WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

безкарно атакувати ворожі гарнізони у сільській місцевості і контролювати окремі регіони країни. Армія США ат АРВ для захисту комунікацій мусили виділяти великі групи війська, які вже не мали змоги здійснювати наступальні операції проти партизан. Впродовж обох В'єтнамських воєн партизани досягли виключно високої майстерності у організації та здійсненні засідок. В'єтконгівці були справжніми майстрами засідок. Неочікуваного нападу можна було очікувати навіть здавалося на цілком відкритій й непридатній для засідки місцевості. Засідки організовувалися у місцях, де маневр супротивника було обмежено місцевістю чи місцевими предметами.
Як правило засідки проводилися на основі точних розвідувальних даних.Нерідко партизанські підрозділи облаштовувалися на перспективу на терені найбільш уживаних транспортних артерій. В будь якому випадку місце засідки мало відповідати наступним вимогам: терен мусив мати достатньо місцевих предметів та рослинний покрив, які б забезпечували маскування та прихованість всього підрозділу; терен мав забезпечувати свободу прихованого маневру партизанам і водночас обмежувати маневри супротивника; мати широкий огляд місцевості; забезпечувати прихований відступ з місця засідки.
Партизанський загін ділився на три основні групи: стежі, передня блокуюча, задня блокуюча групи та основна ударна група.
Стежі призначалися для обсервування терену засідки. Вони попереджували командування загону про появу супротивника.
Передня блокуюча група призначалася для зупинення підрозділу супротивника, шляхом завдання головній частині ворожого підрозділу максимальної шкоди масованим вогнем з усіх наявних видів зброї. Якщо засідка ставилася на крупну механізовану колону то в склад передньої блокуючої групи включалося важке озброєння (ручні протитанкові гранатомети, безвідкатні гармати, міномети).
Задня блокуюча група при здійсненні засідки мала атакувати задню частину колонни. Атака могла здійснюватися для знищення задньої частини колони, скуття її боєм та задля замкнення у зоні засідки. В процесі задня блокуюча група долучалася до атаки ударної групи підрозділу.
Ударна група безпосередньо виконувала завдання засідки. В ударну групу включалася більшість особового складу партизанського підрозділу.
В залежності від ситуації могли виділятися окремі групи. Наприклад резервна група. Вона призначалася для залучення у бій при занадто сильному опорі супротивника, а під час відступу здійснювала прикриття відступаючих партизан.
Першим відкривала вогонь передня блокуюча група, своїм вогнем вона зупиняла колону й завдавала їй перших втрат. Коли задня частина ворожої колони розпочинала перегруповуватися для атаки, в бій вступала задня блокуюча група, остання окрім власне зриву розгортання задньої частини ворожої колони відрізала супротивнику шлях до відступу. Останній та найбільш сильний удар завдавала основна група, яка всіма наявними видами озброєння атакувала дезорганізовані підрозділи супротивника. Нерідко основна група ділилася на декілька менших підрозділів, які атакували з кількох сторін. При здійсненні удару партизани намагалися зав'язати ближній бій, щоб супротивник був неспроможний скористатися авіаційною та артилерійською підтримкою. Велику увагу приділялося й координації дій окремих підрозділів. Командант загону за допомогою посильних, світлових та звукових сигнальних засобів подавав команди окремим підрозділам.
Якщо засідка проходила успішно, партизани миттєво визбирували захоплену зброю та своїх поранених і миттєво розчинялися у джунглях. В'єтконгівці намагалися здійснювати перегрупування та відступ якомога швидше щоб не наразитися на удар підкріплень або авіації. Відступ міг прикриватися заздалегідь виділеною групою прикриття.
В ході війни в'єтконгівці вживали різноманітні варіації при організації засідок. Наприклад вживалися Z-подібні засоби, при якому організовувалися позиції для перехресного вогню супротивника.
Широко вживалися безконтактні засідки, які полягали у підриві міни чи груп мін за допомогою дистанційних пристроїв при проході супротивника. Також міни вживалися звичайним способом. Засідки з застосуванням пасток. Такі засідки організовувалися невеликим підрозділом ВК проти великих груп ворожого війська для його часткового знищення та дезорганізації. Суть в наступному. Обабіч дороги партизани виставляли міни. При просуванні супротивника колоною вони відкривали по ньому вогонь. Розгортаючись у бойовий порядок вояки ворога сходили з дороги й потрапляли на розставлені міни.
Під час обох В'єтнамських воєн партизани широко використовували безконтактні засідки з застосуванням пасток. Пастки являли собою механічні пристрої або спеціально облаштовані місця, при спрацюванні яких завдавалися втрати живій силі супротивника. До них належали пастки на звірів ударної дії. Типовою була пастка, уражаючим елементом якої служила зігнута пружня жердина з перпендикулярно розташованими загостреними кілками. Жердина утримувалася на місці за допомогою кількох забитих в землю кілків і фіксувалася у зігнутому положенні за допомогою кількох дерев'яних клинів. Спусковим механізмом служила мотузка, натягнута впоперек ймовірного шляху просування супротивника. При натягуванні мотузки, остання витягувала фіксуючий клин і вивільняла жердину, яка розпрямляючись ударяла жертву загостреними кілками. Широко вживалися пастки, уражаючим елементом яких служили примітивні самостріли та арбалети.
Окрім таких типів пасток також застосовувалися падаючі згори великі камені чи колоди. Останні також обтикувалися кілками. Для підсилення уражаючого ефекту такі кілки часто змащувалися отрутою або фекаліями.
Іншим видом пасток були ями-пастки. Вони мали саму різноманітну кофігурацію. Деякі з них викопувалися глибиною в людський зріст. Дно ями щільно встановлювалися загострені бамбукові кілки або металеві стрижні. Ззовні яма закривалася тонкими галузками або іншою неміцним покриттям та ретельно замасковувалася, так що її неможливо було помітити, навіть стоячи поряд. Коли ворожий вояк наступав на неміцне покриття, він провалювався у яму, де й гинув або зазнавав тяжкого каліцтва від гострих кілків. Нерідко ями були й меншими, куди провалювалася лише нога, але при потраплянні у таку пастку ворожий вояк отримував сильну травму стопи, що робило його небоєздатним.
Також застосовувалися й різноманітні типи сільців та капкани на крупних звірів.
Всі такі пастки за своєю конструкцією вкай примітивні, але масове їх застосування як засобу ураження та оборони створювали великі труднощі американським та південнов'єтнамським військам про просуванні по території партизан. Часто втрати від таких пасток убитими та пораненими були більшими, ніж бойові.
Наскоки
Наскоки та обстріли здійснювалися в першу чергу для завдання втрат у техніці. Пріорітетною ціллю були летовища бойових літаків та
Loading...

 
 

Цікаве