WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

зоні Центрального Плоскогір'я горяни ставилися до комуністів з такою самою ворожістю як і раніше. Найстрашнішою втратою стала повна зневіра більшості населення у партизанах. На протязі боїв у Сайгоні та Хюе партизани за наводкою комуністів здійснювали масові страти всіх явних та потенційних противників комуністичного режиму. Такі побоїща відбувалися і у інших локальних боях. Після таких нечуваних злодійств велика кількість місцевих жителів відвернулися від ВК, хоча й не демонстрували лояльності до режиму Республіки В'єтнам. Позбувшись своєї основної опори й підтримки ВК був приречений. Примітка: так сталося після знаходження масових поховань у Хюе та його околицях. ВК просто перестав існувати у північній частині РВ. Уже у 1975 році, коли НАВ розгорне свій фінальний наступ, тисячі жителів, які памятали звірства комуністів масово втікали далі на південь разом з відступаючими військами АРВ.
Страшна поразка підірвала до того часу високий бойовий дух в'єтконгівців. Дезертирство набуло великих масштабів. Залишки партизанських загонів спішно ховалися у джунглях де вони терпіли велику нужду через нестачу самого необхідного. Більше поталанило тим хто зміг евакуюватися на територію Камбоджи на баз НАВ.
Плодами завзятої хоробрості, беззастережного послуху, тактичної майстерності та самопожертви партизан ВК на всі сто використала ДРВ та її комуністичні очільники. З воєної точки зору операція була провальною, проте на політичному та пропагандистському фронті комуністи добилися визначного успіху. Кадри кіно та фотохроніки, у яких партизани 10-го саперного батальйону ВК штурмують американське посольство облетіли весь світ. Значні як для армії США втрати сколихнули американських посадовців від демократичної партії, яка ратувала за вивід військ з В'єтнаму. Найбільшої ж шкоди армії США поряд з ВК й НАВ завдали американські гуманісти, які безперервними протесами вимагали виведення військ і відкрито саботували призов до армії. Багатолюдні акції протесту по всій території Штатів підірвали позиції правлячої партії та президента Ліндона Джонсона. Під впливом цих подій вище керівництво США розпочало "в'єтнамізацію" - курс на виведення армії США з В'єтнаму з посиленням економічної допомоги Республіці В'єтнам. Таким чиномз виводом американських військ ДРВ отримувала реальну можливість добитися успіху у боротьбі проти менш боєздатної АРВ.
Крім того після розгрому ВК очільники ДРВ після можливої перемоги вже могли не боятися потенційного спротиву могутньої партизанської армії, яка у своїй масі не була повністю комуністичною. Позбувшись свого збройного крила ФНВ остаточно перетворився на комуністичну маріонетку.
Мало того, керуючись інтересами політичного престижу Політбюро знову видало наказ ослабленим частинам ВК знову розпочати генеральний наступ. Неважко здогадатися що вцілілі вояки ВК розуміли що така атака буде чистої води самогубством. Але комуністичні бонзи не прислухалися до до чужих порад. За плином колосальні втрати мали бути усунуті за рахунок вояків НАВ. Також керівництво Центрального Управління Південного В'єтнаму вперше масово почало здійснювати у селах насильницьку мобілізацію чоловічого населення. Останні, зовсім не навчені тактиці партизанської війни, наспіх набрані. Цінність такого контингенту була вкрай сумнівна. У травні та у серпні 1968 року ВК знову здійснив ряд ударів по обєктам у РВ, але ці удари вже не йшли ні в яке порівняння з Новорічним наступом. Знову в лобових атаках гинули нові підрозділи й наступи було відбито. Випадки дезертирства почастішали вдвічі.
Врешті решт до комуністів дійшло що слід знову розпочинати партизанську війну з самого початку щоб хоч якось демонструвати свою присутність у РВ. Зіткнувшись з нестачою кадрів більшість підрозділів ВК ставали бойовими підрозділами НАВ. Після Новорічного наступу 5-та, 7-ма та 9-а дивізії ВК - в минулому основна ударна сила партизанської армії були переформовані й поповнені вояками з Північного В'єтнаму. З січня по травень 1968 року на південь для поповнення частин ВК по Стежці хо Ши Міна було перекинути близько 80 000 вояків НАВ. Згодом таким чином були поповнені й інші підрозділи. 22 січня та у травні 1969 року ВК здійснив серію нових атак на військові бази та адміністративні центри у РВ. Проте знову вони були легко відбиті армією США та АРВ. У липні 1969 року з'явилася резолюція № 9 ЦУПВ у якій заклик до партизанської війни.
У липні 1969 року з комуністів було утворено Тимчасовий Революційний Уряд Республіки Південний В'єтнам, а збройні формування були переіменовані на Народні сили звільнення південного В'єтнаму. Незважаючи на солідність назв ФНВ тепер повністю втратила свою незалежність і тепер повністю була підпорядкована ДРВ та її комуністичним емісарам.
1969 рік не приніс ВК полегшення. 31 січня 1969 року ВК та НАВ згідно плану ЦУПВ почали готуватися до нової маштабної наступальної операції по всій території Республіки В'єтнам. В зв'язку з обрання президентом США Річарда Ніксона ПТВ вирішило завдати нового удару, щоб спонукати новий сплеск антивоєнного руху в США, і відповідно потсавити главу США у скрутне становище. Цим самим це б зіграло на руку ДРВ у випадку проведенні переговорів.на цей раз першочерговими цілями мали стати американські військові об'єкти. 22 лютого ВК і НАВ атакували близько 500 військових об'єктів, але хід подій вкотре засвідчив, як ВК не вичстачало досвідчених партизан та правильно підібраної тактики. Молоді призовники з Північного В'єтнаму, у яких було мало досвіду ведення навіть загальновійськового бою не могли замінити загартованих у боях партизан ВК. Здавалося поразки нічому не навчили стратегів ДРВ. Знову лобові атаки було відбито американцями з відносно незначними втратами. Окрім безпосередніх втрат у живій слі та озброєнні бойовий дух ВК було повністю підірвано. До першого липня 1969 року кількість дезертирів з лав ВК становила близько 20 000 вояків.
Окремою проблемою ставали різноманітні бойові операції та військово-політичні програми армії США та АРВ. Однією з них стала операція Phoneix (Фенікс). Вона була направлена на пошук та знищення партизанського підпілля у крупних містах та інших населених пунктах. Контррозвідувальні заходи велися впродовж війни, але операція Фенікс вирізнялася своєю маштабністю. У містах та селах розпочалося справжнє полювання на всіх, хто міг бути реальним чи потенційним агентом ВК. На всій території діяли спеціальні загони PRU, які таємно відловлювали запідозрених у співпраці з ВК осіб. Відловлених агентів та розвідників "кололи" на допитах з застосуванням тортур та вивідували інформацію про його зв'язки та інших спільників. Весь процес відбувався поза рамками судочинства. Широко були розповсюджені таємні убивства запідозрених без суду та слідства. За різними оцінками від таких жорстоких дій загинуло близько 25 000 чоловік. Причому часто убиті не мали ніякого
Loading...

 
 

Цікаве