WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

зв'язку з масовим застосування АК47 (див. нижче) разом з ними застосовувалися китайські бойові нагрудники, який отримав у американців прізвисько "Чай Ком" (Chi Com - Chinese Communist - "Китайський комуніст"). Чай Ком являв собою нагрудну сумку з трьома відділеннями для шести магазинів до автомата АК-47 або Тип-56. Обабіч від відділень для набоїв розташовувалися по дві кишеньки для гранат або іншого додаткового спорядження. Вся сумка закріплювалася на животі за допомогою пояса та двох перехресних плечових лямок. "Чай Ком" став таким самим популярним як і Калашников нетільки через його простоту і зручності користування. Річ у тім що вкладені у передні відділення металічні магазини, наповнені двома рядами набоїв служили непоганим захистом від куль та осколків, цим самим виконували функцію бронежилета.
Також партизани користувалися нагрудниками для переносу набоїв до карабіна СКС-45. Нагрудник мав десять кишень для набоїв, які щільно охоплювали торс вояка, та фіксувалися поясом та плечовими лямками.
На початку другої В'єтнамської війни на озброєнні перших формувань ВК перебувала зброя французького виробництва, яка полишилася у партизан В'єтміня після перемоги над французами. З плином бойових дій вогнева міць партизанської армії багатократно зросла через масові поставки зброї з Китаю та Північного В'єтнаму. Основним критерієм за яким цінується зброя - ефективність та надійність. Тому найбільш уживаними та улюбленими видами зброї серед партизан стали автомати Калашникова радянського виробництва та його китайська копія Тип 56 та радянський карабін СКС-45. Світове визнання АК47 як над надійної зброї почалося саме у В'єтнамі. Невибагливість, виключно висока надійність в умовах вологого клімату, висока ємність магазину різко підвищували вогневу міць кожного вояка. Найбільш розповсюдженою була китайська копія з невід'ємним багнетом та дещо коротшим стволом. Хоча китайська копія вирізнялася й меншою точністю вогню та гіршим виконанням, в умовах джунглів, де вогневі контакти велися на дуже близьких відстанях, це не відігравав особливої ролі. Карабін СКС-45 Незважаючи на меншу ємність магазину (всього 10 набоїв) та завелику віддачу також цінувався за високу надійність та невибагливість.
Паралельно з найновішими зразками зброї на озброєнні партизан перебували й більш старі але перевірені часом види стрілецької зброї. Впродовж в'єтнамської війни на озброєння партизан потрапила велика кількість пістолет кулеметів ППШ-41 та ППС-43 та їх китайських копій. Ці перевірені другою світовою війною пістолет кулемети також не залежалися й широко вживалися партизанами впродовж війни.
Також партизани широко застосовували й зброю американського виробництва, яка діставалася їм у якості трофеїв. Проте остання користувалася меншою популярністю через не надто високу надійність в умовах експлуатації в джунглях. Найбільш надійним і відповідно популярним зразком зброї став американський пістолет кулемет Томпсона, який стріляв потужними кольтівськими набоями калібру 11,43 мм та витримував суворі тести на надійність у польових умовах. Інші зразки зброї так як штурмова гвинтівка М16А1, карабін М1, ручний кулемет ВАR, пістолет кулемет М3А1 використовувалися лише за відсутністю більш надійних зразків.
Як снайперська зброя вживалися радянські магазинні гвинтівки Мосіна угорського виробництва з оптичним прицілом. Впродовж війни партизанські снайпери доставляли масу проблем супротивнику.
З важкого озброєння знову таки найбільш уживаними зразками зброї стали радянські кулемети, ручні протитанкові гранатомети, міномети, пускові установки та гармати та їх китайські копії. Серед кулеметів н на початку війни домінували зразки уживані до і під час другої світової війни (станковий кулемет "Максим", ручні кулемети Дегтярьова ДП та ДПМ,). Згодом на озброєння почали надходити післявоєнні зразки кулеметів РПД Дегтярьова, СГ та СГМ Горюнова на легкому верстаті зі щитком. Ці кулемети використовувалися як основний засіб підтримки. У зв'язку з постійною перевагою ворожої авіації у повітрі партизани уживалися зенітні кулемети. Найбільш ефективними кулеметами стали великокаліберні ДШК, які масово почали застосовуватися з весни 1966 року. Саме ДШК став основним засобом ураження американських гелікоптерів UH-1 Iroquois та гвинтомоторних літаків штурмовиків A3D Skyrader. Навіть з появою більш броньованих цілей, таких як штурмовий гелікоптер АН-1 та штурмовиків A37 Dragonfly та OV-10 Bronko ДШК залишався грізною зброєю впродовж війни.
На відміну від інших видів зброї партизани найбільше використовували міномети американського виробництва калібру 60 та 80 мм та їх китайські копії. Їх особливістю була адаптація під американські 60 та 81 мм міни. Цим самим спрощувалося система постачання боєприпасами. В якості мобільної артилерії та протитанкових засобів використовувалися ручні протитанкові гранатомети (РПГ-2 та РПГ-7 радянського виробництва та американські РПГ серії "Bazooka") та безвідкатні гармати (радянські Б-10, китайські Тип-52 та зразки американського виробництва).
Тактика В'єтконгу
Тактика партизанської війни стала основою збройного спротиву АРВ та армії США. При здійсненні бойових операцій партизани дотримувалися кількох основних правил: по-перше -кожна військова операція має приносити позитивний політичний ефект. Останній окрім суто військової користі засвідчував неспроможність уряду РВ та АРВ перемогти партизан. По-друге партизанські групи завдавати концентрованих ударів там де супротивник найменш його очікує. І по третє партизани мусять приймати бій лише у найбільш вигідних умовах. Ці правила стали прямою відповіддю на технічну та вогневу перевагу армій Республіки В'єтнам та США.
На протязі війни В'єтконг здійснював основні три види бойових операцій: засідка, обстріл та наскок.
Засідки
Засідка призначалася для знищення окремого підрозділу супротивника. Здійснювалася вона як атаками самих партизан так і за допомогою мін. Засідка з наступним зустрічним боєм на ближніх дистанціях не дозволяли армії США та урядовим військам отримати авіаційну чи артилерійську підтримку.
Засідка призначалася для знищення окремого підрозділу супротивника. Засідка призначалася не тільки для знищення військових підрозділів урядових військ. Основною метою засідок було перерізання комунікацій між столицею, регіональними адміністративними центрами та основними військовими базами.
Виконання цього завдання полегшувалося будовою мережі доріг, які сполучалися у місцевості на північному заході Сайгону. Завдаючи безперервних ударів партизани спромоглися у різний час повністю блокувати сполучення столиці з регіонами, а забезпечення баз здійснювалося виключно повітряним транспортом; а з появою у партизан протиавіаційної зброї навіть останній не гарантував абсолютної безпеки. Після перерізання комунікацій партизани В'єтконгу мали змогу
Loading...

 
 

Цікаве