WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Загальна характеристика хімічної зброї. Основи токсикології - Реферат

Загальна характеристика хімічної зброї. Основи токсикології - Реферат

основна симптоматика ураження виникає в період першої години пiсля дiї ОР (зарин, зоман, Vx - iнгаляцiйно, синільна кислота, хлорціан, СS, СR);
б) ОР сповiльненої дії, які мають перiод прихованої дiї бiльше однiєї години (Vx - через шкiру, iприт, фосген, BZ).
5. В залежностi вiд рiвня виробництва i запасiв, якi є:
а) Табельнi ОР, якi знаходяться на озброєннi. До них вiдносяться Vx, зарин, iприт, BZ, СS, СR.
б) Резервнi ОР, якi не виробляються, але технологiя одержання розроблена i за потребою можуть вироблятися. До них вiдносяться: синільна кислота, фосген, азотистий iприт, адамсит.
6. Хiмiчна класифiкацiя дiлить ОР за їх належнiстю до визначених класiв хiмiчних сполук, якi залежать вiд хiмiчної структури ОР.
Хімічні засоби уражень.
Хiмiчнi засоби ураження - сукупнiсть хiмiчних боєприпасiв та хімічних бойових приладiв, призначених для застосування ОР з метою ураження живої сили, зараження повiтря, мiсцевостi, бойової технiки та інших матерiальних засобiв. Вони розподіляються на: хімічні боєприпаси одноразового використання ( артилерійські снаряди та міни, снаряди реактивної артилерії, авіаційні хімічнібомби та касети, ХБЧ ракет, хімічні фугаси, шашки, гранати, патрони); хімічні боєві прилади багаторазового використовування ( ВАП виливні авіаційні прилади, механічні генератори аерозолів); бiнарнi хiмiчнi боєприпаси та прилади (вони складаються з двох малотоксичних сполук (компонентiв), які включені у снаряд, бомбу чи ємність приладу (ВАП) i зберігаються iзольовано один вiд одного. Змiшування компонентiв i реакцiя мiж ними досягаються пiсля пострілу снаряду, (скидання бомб), та руйнування роздiляючої їх перегородки, або штучного перемiшування за допомогою спецiальних пристроїв).
На озброєнні є бiнарнi боєприпаси з зарином-2 та Vx-2, якi мiстяться в 155 мм та 203,2 мм артилерiйських снарядах та авiацiйних бомбах з Vx-2 типу "Біг-Ай".
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
ОСНОВИ ТОКСИКОЛОГІЇ.
Токсикокiнетика. Токсикокінетика вивчає шляхи надходження, розподілу, метаболічного перетворення та виведення ОР і отрут з організму.
Шляхи надходження ОР та отрут в органiзм залежать вiд їх агрегатного стану, фiзичних та хiмiчних властивостей.
Основним шляхом надходження отруйних речовин в органiзм людини є органи дихання, шкiра, шлунково-кишковий тракт, слизова оболонка очей, поверхнi ран і опіків.
Через органи дихання потрапляють в органiзм практично всi ОР та отрути, якi знаходяться в пароподібному та аерозольному станi. Основним мiсцем всмоктування ОР є альвеолярно-капiлярна поверхня легень (площа поверхнi альвеол становить 100-150 м2).
Через шкiру отрути потрапляють трьома шляхами: через епiдермiс, волосянi фолiкули i вивідні протоки сальних залоз. Через шкiру потрапляють жиророзчиннi стiйкi отруйнi речовини, тобто неелектролiти. Жиророзчиннi нестiйкi леткi ОР випаровуються швидко з шкiри i не проникають в органiзм (фосген, синільна кислота).
Термiчнi та хiмiчнi опiки, механiчнi пошкодження шкiри (саднини, подряпини, рани) сприяють проникненню токсичних речовин в органiзм. Проникаючи через шкiру, отрути можуть попасти у велике коло кровообiгу, обминаючи печiнку.
У шлунково-кишковий тракт отрути надходять з отруєними продуктами харчування та водою. Всмоктування ОР проходить в ротовiй порожнинi, шлунку i в більшій мiрi у тонкому кишечнику.
Слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту добре всмоктуються жиророзчиннi ОР.
Течією кровi iз шлунково-кишкового тракту токсичнi речовини доставляються в печiнку, яка виконує бар'єрну функцiю по вiдношенню до багатьох отруйних речовин.
З метою наукових дослiджень, поряд з традицiйними вище перерахованими шляхами надходження отрут в органiзм, використовується пiдшкiрний, внутрішньо м'язовий, внутрішньоперитонеальний, внутрішньовенний шляхи введення.
Розподілення отрут в організмі. Отрути, якi знаходяться в кровi, зв'язанi з білками плазми, переважно з альбумiном, чи еритроцитами (метали i металоїди), або розчиннi в плазмi (неелектролiти), перш ніж попасти в той чи iнший орган (тканину), проходять ряд внутрiшнiх клiтинних та мембранних бар'єрiв (гематоенцефальний, плацентарний).
Iснують три головних мiсця (сектора) розподiлу стороннiх речовин: позаклiтинна рiдина (біля 14 л), внутрішньоклітинна рiдина (28 л) та жирова тканина.
В залежності від розподiлу в тканинах i проникнення в клiтини, отрути розподiляються на двi основнi групи: неелектролiти та електролiти.
Неелектролiти розчиняються в жирах i лiпоїдах, добре проникають через ліпопротеїдні мембрани i для даної групи речовин бар'єрiв не iснує.
Але кiлькiсть речовини, яка надходить в тканину, знаходиться в пропорцiйнiй залежностi вiд інтенсивності її кровопостачання.
Так мозок, маючи велику кровоносну систему, насичується етиловим ефiром, спиртами швидше, ніж iншi тканини, якi мають велику кiлькiсть жиру, але з повiльним кровообiгом. У кiнцевому результатi неелектролiти накопичуються в лiпiдах.
Електролiти (водорозчиннi речовини) важче проникають через плазматичнi мембрани клiтин. Якщо поверхня клiтини заряджена негативно, то вона не пропустить анiонiв, а при позитивному зарядi клiтини вона не пропускає катiонiв.
Водорозчиннi отрути здiбнi розповсюджуватися у водяному секторi органiзму, особливо в позаклiтиннiй рiдинi.
Важкорозчиннi сполуки (важкi метали), накопичуються у сполучнiй тканинi, паренхiматозних органах, кiстках і утворюють "депо" (свинцю та фтору - в кiстках, зубах; марганцю - у печiнцi, кiстках; ртутi - в нирках, товстому кишечнику).
Метаболічні перетворення, біотрансформація ОР та отрут в організмі.
Метаболiчнi перетворення займають особливе мiсце у детоксикацiї стороннiх токсичних речовин, оскiльки вони є основними пiдготовчими етапами для їх виведення з органiзму. Бiотрансформацiя йде по двох основних напрямах: метаболiчнi реакцiї розпаду (окислення, вiдновлення, гiдролiз), якi проходять із затратою енергiї, i реакцiї синтезу (сполучення з бiлками, амiнокислотами, глюкуроновою та сiрчаною кислотою), які проходять без витрат енергії.
Не пiдлягають перетворенням лише хiмiчно iнертнi речовини, такi як бензин, якi видiляються з органiзму в незмiненому станi.
У результатi цих реакцiй виникають нетоксичнi сполуки (водорозчиннi), якi краще нiж початкова речовина можуть виводитися з органiзму i застосовуватись в інших
Loading...

 
 

Цікаве