WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Характеристика хімічних вогнищ, утворених бойовими отруйними речовинами - Реферат

Характеристика хімічних вогнищ, утворених бойовими отруйними речовинами - Реферат


Реферат на тему:
Характеристика хімічних вогнищ, утворених бойовими отруйними речовинами
При використанні хімічної зброї (ХЗ) виникають обширні вогнища хімічного ураження. За уражаючою дією на живу силу ХЗ можна порівняти з ядерною зброєю середнього калібру (10-100 тис. т).
Для ліквідації наслідків використання хімічної зброї залучаються різні служби та формування (інженерна, хімічна, медична, цивільна оборона тощо).
Головне завдання медичної служби при ліквідації хімічних вогнищ, які утворюють ОР, організація та проведення лікувально-евакуаційних заходів щодо уражених.
З цією метою залучатимуться різні медичні підрозділи, частини та установи як із Збройних сил, так і формувань цивільної оборони.
1. Поняття про хімічне вогнище
Під вогнищем (зоною) хімічного зараження розуміють територію, на якій перебуває особовий склад, розташовані бойова техніка, транспорт та інші об'єкти, що зазнали дії хімічної зброї, внаслідок чого виникли або можуть виникнути ураження людей і тварин, а також зараження території, бойової техніки, транспорту та інших об'єктів.
У вогнищі хімічного зараження розрізняють район застосування хімічної зброї та зону розповсюдження зараженого повітря.
Район застосування хімічної зброї ? це площа, яка заражується безпосередньо під час вибуху хімічного боєзапасу або внаслідок розбризкування ОР з виливного авіаційного приладу, тобто це частина місцевості, по якій безпосередньо було нанесено удар хімічною зброєю.
Зона розповсюдження зараженого повітря утворюється за рахунок первинної та вторинної хмар і являє собою площу, у межах якої можливе ураження незахищеного особового складу.
Хмара зараженого повітря (ЗП) ? це об'єм повітря, в якому розподілені пари або аерозолі ОР. Хмари парів та аерозолів ОР, що утворилися в момент застосування ХЗ, називають первинною хмарою ЗП. Хмару парів ОР, що виникла внаслідок випаровування ОР із зараженої поверхні, називають вторинною хмарою ЗП.
Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може проявляти уражаючу дію протягом короткого часу (приблизно 20-30 хвилин).
Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випаровування ОР із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу краплиннорідких ОР, парів та аерозолів первинної хмари.
За межами цього району, в напрямку вітру, ураження виникають від пари та аерозолів первинної та пари вторинної хмар. При цьому площа зараження первинною та вторинною хмарами ЗП набагато перевищує площу зараження в районі застосування ХЗ.
Нервово-паралітичні та шкірнонаривні ОР застосовують у краплиннорідкому або грубодисперсному аерозольному стані, що призводить до створення первинної та вторинної хмар. Застосування загальноотруйних, задушливих, психотоміметичних, подразнювальних ОР супроводжується утворенням тільки первинної хмари, тому що ці ОР застосовуються у пароподібному (синильна кислота, фосген) або тонкодисперсному твердому аерозольному стані (психотоміметичні, подразнювальні ОР).
Під глибиною розповсюдження хмари ЗП розуміють відстань від підвітряної межі району застосування ХЗ до межі, на якій перебування особового складу без засобів захисту стає безпечним.
Розміри та характер вогнища хімічного зараження залежать від фізико-хімічних та токсичних властивостей ОР, засобів та способів їх використання, метеорологічних умов, рослинного покриву, рельєфу місцевості та характеру забудови.
З метеорологічних умов найбільший вплив справляє вертикальна стійкість приземного шару атмосфери, швидкість, напрямок вітру, температура ґрунту і повітря, опади.
Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери:
а) інверсія (найбільша стійкість) коли нижні приземні шари повітря холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджується на далекі відстані ? до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня;
б) ізотермія (менша стійкість) коли температура повітря на поверхні ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому нема його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря розповсюджується вітром на відстань 10-12 км. Такий стан буває ранком або ввечері, а також у хмарні дні;
в) конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні.
Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ можуть бути ніч, ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів.
При слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) високі концентрації ОР зберігаються довше, внаслідок поганого провітрювання лощин, ярів тощо. Навіть нестійкі ОР можуть протягом декількох годин перебувати в них, в результаті чого виникає так званий "застій". При поривчастому вітрі та великій його швидкості вони швидко розсіюються, і глибина розповсюдження зараженого повітря зменшується.
Сніговий покрив значно підвищує тривалість зараження (наприклад, Vx зберігають уражаючу дію до розтавання снігу).
При високих температурах ОР швидше втрачають свою уражаючу дію, але збільшується небезпека ураження через органи дихання.
У пухкий пористий ґрунт краплі ОР проникають на глибину кількох сантиметрів, у зв'язку з чим стійкість їх набагато збільшується. Стійкість ОР на піщаному ґрунті в три рази більша, ніж на глинистому.
Через відносну постійність температури і слабке переміщення повітря в лісі зменшується випаровування крапель ОР, а також глибина розповсюдження хмари ЗП.
Так, кожний кілометр глибини лісу у напрямку вітру відповідає 3,5 км на рівній поверхні, що зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря на 2,5 км.
Пересічена місцевість зменшує глибину розповсюдження хмари зараженого повітря. Кожні 100 м підвищення висоти зменшують глибину розповсюдження ЗП на 2,5 км.
2. Медико-тактична характеристика та особливості
формування санітарних втрат у вогнищах
При організації лікувально-евакуаційних заходів під час ліквідації наслідків застосування противником ОР завжди необхідно враховувати медико-тактичну характеристику хімічних вогнищ ураження.
Вогнища хімічного ураження поділяють на стійкі та нестійкі, що залежить від типу ОР.
До стійких вогнищ відносять такі, в яких уражаюча дія ОР зберігається протягом 1 години і більше: декілька діб, тижнів, місяців. Такі вогнища можуть утворюватись не тільки для безпосереднього ураження особового складу, але й для зараження техніки та будівель, що створює так званий "сковувальний ефект" та стримує протягом тривалого часу бойові дії військ.
У хімічних вогнищах, які утворені стійкими ОР, особовий склад застосовує засоби захисту органів дихання і шкіри, проводить часткову і повну санітарну обробку, а всізаражені об'єкти (техніка, майно тощо) підлягають дегазації.
До нестійких вогнищ можна віднести ті, в яких уражаюча дія ОР припиняється протягом однієї години. У більшості випадків нестійкі ОР застосовуються для ураження особового складу.
У хімічних вогнищах, які утворені нестійкими ОР, особовий склад застосовує тільки засоби захисту органів дихання.
Залежно від часу виникнення основних симптомів отруєння хімічні вогнища ураження поділяють на:
а) вогнища ураження швидкодіючими ОР (клініка отруєння виявляється протягом першої години після контакту з ОР);
б) вогнища ураження ОР сповільненої
Loading...

 
 

Цікаве