, сам є гарним розчинником, у тому числі і для багатьох ОР (іприт, хлорпікрин).
Фосген - діхлорангідрид вугільної кислоти - тому основні хімічні перетворення є типовими реакціями галоїдангідридів кислот на підставі нуклеофільного заміщення атомів хлору на інші групи.
Реакція гідролізу: СОС12 + Н2О СО2 + 2НС1. Водою руйнується погано. Кипіння прискорює і закінчує гідроліз на протязі декількох хвилин. Фосген енергійно взаємодіє з лугами, аміаком, уротропіном. Продукти взаємодії токсичних властивостей не мають:
Тому водний розчин аміаку і луги використовується для дегазації цих ОР.
Взаємодіє із первинними та вторинними спиртами, з утворенням ефірів вугільної кислоти (карбонітів), які характеризуються сильною сльозоточивою дією.
З третинними амінами з уротропіном утворюють продукти приєднання. При нагріванні вище 200оС починається термічний розпад на СО і С12. Фізико-хімічні властивості дифосгену та хлорпікрину такі ж, як у фосгену.
Із загальних токсичних властивостей необхідно виділити такі:
- відносну нестійкість ОР в навколишньому середовищі (фосген зберігається на місцевості 30 хвилин);
- діє на організм переважно у пароподібному стані;
- проникнення в організм інгаляційним шляхом без виражених явищ подразнення в момент контакту;
- мають кумулятивні властивості.
Мінімально діюча концентрація фосгену в повітрі дорівнює 0,005 мг/л, бойова 0,01 мл/г на літр на протязі 10 хв.. При концентрації 40-50 мг/л фосген викликає миттєву смерть.
Ступінь ураження людини і швидкість проявлення залежать не лише від концентрації ОР в атмосфері та часу перебування людини в зараженій зоні, але і від індивідуальних особливостей організму, стану покою чи фізичного навантаження, а також таких факторів як температура навколишнього повітря і його склад (наявності у повітрі підвищеної кількості вуглекислоти та води, сторонніх газів і речовин).
Бойове застосування фосгену здійснювалось шляхом газобалонних атак, із допомогою артилерійських снарядів, мін.
МЕХАНІЗМ ТОКСИЧНОЇ ДІЇ, ПАТОГЕНЕЗ ІНТОКСИКАЦІЇ ТА КЛІНІКА УРАЖЕННЯ ФОСГЕНОМ
Задушливі ОР викликають в організмі кисневе голодування.
Набряк легень- патологічний стан, при якому транссудація судинної рідини не урівнюється її резорбцією і судинна рідина виливається, викликаючи гостру кисневу недостатність. Токсичний набряк легень (ТНЛ) називається так тому, що виникає в результаті дії токсичної речовини.
Відносно механізму дії фосгену в літературі відсутня єдина думка. Існує багато теорій, кожна з яких надає перевагу тому чи іншому окремому проявленню, яке спостерігається при даному ураженні.
На початковому етапі вивчення ТНЛ виникла теорія Людвіга. За цією теорією ТНЛ трапляється за рахунок підвищення гідростатичного тиску в малому колі кровообігу при поєднанні із порушеннями в стінці альвеол.
Згідно з уявленням Ведерта (1925 р.) фосген викликає спазм капілярів у малому колі, а потім їх розширення, уповільнення кровообігу, що сприяє розвитку ТНЛ. Підвищення проникності судин пов'язує з гідролізом фосгену, утворенням кислого середовища і набряком внаслідок цього колоїдів.
Леккер та Магнус створили теорію проникної дії соляної кислоти, яка утворюється при гідролізі фосгену, і пояснюють цими діями підвищення проникності судин. Клінг пояснив цей механізм утворенням фосгенхолістеринового ефіру. Такі механізми смертельної дії фосгену дуже сумнівні.
Биков К.М. і співробітники показали зміни функціонального стану вегетативних центрів і руйнування водно-сольового обміну.
Помітний також вплив на розвиток ТНЛ мають утворення гістаміноподібних речовин, накопичення в легеневій тканині сечовини, порушення лімфообігу і т.п..
У теперішній час найбільш правильні уявлення про механізм виникнення і розвитку ТНЛ дають нервово-рефлекторна і гормональна теорія.
Роль нервової системи у розвитку ТНЛ дуже значна. Пари ОР, а також, ймовірно, і продукти реакції, діють на рецептори легень, нервові імпульси йдуть по центрострімким волокнам блукаючого нерву, центральна частина рефлексу замикається в області гіпоталамуса, ефекторні імпульси йдуть по симпатичним нервам. Виникнення нейрогенних набряків пов'язано із масовим викидом
Loading...

 
 

Цікаве