WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → Система базування на окупованій території, дії загону при облаві - Реферат

Система базування на окупованій території, дії загону при облаві - Реферат

урядових військ Демократичної республіки Афганістан. З часом база перетворилася на справжню фортецю, оточену з усіх боків мінними полями і захищена укріпленнями та вогневими точками. Перший штурм Луркоха радянські війська розпочали у 1981 році. Афганські моджахеди зазнавши втрат від ударів радянської авіації після тижня зазятих боїв покинули базу. Проте радянські війська не змогли скористантися плодами своєї перемоги так як не могли повністю зайняти цю територію. Як тільки радянські війська полишили Луркох, туди негайно повернулися моджахеди й почали відновлювати базу. Попри те що партизанські бази у Луркоху регулярно зазанавали ударів радянських військ, моджахеди постійно оновлювали базу. Впродовж всієї афганської війни Луркох являв собою "осине гніздо", через яке окупанти не могли почуватися безпечно на великому терені. Не менш вражаючими були й інші місця базування моджахедів. Наприклад партизанська база Джавара мала 49 різноманітних об'єктів, у тому числі свій набійний завод і радіоцентр.
Дії партизанського загону при облаві
Облава - оточення та ретельне прочісування певної ділянки місцевості з метою знаходження та знищення партизанського підрозділу. це один з складових елеметнів контрпартизанської боротьби. Система спланованих облава з залученням великої кількості війська при підтримці артилерії, бронетехніки й авіації дозволяють якщо не знищити то сильно ослабити партизанську боротьбу на певному терені.
Процес здійснення облави приблизно наступний: за невеликий проміжок часу супротивник засилає на терен розвідувальні групи які мають збирати всю наявну інформацію про перебування і активність партизанських загонів. В бій вони не вступають, але активно полюють за окремими невеликими загонами для захоплення бранців. У призанчений час окупаційні військ аздійснюють наступні заходи: на терен облави підтягуються великі відділи ворожого війська повністю блокують доступ до терену облави та всіх населених пунктів, здійснюють масові арешти цивільного населення, або його депортацію у фільтраційні табори, виставляються посилені застави і блок-пости на всіх комунікаціях, що ведуть до терену (дороги, стежки, мости, броди, тощо). Одночасно підсилюється робота розвідувальних груп супротивника. Після того як місцевість блоковано супротвник за допомогою наявних військ починає планомірно прочісувати місцевість. При наявності достовірних розвідувальних даних по місцям розташування партизанських таборів або окремих підрозділів завдаються ракетно-артилерійські та бомбово-штурмові удари. Вояки рухаються у кілька розстрілен з різних боків та кількома хвилями проходять весь масив. Він отчоується з усіх боків і ворожі відділи рухаються назустріч одне одному доки не зійдуться в центрі місцевості. Як інший варіант частина ворожого війська залишається на окремому боці терену і облаштовує становища для оборони. В цей же самий час інші групи прочісуючи місцевість виганяють партизан прямо на підготовлені до оборони позиції своїх військ.
Найкращий спосіб уникнути облави - взагалі не потрапляти в неї. У даному випадку багато що залежить від партизанської розвідки. Як тільки стало відомо про облаву або наявні ознаки її приготування. Партизанський загін місить негайно покинути терен. По можливості у кожній базі має бути прорито систему туннелів, які дозволятимуть швидко і непомічено покинути базу. Це найкращий спосіб.
Але не завжди таке можливо, тож партизани мають бути готові до прориву з території, на якій здійснюється облава.
Коли весь терен оточено партизанський підрозділ мусить за будь яку ціну вирватися з оточення. Слід зазначити що жорстка оборона не є виходом, так як вогнева міць супротивника переважаюча. Оборона застосовуєтиься лише для короткочасного стримання ворожих військ задля виграшу часу.
Перш за все загін мусить не видавати свою присутність на місцевості. Якщо рельєф і умови місцевості дозволяють, партизани можуть перечекати облаву у природних або штучних укриттях чи важкодоступних ділянках місцевості.
Якщо прямого зіткнення зх супротивником не уникнути, то єдиним виходом є прорив. Його варто організовувати бажано вночі, присмерком, на світанку чи за несприятливих погодніх умов. Під час прориву партизанський загін виділяє зі свого складу ударну і замикаючу групи. Ударна група призначена для прориву ворожого кільця оточення. Вояки ударної групи оснащуються автоматичною зброєю та гранатами. Замикаюча група прикриває відступ основної частини партизанського підрозділу. Партизанська група, ретельно замаскувавшись, очікує на супротивника. В цьому разі маскування відіграє першочергову роль. Обов'язково слід підпустити супротивника якомога ближче. Підпустивши на близьку відстань партизани завдають удару гранатами, щоб розірвати кільце оточення. після вибуху гранат ударна група стрімко атакує супротивника і пробиває кільце оточення. Тепер запорукою успіху є швидкість. Ні в якому разі не зупинятися. За ударною групою іде основна частина партизанського підрозділу, замикаюча група прикриває відступ.
Втеча від переслідування
Якщо кільце ворожого отчення прорвано, це не означає що все скінчено. Супротивник негайно організує переслідування. Партизани задля вталої втечі мусять якомога знекровити і знесилити ворожу погоню. Одним з найпростіших способів затимати погоню - встановлення мін на шляху переслідувачів. Причому досить ефективним є почергове встановлення як справжніх мін так і штучних імітаторів. Нариклад під час втечі партизани ставлять на стежці розтяжку, а після неї на деякій відстані натягують звичайну мотузку. По мірі просування партизани встановлюють як міни розтяжки так і звичайні мотузки. В незалежності від того чи супротивник зазнав втрат від мін ростяжок, він однаково втрачатиме час на пильний огляд місцевості задля виявлення мін. Це уповільнить погоню.
Другий спосіб полягає у облаштуванні короткочасних засідок. Під час погоні партизани маскуються на сприятлиавій місцевості й раптовим вогнем знищують ворожих вояків які відірвалися занадто далеко вперед від основної кількості переслідувачів. Засідки бажано облаштовувати паралельно слідуванню ворожої погоні з застосуванням мін. після короткочасного вогневого контакту партизани негайно продовжують тікати.
Третій спосіб полягає у відволіканні партиазнами ворожої погоні від основної маси партизанського підрозділу. Для цього ще під час прориву з партизанського підрозділу виділяється спеціальна група, яка має після прориву відволікти погоню на себе. Вояки групи оснащуються автоматичною зброєю і позбавляються від зайвого вантажу. В склад подібної групи бажано залучати снайперів. Після прориву група починає обстрілювати ворожу погоню і здійснює якомога більше стрілянини й лементу щоб притягти до себе увагу. Коли переслідувачі почнуть перслідування, відволікаюча група розпочинає самостійний прорив. В той же самий час основна частина пратизанськогопідрозділу непомітно покидає терен.
Четвертий спосіб полягає у розпорошенні всієї партизанської групи на невеликі частини. Вояки трійками а то й поодинці самостійно покидають терен охоплений ворожою облавою.
Loading...

 
 

Цікаве