WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

маневреності. Американські та південно в'єтнамські війська почали методично випалювати квартали міста, а разом з ними й партизан ВК та вояків НАВ. На них впала вся вогнева міць озброєнь армії США. Цілі квартали методично бомбардувалися артилерією та штурмовою авіацією США та АРВ. Найбільших руйнувань спричиняли удари артилерії головного калібру кораблів ВМФ США. На 14 лютого Нове місто було в руках супротивника, хоча окремі групи північних в'єтнамців продовжували опір.
Незважаючи на несприятливе положення партизани продовжували завзято оборонятися та переходити у результативні контратаки. Для того щоб ускладнити де блокаду міста диверсанти 10 батальйону ВК підірвали міст Труонг Тьєн через річку Сонг Нонг. Диверсанти спрацювали відмінно. Крім всього невеликі групи партизан та північнов'єтнамських вояків невеликими групами проходили поміж бойових порядків штурмуючих та завдавали раптових ударів по шляхам сполучення, а також обстрілювали транспортні та десантні кораблі, які плили на допомогу супротивнику по річці Сонг Нонг. Попри всі зусилля супротивника йому не вдалося повністю блокувати місто тож обложені мали зв'язок з зовнішнім світом.
21 лютого 1 дивізія АРВ розрубала навпіл оборону оточенців та з'єдналася з 1-ю аеромобільною дивізією, яка разом з АРВ розпочала наступ з заходу. 22 лютого у руках ВК залишалася лише південно-східна частина Цитаделі. Коли стало ясно що місто не вдасться утримати а на підкріплення годі чекати 22 лютого команданти ВК та НАВ запросили у головного командування НАВ дозволу на відхід. Ханой, через побоювання втратити обличчя перед світом а також примарні надії утримати Хюе й перетворити його як плацдарм для майбутніх ударів НАВ на південь категорично відмовився, мало того прийшов наказ атакувати 23 лютого. Абсурдність наказу була очевидна, і він став причиною загибелі всіх військ ВК і НАВ у Хюе. Підкоряючись наказу, ослаблені підрозділи НАВ та ВК атакували позиції супротивника. Проте їх атаки швидко захлинулися.
В ніч з 23 на 24 лютого АРВ атакувала останній вузол опору - південно-східну частину Цитаделі та імператорський палац. 24лютого золотий прапор з трьома горизонтальними червоними смугами РВ піднявся на флагштоку вежі Цитаделі. Офіційно битва за Хюе закінчилася 2 березня 1968 року.
Загальні втрати ВК та НАВ становили близько 5000 вояків убитими. Вони захищалися до останнього й не здавалися у полон. В бранці дісталося всього 98 вояків. Загальні втрати армії США та АРВ становили 600 вояків убитими та 3194 пораненими.
З битвою за Хюе пов'язана похмура сторінка у історії В'єтнаму. Після того як війська НАВ та партизани ВК захопили основну частину міста, вони розпочали серію масових убивств явних та потенційних противників. Командири та політпрацівники підрозділів мали спеціальне розпорядження згідно з якого всі можливі супротивники режиму мали бути таємно вбиті. Причому знищувалися не окремі люди, а цілі соціальні групи. В першу чергу це стосувалося полонених вояків АРВ та поліцейських, чиновників та урядовців РВ, вчителів, католицьких та буддистських священнослужителів, представників католицької громади, інтелігенції, іноземців та всіх хто згідно комуністичного світогляду вважалися "ворогами народу". Разом з тим було страчено у підозрі у співпраці з режимом АРВ а то й через звичайні доноси було страчено сотні ні в чому невинних людей.
Процес знищення був поставлений на систематизовану основу. Напередодні наступу партизанською агентурою було складено детальні списки всіх "ворогів". У перші дні встановлення контролю над Хюе вояки НАВ та ВК зобов'язали всіх жителів зібратися у певних місцях для реєстрації як громадян ДРВ. Після того як дані по особам були уточнені підрозділи ВК і НАВ розпочали масово арештовувати та розстрілювати людей. "Революційний суд" над кожною людиною відбувався на протязі 5-10 хвилин і ніхто не міг навіть сподіватися на помилування. Своїх жертв бузувіри розстрілювали, забивали до смерті та ховали живцем зі зв'язаними за спину руками. Більшість страт проводилася таємно, а також за межами міста. Разом з убивствами окремих людей застосовувався принцип "колективної відповідальності", коли разом з конкретним "ворогом народу" знищувалася й його родина. Разом з стратами на політичному грунті розпочалася дика вакханалія убивств з корисливих мотивів та зведення власних рахунків. Трупи ховали у неглибоких братських могилах. Всього за приблизними оцінками вояками НАВ та партизанами ВК було страчено близько 2800 людей.
Глава V. Занепад В'єтконгу
Новорічний наступ обернувся катастрофою для Фронту Національного Визволення Південного В'єтнаму. ВК зазнав колосальних втрат. У завзятих боях за Сайгон були повністю знищені 5-та, 7-ма та 9-та дивізії Головних Сил ВК, більшість з 30 батальйонів Регіональних та 60 батальйонів місцевих Сил були також або повністю знищені у відкритих боях, або через втрати повністю втратили боєздатність. Загинув весь цвіт партизанського війська - досвідчені партизани які розпочинали службу у лавах В'єтміня й які розпочинали переможний марш ВК у 1965 році та вистояли у боротьбі з американцями 1966-1967 роках, досвідчені політпрацівники та підпільники. За самими скромними підрахунками ВК втратив близько 30 000 вояків.
Армія США та АРВ, з метою не дати оговтатись розгромленим частинам ВК та НАВ розпочали нову серію контрпартизанських акцій по всій території республіки В'єтнам. Нові удари ще більше дезорганізували й без того виснажені боями загони партизан. Решта партизан розсіялась по джунглям і не становила вже ніякої загрози.
Причин поразки було декілька: по перше комуністичні керівники вкотре занадто переоцінили свої сили та недооцінили боєздатність супротивника. Хоча досвід партизанської боротьби засвідчував, що будь яка спроба вести відкритий бій з армією США по всім правилам загальновійськового бою неодмінно призведе до поразки через більш високу вогневу міць та мобільність супротивника. Кращі партизанські загони гинули у відкритих лобових атаках на американські укріплення, знищувалися масованими ударами авіації та артилерії та гинули у вуличних боях часто без усякої тактичної доцільності.
По друге командування ВК та НАВ не врахувало хоча б тих небагатьох якісних змін які відбулися у АРВ. Незважаючи на ряд хронічних недоліків у організації та керівництві під час Новорічного наступу рядові вояки АРВ проявили себе з якнайкращого боку. Частини і підрозділи аж ніяк не розбігалися і не переходили на бік комуністів, а й навіть за самих несприятливих обставин продовжували хоробро битися. Саме завдяки міці південно-в'єтнамських вояків наступ Тет було зірвано.
По-третє комуністи прорахувалися у оцінці підтримки населення. Навіть сільські жителі, які у багатьох місцевостях підтримували партизан, не почали масово виступати проти режиму Нгуен Ван Тхіеу, а у більшості своїй зайняли нейтральну позицію. А у
Loading...

 
 

Цікаве