WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

батальйон ВК прийняв відкритий бій з 25 піхотною дивізією армії США. І знову партизанські підрозділи зазнали високих втрат у відкритому бою. Для партизан В'єтконгу операція хоч і була серйозним ударом але й не стала катастрофою. З одного боку партизанській інфраструктурі було завдано серйозного удару: було повністю знищено селище Бен Сук, а його жителів евакуйовано. Бен Сук служив опорним пунктом партизан а його населення активно підтримувало ВК. В ході операції було захоплено 23 міномети та кулемети, 590 гвинтівок, 6000 одиниць боєприпасів, 750 комплектів одностроїв та велику кількість продовольства. Навколо всіх доріг, які проходили через Залізний трикутник у радіусі було знищено всю рослинність та зрито природні перешкоди, що суттєво ускладнило проведення засідок. Іншим серйозним клопотом стали "тунельні пацюки" спеціально підготовлені вояки, які пробиралися у глибину тунелів. Тунельні пацюки, пробираючись вглиб тунелів знаходили таємні сховки та штаби ВК. Підсумовуючи результати операції з воєнної точки зору партизани програли бій.
Проте ВК вдалося знову зберегти 9 дивізію - свою основну ударну силу ВК. 272 полк 9-ї дивізії та 5 окремих батальйонів зуміли евакуюватися з терену бойових дій або заховатися в глибинах тунелів. Після того як американські війська покинули Залізний трикутник партизани знову повернулися у цей терен і повністю відновили свої зруйновані сховки та бази.Після завершення операції командування ФНВ розцінило обстановку як загрозливу і звернулася у Ханой по допомогу регулярними армійськими підрозділами. З півночі В'єтнаму на терен Воєнної зони С перемістився 101 полк НАВ.
Останньою крупною операцію американців проти партизан у 1967 році стала операція "Junction City". Знову першочерговою здобиччю мала стати 9-та дивізія ВК та ставка ЦУПВ. Операція стала найбільшою за всю історію другої В'єтнамської війни. У ній приймали участь три дивізії, чотири окремі бригади та один окремий полк. 22 лютого американським військам вдалося оточити Воєнну зону С без суттєвих боїв та втрат. Після оточення американські війська повільно почали стискати кільце оточення. По мірі стиснення кільця американцям вдалося натрапити на велику мережу опорних пунктів та баз партизан, які були захоплені без суттєвих втрат. За вийнятком боїв з 272 полком ВК 101 полком НАВ у районі Прек Кок 28 лютого та 10 березня.
На цей раз армія США не обмежилася просто зачисткою території. Натомість однією з цілей операції стало створення у самому центрі Воєнної зони С табору Парамілітарних груп цивільної самооборони та систему баз вогневої підтримки (БВП) у ключових зонах. Ця тактика була виключно небезпечною, оскільки партизанські групи в межах зони С при здійсненні партизанських операцій виявленні ворожою розвідкою та при зіткненнях з ворожим військом ставали мішенню скоординованих артилерійських та авіаційних ударів.
На цей раз полки 9-ї дивізії були змушені вступити у відкритий бій задля знищення баз вогневої підтримки. В ніч з 19 на 20 березня 1967 року 2-й та 3-й батальйони 273 полку 9-ї дивізії ВК атакував розвідгрупу 5 кавалерійського полку армії США в районі селища Ап Бай Банг. Атаку було відбито й партизани зазнали високих втрат.
21 березня 271 полк ВК спробував ліквідувати БВП Gold. Через недостачу розвідувальних даних партизани буди переконані що БВП відрізано від основних сил. Під час атаки наступаючі потрапили під шквальний вогонь танків і зазнавши великих втрат, змушені були відступити.
Останнім крупним боєм стало зіткнення в районі селища Ап Гу 1 квітня 1967 року, де два батальйони 271 полку ВК атакували злітно-посадкову смугу George. І знову через масоване застосування авіації та артилерії партизани зазнали високих втрат і змушені були відступити не досягнувши кінцевої мети.
Операція продовжувалася з лютого по травень 1967 року і обернулася поразкою ВК. Вся місцевість у Воєнній зоні С була повністю спустошена. 9-та дивізія ВК була практично повністю знищена, загальні втрати партизан становили 2728 вояків убитими та 34 вояки полоненими. Втрати армії США становили 238 вояків убитими. Вся партизанська інфраструктура в зоні була серйозно дестабілізована. Лише з великими труднощами підрозділам ВК вдалося прослизнути через бойові порядки супротивника та втекти у Камбоджу.
Глава IV. Новорічний наступ Тет (1968 рік)
В середині 1967 року склалася патова ситуація. З одного боку ВК не був повністю розгромлений, та в цілому зберіг свою боєздатність. Часткова відсутність підтримки народом безперервно змінних воєнних клік та матеріальна підтримка ДРВ Китаю та СРСР сприяла збереженню руху опору серед населення. З іншого впродовж контрпартизанських операцій 1966-1967 років армії США та АРВ в спромоглися завдати серйозних ударів ВК. Частковий успіх мали також різноманітні програми умиротворення населення.
Впродовж 1961 - 1967 років стратегія ВК базувалася на концепції затяжної війни, яка здійснювалася шляхом застосування тактики партизанської боротьби. Шляхом затяжної війни планувалося довести Республіку В'єтнам до такого ступеня дезорганізації, що будь який сильний удар завданий опісля дозволив би легко повалити уряд РВ та знищити її армію.
В середині 1967 року задля здобуття остаточної перемоги Політбюро ПТВ вирішило що сприятлива ситуація для здобуття остаточної перемоги настала. На 13 пленумі ПТВ було прийнято рішення про планування та здійснення масштабного наступу ВК при підтримці НАВ по всій території Республіки В'єтнам.
До такого рішення спонукало декілька причин: по-перше - вище керівництво виходило з того що революційна ситуація у РВ назріла: політичний режим не користується підтримкою в населення, відповідно коли розпочнеться наступ, останній стане чинником масових народних виступів, які здійснять підтримку наступаючим військам ВК та НАВ. По-друге - стратеги НАВ дотримувалися думки що армія Республіки В'єтнам не зважаючи на усесторонню матеріальну підтримку США не здатна чинити гідний опір, а її особовий склад готовий повернути зброю проти власного уряду. І по-третє - частини й підрозділи В'єтконгу та Народної Армії В'єтнаму досягли такого ступеня чисельності, технічної оснащеності та професіоналізму, яке дозволяло їм здійснювати масштабні бойові дії й здобувати перемоги не тільки проти АРВ, але й проти контингенту Армії США. Узагальнюючи було зроблено висновок що перемогу можна здобути в результаті одного успішного наступу.
Впродовж 1967 року у середовищі уряду ДРВ сталися гострі дебати з приводу доцільності та обґрунтованості здійснення Новорічного наступу. Думки розділилася. Група на чолі з Ле Зуаном відстоювала концепцію Загального наступу. Інші висловлювали серйозні сумнів и з приводу доцільності операції і продовжували наполягати на продовженні стратегії затяжної війни. Вони ясно розумли, що партизанські загони не встоять супроти важкого озброєння та авіації
Loading...

 
 

Цікаве