WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаДПЮ, Військова справа → В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

В'єтконг (коротка історія збройних формувань Фронту національного Визволення Південного В'єтнаму 1961-1975 р.р.) (пошукова робота) - Реферат

продовольства, навчання особового складу партизанського підрозділу. Партизани в зв'язку з переважаючою вогневою міццю ворога не намагалися утримувати за собою оборону бази. При появі переважаючих сил партизани полишали її, й приймали бій виключно у несприятливих обставинах. Проте у всякому разі кожна партизанська база облаштовувалася так, що особовий склад міг здійснювати оборонний бій проти наступаючих сухопутних військ супротивника. На ймовірних шляхах підходу до бази поряд з мінами облаштовувалися пастки. На території крупних баз облаштовувалися цілі укріплення складені з ретельно замаскованих дотів, вогневих точок та шанців, які дозволяли при ворожому нападі швидко організувати оборону.
Найперше чому приділяли увагу - маскуванню. Замаскувати базу у густих джунглях не складає великих труднощів проте в'єтконгівці довели мистецтво маскування до досконалості. З повітря базу практично неможливо було розглядіти, їх можна було оминути навіть проходячи зовсім поряд. Сам периметр бази облаштовувався різноманітними оборонними засобами. Першочергову роль відігравали різноманітні засоби інженерного загородженнятакі як міни, а також імпровізовані перешкоди. Останні за своєю ефективністю дорівнювали інженерним засобам. Додатково у окремих випадках база мала свою власну систему тунелів, яка дозволяла непомітно евакуювати особовий склад при несприятливих обставинах.
Тунелі В'єтконгу
Новим словом у тактиці ВК стало масове застосування підземних тунелів для здійснення різноманітних бойових операцій. Ключову роль у успішній активності партизан на теренах поблизу Сайгону став тунельний комплекс в зоні міста Ку Чі, яке знаходиться на відстані 40 кілометрів на північний захід від Сайгону.
Перші тунелі в районі міста з'явилися ще під час другої світової війни, коли партизанські загони в'єтнамців боролися проти японських окупантів. З початком першої В'єтнамської війни В'єтмінь розпочав масове проривання тунелів у зонах бойових дій. З початком Другої в'єтнамської війни ВК розпочав знову розширювати та вдосконалювати існуючі та проривати нові тунелі. З плином часу тунелі розрослися на відстань від Сайгону до кордону з Камбоджею, а тільки навколо міста Ку Чі було прорито близько 250 кілометрів тунелів. Тунелі Ку Чі перетворилися на справжнє підземне місто.
Тунелі допомагали партизанам переховуватися під час зачисток французької армії, утворювати практично невразливу мережу сполучення між населеними пунктами та опорними базами партизан, та приховано з'являтися й покидати терен бойових дій.Завдяки тунелям партизани мали змогу завдавати неочікуваних ударів у здавалося цілком безпечних місцях (ворог не був застрахований від нападу навіть на території власної бази) і так само розчинятися у тунелях не залишаючи слідів. Тунелі також використовувалися для засилання агентів та груп диверсантів безпосередньо у столицю республіки В'єтнам.
Американці не могли дати собі ради з тунелями. Спочатку місцевість навколо Ку Чі вирішили умиротворити, провівши у місцевості ряд каральних операцій. Вони закінчилися безрезультатно. Воржі вояки не шкодували вибухівки, щоб завалити всі видимі входи під землю. Тунелі не те що неможливо було закоркувати; вони були настільки вузькими, що крупні американці просто не могли навіть влізти у них. Американці пробували викурювати в'єтконгівців з тунелів за допомогою газу. Але конструкція тунелів, була облаштована так, що газ далеко не проникав. Серйозною проблемою стали так звані "тунельні пацюки" - спеціально навчені низькорослі та худорляві вояки. Узброєні лише безшумними пстолетами, "пацюки" проникали вглиб тунелів, зачищали їх від партизан, та за допомогою вибухівки знищували наявні там приміщення з озброєнням та спорядженням. Боротьба велася з перемінним успіхом. тунельні пацюки завдавали великої шкоди, проте й самі зазнавалиельми високих втрат. Тунелі були багатими на різного роду пастки, хибними ходами та глухими кутами. Нерідко знаючи про проникнення у тунелі ворога, в'єтконгівці запускали у ходи отруйних змій та скорпіонів. Лише за допомогою коврових бомбардувань стратегічними бомбардувальниками масиву Ку Чі вдалося серйозно ушкодити тунельний комплекс. проте він продовжував діяти.
Партизани жили у вийнятково складних умовах і зазнавали високих втрат у боротьбі. Але впродовж всієї другої в'єтнамської війни тунельний комплекс був дуже важливою ланкою у партизанській боротьбі, і відіграла велику роль у воєнних успіхах ФНВ.
Розділ III. Час випробувань (1966 - 1967 р.р.).
1966 рік ознаменувався все більш активною участю армії США у Другій в'єтнамській війні. В 1966-67 роки, намагаючись покінчити з партизанськими підрозділами ФНВ, армії США та Республіки В'єтнам розпочинають масовані контрпартизанські операції. В цей час на долю ВК припадає найбільш серйозні випробування, які партизани в цілому успішно витримали з більшим чи меншим успіхом.
У 1966 році В'єтконг являв собою серйозну силу. Партизанська армія налічувала три дивізії Головних Сил, декілька окремих полків, 30 батальйонів регіональних Сил та близько 60 батальйонів Місцевих Сил, не рахуючи місцевого населення завербованого партизанами та агентури у крупних адміністративних центрах.
Дані про чисельність партизанських формувань вкрай суперечливою. У деяких джерелах фігурує цифра у 220 а то й 300 000 вояків. Ці дані можливо й завищені, але це вкорте свідчить про чисельність та організованість ВК.
Одночасно відбувається більш поглиблена централізація командування всіма силами ВК і НАВ на території Південного В'єтнаму. Загальне керівництво всіма підрозділами ВК та НАВ та координацією їх дій перебрало на себе Центральне Управління Південним В'єтнамом (ЦУПВ) - головний штаб НАВ.
На цей етап В'єтконгу вдалося сформувати три основні зони свого перебування. Всі вони розташовувалися на північних захід від Сайгону. У американських документах вони фігурують під назвами "Воєнна зона С", "Воєнна зона D" та "Залізний трикутник". Залізний трикутник за являв собою територію площею 96 квадратних кілометрів. У цій зоні розташовувалися система партизанських баз та складів зі зброєю та продовольством. Залізний трикутник знаходився у зоні перетину основних транспортних шляхів Республіки В'єтнам, які вели до Сайгону. Знаходячись поблизу життєво важливих для країни комунікацій партизани систематично організовували удари по комунікаціям. В деяких випадках сполучення між Сайгоном та районами переривалося надовго. Також окремо слід виділити систему партизанських баз на півдні країни у дельті річки Меконг. Паралельно партизани продовжували здійснювати партизанські акції проти АРВ та армії США.
1966 та 1967 роки стали суворою перевіркою для В'єтконгу та ФНВ Південного В'єтнаму. Армія США та АРВ, набираючись досвіду у боротьбі з партизанами, вирішили раз і назавжди позбутися збройного спротиву шляхом нав'язування
Loading...

 
 

Цікаве