WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Актуальні питання організації медичного забезпечення військ. Задачі і організація медичної служби зс україни у воєнний час - Реферат

Актуальні питання організації медичного забезпечення військ. Задачі і організація медичної служби зс україни у воєнний час - Реферат

змінах.
Проведення реформування управління доцільно проводити за трьома методологічними принципами:
територіальному - створення Київського,Одеського, Львівського та Чернігівського військово-медичних центрів;
функціональному - Вінницький військово-медичний центр ВПС, в перспективі Севастопольський військово-медичний центр ВМС;
цільовому - створення системи Дердавного санітарно-епідеміологічного контролю у Збройних Силах та військово-медичного реєстру осіб, які постраждали від аварії на ЧАНС.
Досвід створення вінницького військово-медичного центру ВПС як органу управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань свідчить про те, що та третьому етапі (до 2005 року) необхідно впровадити ці структурні підрозділи як органи управління медичним забезпеченням видів Збройних Сил та оперативних командувань.
3. Структура медичної служби Збройних Сил мирного часу.
Медична служба Збройних Сил України в мирний час має 155 медичних частин та закладів, у тому числі:
військових госпіталів - 39;
військових санаторіїв - 17;
Українська військово-медична академія - 1;
науково-дослідний інститут проблем військової медицини - 1;
інтернатур медичного складу - 2;
санаторно-епідеміологічних закладів - 28;
поліклінік - 7;
медичних складів - 10;
кафедр екстремальної та військової медицини - 16;
інших частин за закладів - 31.
Медичні частини та заклади за підпорядкованістю розподіляються:
центру - 75 (Схема)
у тому числі:
військові госпіталі - 2;
військови санаторії - 12;
медичні склади - 2;
санаторно-епідеміологічні заклади - 29;
кафедри екстремальної та військової медицини - 16;
інши частини та заклади - 14.
Західного ОК - 23 (Схема)
у тому числі:
військові госпіталі - 11;
військові санаторії - 1;
медичні склади - 2;
кадри УГБ - 3;
інши частини та заклади - 6.
Південного ОК - 27 (Схема)
у тому числі:
військові госпіталі - 12;
військові санаторії - 1;
медичні склади - 4;
інши частини та заклади - 10.
Північного ОК - 12 (Схема)
у тому числі:
військові госпіталі - 8;
медичні склади - 3;
інши частини та заклади - 3.
ВПС - 5 (Схема)
у тому числі:
центральний військовий авіаційний госпіталь - 1;
військово-медичний центр ВПС - 1;
філія військово-медичного центру ВПС - 1;
лабораторії військової медицини - 2.
ППО - 1
у тому числі:
військовий санаторій - 1;
43 РА - 2
у тому числі:
військові госпіталі - 2;
ВМС - 2
у тому числі:
військові госпіталі - 3;
поліклініки - 2;
медичний склад - 1;
інши частини та заклади - 3.
Штатная чисельність медичної служби мирного часу за станом на 1.06.99 року становить (Схема) 7464 військовослужбовців та 23072 працівників, в тому числі - 3205 військовослужбовців та 21352 працівників у медичних частинах та закладах Збройних Сил України, із них у військових санаторіях - 227 військовослужбовців та 6032 працівників і дошкільних дитячих закладах - 2826 працівників. Таким чином, реальна чисельність медичної служби ще менша і становить 3119 військовослужбовців та 12895 працівників.
У військовій ланці 4259 військовослужбовців та 1720 працівників.
Чисельність медичної служби у США, Франції та інших розвинутих країн становить 6-7% від чисельності обслуговуємого контингенту, тобто чисельність медичної служби Збройних Сил України повинна складати (1400000 х 7) : 10 = 98 тис.
Протягом 1995 - 1998 років медичною службою Збройних Сил проведено 445 організаційних заходів (Схема).
Загальне скорочення за 1995 - 1998 роки буде складати (Схема) 429 військовослужбовців та 7090 працівників.
4. Стан бойової та мобілізаційної готовності
6. Стан лікувально-профілактичного забезпечення
До складу Збройних Сил України на момент їх формування входило 46 військових госпіталів, які були передовою (першою) ланкою у загальній стрункій системі лікувально-евакуаційного забезпечення збройних сил колишнього СРСР.
Переважна більшисть цих госпіталів - малопотужні (від 50 до 150 ліжок) лікувальні заклади, лікувальні відділення яких були укомплектовані за штатом одним - двома лікарями за профілем. Основним призначенням таких військових госпіталів було виконання мобілізаційних завдань - розгортання на воєнний час тих чи інших госпітальних баз.
Починаючи реформування, військово-медична служба, перш за все, звільнилась від військово-медичних частин та закладів, що мали низьку завантаженість та нерозвинуту лікувально-діагностичну базу. Це окремі медичні батальони, військові лазарети, поліклінічні відділення та госпітали (1992 військовий госпіталь (м.Лебедін), 747 військовий госпіталь (м.Бердянськ), 1910 військовий госпіталь (м.Броди).
Гарнізонні госпіталі різного підпорядкування на 200 та 150 ліжок, що базувалися у м.Хмельницькому, переформовано у потужний базовий 10 військовий госпіталь 43 РА, з добре збалансованою організаційно-штатною структурою.
Сформовано: гарнізонні госпіталі у м.Ірпінь та м.Севастополь, філію госпіталю в смт.Гончарівське.
Головним військово-медичним управлінням відпрацьовані типові штати головного, базового і гарнізонного військових госпіталів та їх філій. Організаційно-штатна структура зазначених військово-лікувальних закладів максимально збалансована, виходячи із завдань, що на них покладаються.
Розроблена територіальна система медичного забезпечення особового складу Збройних сил України. Військові госпіталі видів Збройних Сил України та оперативних командувань (Схеми ) будуть мати жорстку вертикаль підпорядкування з спеціальних питань починаючи з Головного військового клінічного госпіталю і закінчуючи філією військового госпіталю:
ГВКГ ' центральний ВГ ' базові ВГ ' гарнізонні ВГ ' філії ВГ
На кожен військовий госпіталь в зоні його відповідальності покладається організація медичного забезпечення особового складу військових частин, закладів та установ в повному обсязі незалежно від їх підпорядкування.
За останні роки у Збройних Силах України захворюваність військовослужбовців строкової служби щодо окремих соціальнообумовлених захворювань майже у 1,4 рази перевищує показники захворюваності серед офіцерського складу та цивільного населення, що пов'язано з незадовільними умовами життя та побуту військовослужбовців строкової служби. Соціально-обумовлена захворюваність серед військовослужбовцівстрокової служби сягає в цілому до 80% загальної захворюваності, в тому числі до 50% - інфекційні хвороби. За військово-епідеміологічним значенням переважне місце серед інфекційних хвороб займають гострі кишкові інфекції, вірусний гепатит А, короста, діфтерія, які відповідно у 9, 2, 14 та 2,5 рази вище, ніж серед офіцерів та прапорщиків.
За таких умов у відповідності до вимог Закону України 1994 року "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" у першому півріччі 1998 року закінчено реформування жержавної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства оборони України, яка функціонує в системі єдиної державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Завдяки проведеним заходам 28 санітарно-епідеміологічних закладів різних рівнів підпорядкування (санітарно-епідеміологічні загони видів Збройних Сил, військових оперативних командувань, гарнізонів та санітарно-епідеміологічні лабораторії дивізій) були реформовані та об'єднані в єдину систему державної
Loading...

 
 

Цікаве