WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Розвідувальні служби в системі демократичного цивільного контролю - Реферат

Розвідувальні служби в системі демократичного цивільного контролю - Реферат

об'єднав 19 європейських держав. Третій форум - "Kilowatt Group" відкрито в 1977 р., у його складі 19 держав. Четвертий - "Конференція міністрів внутрішніх справ держав Західного Середземномор'я", що відбулася в 1982 р. в Римі з метою протистояння ісламському фундаменталізму й організованій злочинності і об'єднує 6 держав-учасниць. Ще одним місцем є "Le Groupe Informel Europeen de Cooperation dans le Domaine de la Lutte Contre Le Terrorisme" (GIECLCT), який об'єднав начальників антитерористичних служб держав ЄС, Швеції та Норвегії. Відома також "Cross-Channel Intelligence Conference", заснована в першій половині 1970-х років чотирма державами, що прилягають до протоки Ла-Манш. Окрім того, діє ще Спеціальний комітет НАТО, що об'єднує служби безпеки держав-учасниць. "Клубами" спецслужб, діяльність яких спрямована на обмеження зброї масового ураження в рамках Системи з контролю за ракетними технологіями (MTCR) є: Група поставок ядерних матеріалів, Австралійська група, Вассенарський союз та ін.
Нові невоєнні небезпеки та загрози, розширення міжнародного втручання й багатонаціональні дії з підтримки миру стимулюють швидке збільшення кількості запитів до спецслужб, які пов'язані з міжнародною безпекою. Це відкриває нові можливості для розширеного співробітництва у сфері безпеки і розвідки між спецслужбами зацікавлених держав. Миротворчі операції останнього часу показали надзвичайну важливість розвідувальної підтримки будь-якого міжнародного втручання. Відповідальні особи, зокрема й Генеральний секретар ООН, наголошували на необхідності в професійних спецслужбах. Наднаціональні організації, такі як ООН, ЄС і НАТО, покладаються у своїх діях на інформацію національних розвідувальних служб.
Невдачі воєнних операцій ООН - результат нерозуміння важливості розвідки. Тому ООН як міжнародна організація потребує посилення її можливостей в питаннях збору та аналізу інформації. Але провідні держави утримуються від розширення повноважень ООН у розвідувальній діяльності, побоюючись, що розвідувальна служба цієї організації стане досконалішою, ніж їх власна. Навіть така відома організація, як НАТО, досі не має розвідувальної структури. Розвідки держав - членів Альянсу роблять погоджені інформаційні внески з питань воєнних загроз та небезпек у відповідних регіонах, підтримуючи формальні і неформальні зв'язки між собою. Такий стан не відповідає сучасним вимогам політики міжнародної безпеки. Тому на Празькому саміті держав - членів НАТО в 2002 р. було досягнуто попередньої домовленості про створення відповідної розвідувальної структури, а в 2003 р. це підтвердили міністри оборони на неформальній зустрічі в Колорадо-Спрінгс. В січні 2006 року штаб Верховного головнокомандувача Об'єднаними збройними силами НАТО в Європі повідомив, що 2006 р. буде створено нову структуру - Об'єднаний розвідувальний центр (ОРЦ). Місцем дислокації ОРЦ обрано авіабазу британських ВПС Моулеворт. На цій базі з 1991 року функціонує розвідувально-аналітичний центр командування ЗС США в Європі зі штатом майже півтори тисячі спеціалістів-аналітиків з усіх видів збройних сил США та 700 цивільних експертів. Вони опрацьовують інформацію, здійснюють аналіз і надають розвідувальну інформацію майже з 80 держав Європи, Африки і Близького Сходу. ОРЦ НАТО працюватиме паралельно з американським центром на грунті розвинутої інфраструктури, зокрема й служб матеріально-технічного забезпечення.
Після закінчення "холодної" війни увага збройних сил і спецслужб зосереджується тепер на безпеці не лише своїх держав, а й інших народів. Міжнародні коаліційні сили, які проводять миротворчі операції, потребують повного набору засобів розвідувальної підтримки, як і у воєнних операціях. Концепції чітко дозованої сили, хірургічно точних ударів, малих жертв та руйнацій цілком залежать від спецслужб. Потреби в участі спецслужб у роботі із забезпечення міжнародної безпеки виходять за межі попередження конфліктів, управління та протидії кризам, миротворчих операцій, інформаційних завдань та встановлення миру. Діяльність спецслужб торкається глобальних проблем довготривалої безпеки, наприклад, боротьби з тероризмом. Серед цих проблем - обмеження зброї масового знищення та розповсюдження звичайних озброєнь; підтримка угод з контролю озброєнь та інших засобів створення довіри; міжнародні санкції; підтримка роботи правоохоронних структур у боротьбі з розповсюдженням наркотиків та іншими формами організованої злочинності; боротьба з порушеннями прав людини; допомога у разі природних або інших катастроф. Окрім того, є необхідність у міжнародному співробітництві із захисту нестійких національних інфраструктур та в протидії хакерам у глобальній комп'ютерній мережі.
Спецслужби поділяють на служби безпеки та служби зовнішньої розвідки.
Служби безпеки працюють з інформацією, що стосується внутрішньої безпеки держави, відповідають за захист держави, її території і суспільства від іноземного втручання: підривної діяльності, шпигування, актів політичного насилля [4].
Служби зовнішньої розвідки працюють у сфері зовнішньої безпеки та попередження. Тому їх цікавить інформація про закордонні уряди, організації, недержавні формування, які є реальною або потенційною небезпекою для держави та її інтересів за кордоном. Інформація, що збирається службами зовнішньої розвідки, служить справі поширення та безпеки національних інтересів, включаючи політичні, економічні, воєнні, наукові і суспільні інтереси.
Завдання й мета цих спецслужб відмінні. Різні також природа і ступінь небезпек у їхній діяльності. Контроль і міра відповідальності відображають ці відмінності. Оскільки служби внутрішньої розвідки збирають інформацію всередині держави, що потенційно може зачіпати інтереси своїх співгромадян, їхні функції потребують суворого контролю, що є гарантією неможливості переважання інтересів служб внутрішньої безпеки над правами окремих громадян.
Спецслужби мають три основні завдання: збір інформації, аналіз і контррозвідка, які притаманні усьому розвідувальному процесу. Таємні операції (акції) - невійськовий спосіб досягнення цілей, які дипломатія не в змозі здійснити самостійно, - є завданнями, які служби зовнішньої розвідки виконують рідко, але їх дедалі частіше згадують як необхідну частину роботи спецслужб у сучасних демократичних державах [5]. Мета їх - вплив на політичну, воєнну і економічну ситуацію в інших державах, де політика урядів суперечлива і не підтримується суспільством. Недоліком проведення таємних операцій (акцій) є те, що вони часом створюють більше проблем, ніжрозв'язують. Розкриття і наступні наслідки ретельно обмірковують, і там, де політичне значення цінують понад усе, секретну операцію ініціюють лише за ситуації прямої загрози державі і за умови, якщо потенційні негативні результати не переважають прогнозованої вигоди.
Збір і аналіз інформації, основні заходи, що їх здійснюють спецслужби, пов'язують з вимогами осіб, які приймають рішення, а також з користю від результатів розвідки. Допомагає в цьому концепція розвідувального циклу - процесу, під час якого інформацію здобувають, трансформують у відомості та передають розробникам стратегії для прийняття рішень. Зазвичай розвідувальний цикл складається з п'яти етапів: планування, збір інформації, опрацювання отриманої інформації, підготовка звітів та їх аналіз і поширення.
Планування означає управління всім розвідувальним процесом - від визначення потреби в даних до доставки результатів
Loading...

 
 

Цікаве