WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Загальна характеристика хімічної зброї. Основи токсикології - Реферат

Загальна характеристика хімічної зброї. Основи токсикології - Реферат

метаболiчних перетвореннях з наступним виведенням з органiзму. Але деякi сполуки в результатi трансформації набувають бiльш високої токсичностi, це так званий "летальний синтез".
Наприклад, метиловий спирт окислюється до більш токсичних продуктів, як формальдегiд i мурашина кислота.
Метаболiзм стороннiх отрут проходить в шлунково-кишковому трактi, легенях, нирках, але головним чином у печiнцi, в мiкросомальній фракцiї її клiтин, яка має монооксигеназну ферментну систему за змiшаною функцiєю. Головна ферментна реакцiя детоксикацiї в печiнцi - окислення ксенобiотикiв на цитохромi Р-450 в мембранах ендоплазматичної сiтки гепатоцита з наступним виведенням окисленого ксенобiотика через екскреторнi органи.
В мiкросомальнiй фракцiї печiнки мiстяться i ферменти, які вiдновлюють чужерiднi сполуки (цитохром-с-редуктаза, цитохром-в-редуктаза).
Багато ферментних систем не мiкросомального походження мiстяться у розчиннiй фракцiї гомогенатiв печiнки, нирок та легенiв, каналізуючи реакцiї окислення, вiдновлення та гiдролiзу деяких токсичних речовин (альдегiдiв, кетонiв).
Особливу роль серед механiзмiв знешкодження отрут виконують реакцiї синтезу або кон'югацiї, в результатi яких утворюються нетоксичнi комплекси - кон'югати. Молекула стає бiльш полярною i легко виводиться з органiзму. В цi реакцiї вступає глюкуронова кислота, цистеїн, глiцин, сiрчана кислота, метил, ацетил.
Шляхи виведення ОР та отрут з організму. Стороннi речовини виводяться з органiзму через нирки, кишечник, легенi та шкiру. Через нирки видiляються в основному розчиненi у водi токсичнi речовини i їх метаболiти за допомогою фiльтрацiї i активного транспорту в ниркових канальцях.
Процес фiльтрацiї здiйснюється шляхом пасивноїдифузiї.
Активний транспорт в ниркових канальцях здiйснюється у вiдношеннi сильних органiчних кислот та основ ендогенного походження (сечова кислота, холiн, гiстамiн та ін.), а також чужорідні сполуки, схожi з ними за структурою.
Через шлунково-кишковий тракт видiляються погано розчинні або нерозчиннi у водi ОР, якi при пероральному надходженні не всмоктуються в кров, а також речовини, що видiляються з печiнки разом з жовчю та ті, що надійшли в кишечник через його стiнку (солi важких металiв).
Через легенi видiляються з повiтрям, яке видихається, бiльшiсть летких неелектролiтiв в основному в незмiненому станi (вуглеводнi, оксид вуглецю, синільна кислота).
При цьому, чим менший коефiцiєнт розчинностi у водi, тим швидше вони виділяються.
Через шкiру та потовi залози видiляється, головним чином, неелектролiти (етиловий спирт, ацетон, феноли, хлорованi вуглеводні).
Якщо включено декiлька шляхiв видiлення чужорідної речовини з органiзму, то тотальний клiренс (L) складає їх суму, тобто L = L1 + L2 + L3... + Ln. Визначення отрут в різних біосубстратах (сечі, калі, крові) має велике значення для дiагностики отруєнь, а закономiрнiсть видiлення отрут з органiзму використовують для терапiї, тому що цей процес керований (збiльшенням обсягу дихання, застосування сечогiнних та послаблюючих засобiв).
У процесi виведення, отрути можуть також дiяти на органи видiлення, що потребує проведення вiдповiдних захисних заходiв.
Токсикодинаміка. Демонструється таблиця "Токсикодинаміка".
Гостре отруєння в патогенетичному аспектi розглядається як хiмiчна травма, яка розвивається внаслiдок дiї на органiзм токсичної дози чужорідної речовини.
Бойовi ОР та iншi отрути безпосередньо своєю молекулою чи продуктами метаболiзму (кон'югатами), вступають в бiохiмiчнi реакцiї з біосубстратами (рецепторами) органiзму, викликаючи тим самим порушення нормального (природного) проходження бiохiмiчних процесiв, що лежать в основi їх бiохiмiчного механiзму дiї.
Біосубстрати, на які діють отрути, можуть бути бiлки, нервовi рецептори, елементи кровi, iншi речовини і мiкроструктури. При цьому бiльшість отрут володiють вибiрковою дiєю по вiдношенню до тих чи інших субстратiв (рецепторiв). Наприклад: синільна кислота та ціанiди - до тканинних оксидаз (цитохромоксидази), фосфорорганiчнi речовини - до холiнестерази, оксид вуглецю - до гемоглобiну.
Токсичнi речовини вступають у взаємодiю з бiосубстратами органiзму (рецепторами) за допомогою активних угрупувань i радикалiв: нуклеофiльних радикалiв з негативно зарядженими iонами i позитивно зарядженими iонами. При цьому важливе значення мають мiцнiсть зв'язку отрути з "рецептором".
Бiльш мiцними є ковалентнi зв'язки отрути з рецептором (миш'як, ртуть, сурма), легко руйнуючi, тобто оборотнi - iоннi, водневi, ван-дер-вальсові.
Токсикометрія. Демонструється таблиця "Токсикометрія".
Токсикометрія вивчає кiлькiсну сторону токсичностi та небезпеки хiмічних речовин при рiзних шляхах їх дії на органiзм. Пiд токсичнiстю ОР та отрут розумiється здатнiсть їх впливати на живий органiзм.
Токсичнiсть ОР та отрут визначається токсодозою - кiлькiсною характеристикою токсичностi ОР, вiдповiдної певному ефекту ураження.
При шкiряно-резорбтивному i пероральному ураженнях та парентеральному введеннi токсичних речовин (в/в, в/м, п/к, в/чер.) токсична доза (Д) виражається в мг/кг маси тiла тварини або людини або мг/люд.
При iнгаляцiйних ураженнях токсодоза виражається Сt (де С - середня концентрацiя ОР в повiтрi, г/м3, t - час перебування людини в зараженому повiтрi, хв.).
При дiї ОР на органiзм людини застосовують такі токсодози: - LD 50 або lCt 50 - середня смертельна токсодоза (доза, або концентрацiя), вона викликає летальний кiнець у 50% уражених (L - латинське letalis - смертельний);
- ID 50, або ICt 50 середня токсодоза, (доза, або концентрація), яка виводить iз ладу 50% уражених (I - вiд англ. incapacitating - небоєздатний);
- PD 50 або PCt 50 - середня порогова токсодоза (доза, або концентрацiя), яка викликає початковi симптоми уражень у 50% уражених (Р - англ. primary - початковий);
- LD 100 або LСt 100 - абсолютно смертельна токсодоза (доза, або концентрацiя), яка викликає 100% загибелi уражених;
- ГДК - гранично допустима концентрацiя - концентрацiя, яка при дiї на органiзм необмежено довгий час не викликає абияких вiдхилень, котрi не виявляються сучасними методами дослiджень.
У деяких випадках при випаданнi ОР на шкiру токсодоза може виражатися в мг/см2, i важкiсть ураження визначається щiльнiстю ураження (D), тобто ваговою кiлькiстю речовини (мг)
Loading...

 
 

Цікаве