WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

дня американські спецпризначенці стрімкою контратакою вибили партизан з ставки CIDG.
Під час наступу на місто партизани також не змогли прорватися через грамотно організовану оборону американських військ. Ареною основних боїв у місті стала центральна площа, яку намертво зайняли американці.
Командування 9-ї дивізії не зупинилося на цьому. В ніч на 31 жовтня 273 полк знову атакували Лок Нінь. Атаці вкотре передував масований обстріл, під час якого на табір було випущено близько двохсот 82-мм та 122 мм мінометних мін, та близько 80 ракет, снарядів безвідкатних гармат та гранатометних пострілів. Партизани знову здійснили лобову атаку силами двох батальйонів. І знову наступ провалився через скоординовані удари артилерії та авіації супротивника, завзятий опір оборонців табору. А коли штурмуючі колони партизан з великими втратами майже добралися до укріплень, американська артилерія дала кілька залпів картечними пострілами, які буквально змели наступаючих. Залишки атакуючих на світанку змушені були відступити.
272 полк 9 дивізії атакував місто з боку летовища, але й там зустрівши організований лопір та вал артилерійського вогню та авіаударів відступив, так і не посприявши атакуючому 273 полку в наступі на табір. Мало того, відступаючі частини 272 полку потрапили під бомбовий удар авіації, оскільки американцям вдалося прорахувати відступ партизан.
1 листопада 1967 року був днем затишшя, який перервав короткочасний обстріл. Цього дня частини 9-ї дивізії збирали залишки своїх сил для останнього удару. В ніч з 1 на 2 листопада розпочалася остання атака на табір Лок Нінь. Незважаючи на потужний обстріл важким озброєннням, майстекрність саперів,які прокладали щлях наступаючим та буквально самовбивчу хоробрість партизан всі атаки було знову відбито. На світканку залишки партизанських підрозділів відступили.
Одночасно частини 1-ї піхотної дивізії армії США зберігши за собою площу, розпочали наступ на залишки партизанських підрозділів навколо міста.
Сили партизан було підірвано. 272 та 273 полки зазнали таких втрат, що не був в змозі проводити наступ. З 2 по 7 листопада навколо Лок Нінь відбувалися окремі спорадичні бої, під час яких партизанські підрозділи намагалися прорватися через виставлені у джунглях навколо міста засадних постів американських військ. Серія завзятих боїв коштувала партизанам нових жертв.
Наступ на Лок Нінь завершився повною невдачею. У бою зазнали втрат найбільш боєздатні підрозділи ВК.
Так само невдало завершилися прикордонні удари НАВ на три інші бази армії США - Кон Тіен, Дак То, Сонг Бе та Ке Сан. Американці успішно зуміли відбити всі удари і завдати дуже серйозних втрат НАВ. Таким чином перша фаза Новорічного наступу зазнала повного фіаско. Своїми ударами ВК та НАВ не змогли відволікти підрозділи армії США та АРВ від центральних районів країни ближче до кордону. З іншого боку такий задум здавався зовсім недоцільним, оскільки завдяки своїй рухливості американські війська мали можливість швидко здійснювати перекид військ у потрібну територію. Незважаючи на такий невтішний результат маховик Новорічного наступу Тет уже було розкручено і тепер його ініціатори не збиралися зупиняти.
Початок наступу
30 січня вся країна буквально вибухнула. Всі партизанські загони здійснили атаки 36 адміністративних центрів країни та основних військових баз армії США та АРВ. Перші дні боїв партизанам не вдалося закріпитися у більшості адміністративних центрів. Регіональні сили армії США та АРВ спромоглися відстояти свої баз та завдати ВК суттєвих втрат.
Проте засоби та система зв'язку знову підвели ВК: загальний наступ мав розпочатися 30 січня 1968 року, але в самий останній момент генерал Во Нгуен Зіап переніс початок наступу на 31 число. В той час командування 5 зонального управління ВК вчасно не отримавши повідомлення про зміну дати розпочала наступ 30 числа. Вранці 30 січня в зоні Центрального Плоскогір'я американські військові баз На Транг, Плей Ку, Да Нанг та основні адміністративні центри зазнали концентрованих ударів партизанських підрозділів. На основі даних розвідки американське командування підозрювало про можливий початок якоїсь масштабної операції, проте достеменно не знало коли саме вона почнеться. Удари ВК у центрі країни стало сигналом, який привів армію США та АРВ у готовність. Командування квапливо відмінило новорічні відпустки і розпочало приводити всі наявні війська у повну бойову готовність й стягувати їх до столиці. Але було вже занадто пізно.
У дельті річки Меконг партизанам вдалося досягти суттєвого успіху. Вранці 31 січня ВК атакував майже кожен з 16 провінційних центрів та розташування угруповань військ АРВ і армії США. Шосе №4 - основна транспортна артерія у регіоні була перерізана у 64 місцях.
Битва за Сайгон.
Найпершими пріоритетними цілями стала столиця Сайгон та Хюе - третє по величині місто у В'єтнамі. У останній тиждень січня перед наступом крупні дивізії ВК почали приховано концентруватися навколо Сайгону. З них було залучено 1-й, 5-й, 6-й, Д-16-й, 26, 2-га та 3-тя роти 271, 506-й, 2 батальйон Го Ман. Пізніше до Сайгону підтягнулися основна ударна сила ВК - 5-а, 7-а і 9-а дивізія ВК, 4-й батальйон Ту Дук, 3-й батальйон Ді Ан, а також підрозділи 10 саперного батальйону. За планом наступу батальйони головних та регіональних сил мали увірватися у місто, заволодіти ключовими пунктами й зачистити місто від ворожих військ з опорою на агентуру та місцевих прихильників. В той же самий час 5, 7 та 9 дивізії ВК мали атакувати основні військові бази армії США та АРВ щоб запобігти підходу підкріплень оточеним ворожим військам у столиці.
Першочерговою ціллю наступаючих став Палац Незалежності - офіційна резиденція президента РВ Нгуен Ван Тхіеу та посольство США. Для захоплення останнього була виділена спеціальна група. Далі повинні були бути атаковані та захоплені американська військова база Тан Сон Нхут, де водночас розташовувалася штаб Комітету по наданню воєнної допомоги В'єтнаму - КНВДВ (MACV), штаб-квартири об'єднаного командування АРВ, ставка військово-морського флоту АРВ, центральна радіостанція. Удари по основним командним та адміністративним центрам мали паралізувати всю систему військового командування, що мало суттєво полегшити здійснення наступу.
На той час у Сайгоні розташовувалися досить незначні сили. 5-й дивізіон рейнджерів, З підрозділи регіонального ополчення, 2 батальйони поліції, 1 та 8 повітрянодесантні батальйони, розташовані у Тан Сон Нхуті, 716 батальйон військової поліції армії США та підрозділ охорони морської піхоти.
31 січня 1968 року всі партизанські формування завдали удару по столиці та оточуючим базам. Новорічний наступ Тет розпочався. Партизанська армія розпочала наступ і атакувала Сайгон, Хюе 36 з 44 столиць провінцій та 64 з 245 повітових адміністративних центрів. Найпершими серед них
Loading...

 
 

Цікаве